ФОРМУВАННЯ РОЗУМОВОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАЛЬНО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, сформульовано його гіпотезу, визначено завдання, викладено теоретико-методологічні основи та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення, подано інформацію про апробацію та впровадження результатів експериментального дослідження.

У першому розділі – „Формування розумової культури старшокласників у педагогічному процесі загальноосвітнього навчально-виховного закладу” розглядається поняття творчості і навчально-творчої діяльності у психолого-педагогічній теорії, поняття і структура розумової культури. Аналізуються функції і структура навчально-творчої діяльності як внутрішньо мотивованого самостійного пошуку і створення учнем об’єктивно або суб’єктивно нового навчального продукту. Висунуто і теоретично обґрунтовано цілісну модель формування розумової культури учнів у навчально-творчій діяльності.

Вивчення психолого-педагогічних досліджень з питань вікових особливостей учнів старшого шкільного віку (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, І.В.Дубровіна, І.С.Кон, Н.С.Лейтес, О.В.Петровський, В.Я.Ястребова та ін.) дало змогу визначити даний віковий період як сензитивний для включення у творчу діяльність і формування розумової культури. Спираючись на основну ідею психології творчості Я.О.Пономарьова, у якій творчий процес розглядається як результат взаємодії різних рівнів інтелектуальної діяльності, старший шкільний вік виділяється як найбільш сприятливий, пріоритетний для розвитку навчально-творчої діяльності (НТД).

Для розуміння сутності НТД нами було проаналізовано розуміння творчості у філософському (О.Н.Лук, В.Ф.Овчинников, О.Т.Шумилін та ін.), психологічному (Д.Б.Богоявленська, О.М.Леонтьєв, І.Я.Лернер, Я.О.Пономарьов та ін.), педагогічному (В.І.Андрєєв, В.М.Дружинін та ін.) аспектах. Розглянуто поняття творчої особистості, творчого мислення, креативності. Проведено функціональний і змістовно-структурний аналіз навчально-творчої діяльності (С.С.Бакулевська, Б.І.Коротяєв, К.В.Яресько, В.Я.Ястребова). У структурі НТД виявлено смисловий, процесуальний і результативний блоки.

Смисловий блок у структурі НТД характеризується наявністю потреби у НТД і особистісних передумов до її здійснення. Навчально-творча діяльність починається з появи проблеми, можливість виявлення якої, а також продуктивний шлях її рішення залежать від внутрішньої мотивації особистості. Отже, склад мотивації особистості ми включаємо до складу смислового блоку.

До процесуального блоку НТД старшокласника. відносяться інформаційний, операціональний компонент і компонент прогнозування. Інформаційний компонент являє собою сукупність знань старшокласника і весь його попередній досвід НТД. Операціональний компонент, що включає до себе розумові операції й інтелектуальні уміння, проявляється у здатності застосовувати свої знання на практиці. Компонент прогнозування НТД старшокласника містить у собі здатність до передбачення результату і способів його отримання.

Результативний блок НТД містить у собі якість створюваного продукту, появу новоутворень особистості й контрольно-оцінний компонент.  На основі оцінки здійснюється вибір і приймаються рішення, що обумовлено функцією самоперетворення НТД старшокласника.

Побудова структури розумової культури розпочато з аналізу вихідного поняття культури, а також феномену мислення. Узагальнюючи основні напрями підходів до визначення культури (С.Ф.Анісімова, Е.С.Маркарян, М.С.Каган, З.І.Файнбург, Л.Н.Коган, Е.В.Соколов та ін.) в контексті нашого дослідження, культура визначається як творча діяльність із створення, передачі та споживання матеріальних і духовних цінностей, у процесі якої відбувається удосконалення суб’єкта діяльності.

У межах проблематики дослідження розглянуто специфіку розумової діяльності, концепції феномену мислення, операції, прийоми, властивості мислення, інтелектуальні уміння. Співставлено поняття розумової культури, інтелектуальної культури, культури мислення.

