ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність вибору теми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, сформульовано гіпотезу, викладено методологічні й теоретичні основи,  розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів наукового пошуку; представлено основні методи дослідження, подано дані щодо апробації основних положень і впровадження результатів наукової роботи.

У першому розділі „Теоретичні питання формування емоційної культури майбутніх менеджерів” на основі аналізу наукової літератури визначено сутність поняття „емоційна культура майбутнього менеджера”, уточнено його структуру; виявлено особливості формування емоційної культури майбутніх менеджерів в сучасній освітній практиці університетів;   теоретично обґрунтовано технологію формування емоційної культури майбутніх менеджерів.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури засвідчив, що генезис поняття „емоційна культура” трансформується в напрямі інтегрування з такими поняттями та категоріями: „емоції”, „почуття”, „культура”, „емоційне виховання”, „культура почуттів”, „культура емоцій”. На підставі теоретичного аналізу наукових джерел уточнено сутність дефініції „емоція” як базового компоненту емоційної культури, що відображає (у формі безпосередніх переживань) процес і результат практичної діяльності особистості, спрямований на задоволення її потреб та забезпечує динамічний інтерактивний зв’язок між індивідом і зовнішнім середовищем.

З’ясовано, що емоційна культура виконує всі ті функції, які властиві емоціям взагалі, а саме: адаптивну, що сприяє пристосуванню особистості до вимог життєдіяльності з боку її темпоритму; нормативну, яка полягає в тому, що засоби емоційного реагування не здійснюються інстинктивно, як прості відповіді на стимули, а базуються на певних емоційних стандартах; комунікативну, яка реалізується на основі усвідомлення ідентичності особистісних потреб, інтересів з потребами, інтересами інших членів цієї спільноти та сприяє ефективному спілкуванню; захисну, яка спрямована на захист та збереження людини від негативних впливів; конструктивну, яка позбавляє людську діяльність від буденності та “змушує” людину вийти за межі наявного сьогодення у сферу творчості; прогностичну, яка включає емоційне передбачення майбутнього, що створює оптимістичну спрямованість на досягнення поставленої мети; регулятивну, яка забезпечує адекватний прояв поведінки та активізує процес соціалізації особистості.

Доведено, що емоційна культура, маючи поліфункціональний характер, спрямовується на забезпечення єдності психічного життя, його цілісності й неперервності, на створення цінності особистісного буття, сприяючи      активізації    процесу     соціального     становлення     особистості    (Г. Бреслав,

В. Вілюнас, Б. Додонов, Г. Костюк, В. Семіченко). У сучасних дослідженнях зазначене поняття трактується як частина загальної культури особистості, компонент  багатогранного  і  складного   процесу  її  формування (В. Гриньова,

О. Турська),    розвиток    емоцій    і    почуттів    (В. Поплужний,   В. Семіченко,

В. Семке); певний  рівень  психологічного розвитку  (Л. Соколова); здатність    до   співпереживання (Г. Потиліко); інтегративна якість (І. Аннєнкова); складне особистісне  утворення  (І. Могилей),  цілісна  система  емоційно-вольової  структури   особистості  (О. Чебикін, І. Сілютіна).  Обґрунтовано,  що  зміст емоційної культури необхідно розглядати через інтегроване розуміння емоційно-почуттєвих виявів особистості, які мають індивідуальну своєрідність, постійно змінюються та поповнюються, передбачаючи домінування позитиву, щирість і свободу проявів емоційної сфери, її експресивність, яка адекватно проявляється як у внутрішньо-особистісній глибині, так і в зовнішньо-поведінковій формі переживань, що призводить до конструктивної співпраці з оточуючим світом та максимальної самопрезентації в соціумі.

Об’єднуючи різні підходи до визначення емоційної культури, вважаємо, що це – складне інтегративно-динамічне утворення особистості,  що базується на свідомому засвоєнні знань, формуванні спеціальних умінь та навичок у процесі емоційно-активної життєдіяльності майбутнього фахівця і реалізується в емоційній спрямованості, емоційному тезаурусі, емоційній ідентифікації, емоційній стійкості та рефлексивності.

Структура емоційної культури майбутніх менеджерів представлена такими компонентами: мотиваційним, когнітивним, діяльнісно-поведінковим,  саморегулювальним і рефлексивним. Вихідними положеннями при цьому виступили  наукові  праці  П. Анохіна, Г. Костюка, О. Леонтьєва  (теорія  діяльності, її структура та зв’язок з формуванням  особистості);  В. Ананьєва,      Л. Божович, Г. Бреслава, В. Вілюнаса, С. Рубінштейна, В. Семіченко  (сутність    та  природа  емоційної  поведінки  особистості);  Г. Балла, І. Беха,  Є. Климова,    В. Кузіна, В. Лісовського, В. Поплужного, О. Семашка (особливості емоційного    розвитку  в  юнацькому  віці);  Ю. Палехи,  Н. Побірченко,  О. Романовського (емоційний компонент професійної діяльності майбутнього менеджера).

У  дисертації  розкрито погляди  В. Береги, Й. Завадського, Ю. Палехи, М. Пірена,      Н. Побірченко,       О. Романовського,       Ф. Хміля,      В. Шепеля,

Г. Юркевича на роль і місце емоційної культури в особистісно-професійному розвитку майбутнього менеджера, як особи, котра реалізує функції управління, містить усі характеристики соціономічного типу „людина-людина”, потребує „інтерсоціальних здібностей”, які забезпечують успішну міжособистісну взаємодію, розуміння людей, ефективний уплив на них та організацію спільних дій (Є. Климов). Підкреслюючи взаємозв’язок особистості менеджера та специфіки управлінської діяльності вчені акцентували увагу на першочерговості формування якостей емоційно вихованого фахівця, серед яких: стресостійкість, емпатія, емоційна стриманість, доброзичливе  ставлення до людей, оптимізм тощо.

Доведено, що в системі професійної підготовки майбутніх менеджерів оволодіння відповідними знаннями, уміннями та навичками має виступати  невід’ємною складовою їх особистісно-професійного розвитку та зайняти належне місце в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів. У той же час результати пілотажного дослідження сучасної освітньої практики економічних факультетів вищих навчальних закладів виявили відсутність цілеспрямованої систематичної роботи з формування досліджуваного утворення, що зумовило необхідність наукової розробки технології, спрямованої на забезпечення ефективності формування емоційної культури майбутніх менеджерів