ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ОПОДАТКУВАННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА В УКРАЇНІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, проаналізовано методи дослідження наукової проблематики, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів та ступінь апробації.

У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретичні основи формування і функціонування механізму оподаткування нерухомого майна” систематизовано концепції оподаткування нерухомості та виокремлено етапи в їх формуванні й розвитку, уточнено поняття “нерухоме майно” в контексті оподаткування і відповідно до цього класифіковано податки на нерухоме майно, обґрунтувано сутність та структуру механізму оподаткування нерухомого майна та розроблено концептуальний підхід до його формування в Україні.

Аналіз концепцій оподаткування нерухомого майна свідчить про еволюційний характер їх виникнення та розвитку. Перші теоретичні підходи в оподаткуванні нерухомості стосувалися земельного податку. Незважаючи на деякі відмінності у теоріях земельного оподаткування, більшість представників класичної і неокласичної шкіл та сучасних учених (А. Сміт, Дж. Ст. Мілль, А. Маршалл, Л. Вальрас, А. Пігу, Р. Арно, Д. Хетцер, Т. Тайдман, М. Фрідмен) звертають увагу на нейтральний характер податку за землю, що не впливає на прийняття економічних рішень, а отже не знижує ефективність ринкової економіки. Дещо пізніше в економічній теорії формуються теоретичні підходи до оподаткування спадщини, а згодом і дарувань. Останнім етапом в еволюції концепцій оподаткування нерухомого майна є виникнення і розвиток теорій, які обґрунтовували деформуючий чи нейтральний характер податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податків на цілісні земельно-майнові комплекси, сферу їх дії та вплив на економічні процеси (“традиційне уявлення” (Г. Саймон, Д. Хетцер), “уявлення про вигоду” (В. Фішел, Б. Гамільтон), “нове уявлення” (П. Міцковські, Дж. Зодроу)).

Теоретичне узагальнення наукових підходів до понять “нерухомість” та “нерухоме майно” дало змогу уточнити їх зміст. З’ясовано, що нерухомість являє собою фізичний об’єкт із відповідними фізичними та економічними ознаками або сукупність об’єктів нерухомості, а нерухоме майно – нерухомість як об’єкт власності разом із майновими правами та обов’язками. Обґрунтовано, що саме нерухомість у вигляді землі та/або поліпшень на ній (будівель, споруд), що належать фізичним або юридичним особам на правах власності, є об’єктом податку на нерухоме майно. Використання ознаки власності при визначенні поняття “нерухоме майно” дало змогу відокремити оподаткування природних ресурсів, водних та лісових об’єктів від податків на нерухоме майно, незважаючи на нерозривний зв’язок цих об’єктів із земельною ділянкою, у зв’язку з тим, що такі об’єкти з юридичної точки зору не є об’єктами права власності, а надаються лише в користування.

На основі узагальнення теоретичних положень, що стосуються класифікацій податків на нерухоме майно, всі податки, які справляються з нерухомості, доцільно класифікувати на дві групи: податки на володіння (податок на землю, податок на будівлі та споруди, податок на нерухомість) та податки на перехід права власності (на купівлю-продаж, спадщину та дарування (в частині оподаткування нерухомого майна), на приріст капіталу (в частині оподаткування нерухомого майна)).

У дисертації на основі існуючих знань про податковий механізм держави визначено сутність і структуру механізму оподаткування нерухомого майна. Вважаємо, що механізм оподаткування нерухомості – це сукупність організаційно-правових та економічних форм, способів, методів, інструментів організації, регулювання та управління податковими відносинами між державою і платниками податків щодо справляння податків на нерухоме майно до бюджетів різних рівнів (див. рис. 1).