Ми розглядаємо розумову культуру як системний динамічний соціально зумовлений спосіб, а також рівень розвитку продуктивної розумової діяльності і виділяємо структурні компоненти даної особистісної якості відповідно до психологічної теорії діяльності, тобто до окремих елементів у структурі розумової діяльності. У сучасній психологічній науці діяльність розглядається як система, головними компонентами якої є потребнісно-мотиваційний, операціональний, інформаційний і регуляторний. Очевидно, що зазначені складові мають місце у структурі розумової культури як соціально зумовленому способі, а також рівні розвитку продуктивної розумової діяльності.

У структурі діяльності першорядного значення набувають мотиви, тобто процеси спонукання. Реалізація ж плану розумової діяльності неможлива без активності думки. Звідси виникає необхідність виокремити мотиваційний блок у структурі розумової культури.

Планування діяльності передбачає вибір мети, засобів і пошук оптимальних рішень. Цей процес є неможливим без наявних знань та сформованих інтелектуальних прийомів і навичок. На цій підставі виділено когнітивний блок структури розумової діяльності

Сутність таких рефлексивних компонентів діяльності, як зворотній зв’язок і самоконтроль, полягає у зіставленні процесу та результатів діяльності з окресленими цілями. Емоційне забарвлення представлено як важливий аспект протікання розумової діяльності, а відтак – у структурі розумової культури ми виділяємо блок саморегуляції, функція якого полягає у вдосконаленні розумової культури старшокласників, подальшому розвиткові розумових операцій, виробленні прийомів і способів пізнання дійсності.

На підставі виявлених багатоаспектних зв’язків ми можемо говорити про комплексний характер змісту розумової культури і визначити наступні її структурні компоненти:

1.  Мотиваційний блок (пізнавальні інтереси; розумова активність; самостійність у пізнавальній діяльності; інтелектуальні почуття).

2. Когнітивний блок (розумові операції; інтелектуальні уміння і прийоми; індивідуальні властивості мислення, наявний рівень знань (тезаурус).

3. Блок саморегуляції (рефлексія (самоконтроль, самооцінка) емоційно-вольова сфера; комунікативні здібності).

Усі елементи запропонованої структури є взаємозалежними, взаємообумовленими і розглядаються окремо лише у теоретичних побудовах. На підставі теоретичного та експериментального дослідження нами було виділено наступні показники сформованості розумової культури школярів, що наведені у табл. 1.

Відповідно до зазначеної системи критеріїв ми виділяємо наступні ієрархічні рівні розвитку розумової культури старшокласників:

-     репродуктивний (пасивність розумової діяльності, що обмежена наявним способом дії);

-     евристичний (виражена розумова активність, прагнення до аналізу і розвитку способу дії);

-     творчий (внутрішньо стимульована розумова активність, самостійна постановка проблем і переключення на їх вирішення).

У психолого-педагогічній літературі накопичений досвід вивчення творчої діяльності на матеріалі розв’язання творчих, проблемних пізнавальних, евристичних або нестандартних завдань (С.С.Бакулевська, Г.О.Балл, А.Ф.Есаулов, А.Б.Коваленко, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, І.Я.Лернер, В.Я.Ляудис, О.М.Матюшкін, М.І.Махмутов, В.О.Моляко, А.М.Петров, П.І.Підкасистий, Я.О.Пономарьов, П.М.Решетнік, Л.М.Фрідман і ін.). Термін „творче завдання” нам видається найбільш містким із наведених понять. У дисертаційному дослідженні проаналізовано специфіку та основі вимоги до творчого завдання.

Засобом організації навчально-творчої діяльності учнів виступають окремі завдання, що моделюють різні типи навчальних утруднень, успішне подолання яких сприяє становленню НТД і розвитку розумової культури. Штучне моделювання труднощів показано нами як спосіб активізації пізнавальної діяльності учнів.