ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРУДЕНЦІЙНОГО НАГЛЯДУ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ЗІ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано завдання, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Теоретико-методичні основи пруденційного нагляду за страховою діяльністю” визначено теоретичні положення здійснення пруденційного нагляду і регулювання страхової діяльності, уточнено понятійно-термінологічний апарат, ідентифіковано основні ризики діяльності страховика за вдосконаленою картою ризику та визначено їх особливості для компаній зі страхування життя, розроблено методичний підхід до оцінювання фінансової стійкості страховика та страхового ринку у пруденційному нагляді.

З'ясовано, що пруденційне регулювання (від англ. prudential – розсудливий) – це державне регулювання платоспроможності фінансових установ з метою належного захисту споживачів. Сучасне регулювання розглядає платоспроможність як “абсолютну”, тобто її збереження протягом тривалого періоду часу, зокрема при негативних ситуаціях. Обґрунтовано, що пруденційний нагляд є стадією процесу пруденційного регулювання. Визначено, що пруденційний нагляд – це сукупність функцій державного регулювання ринків фінансових послуг, у процесі виконання яких регулятором здійснюються: контроль відповідності рівня платоспроможності фінансових установ і факторів, що на неї впливають, вимогам законодавства; контроль стійкості ринку фінансових послуг; виправні та запобіжні заходи для запобігання неплатоспроможності фінансових установ та попередження дестабілізаційних процесів і явищ на ринку фінансових послуг.

Встановлено, що пруденційний нагляд може здійснюватися на основі дотримання вимог або на основі оцінки ризиків. Нагляд на основі ризиків є найбільш ефективним підходом з методологічного погляду через те, що базується на принципах превентивності та пріоритетності. Виокремлено чотири напрями пруденційного нагляду за: стійкістю страхового ринку, доступом на ринок, діяльністю страховиків (безвиїзні та виїзні перевірки), ліквідацією та тимчасове адміністрування. Розроблено структуру процесу нагляду на основі ризиків за кожним напрямом нагляду, що складається з чотирьох етапів: збір інформації, аналіз, ухваленні рішень, виконання запобіжних та виправних заходів.

На основі аналізу тлумачення терміна “ризик” визначено, що ризик – це можлива подія. Уточнено, що сукупний ризик діяльності суб’єкта підприємництва – це можлива подія, яка ідентифікується негативним відхиленням очікуваних (альтернативних) інтегральних показників діяльності підприємства з погляду зацікавленої сторони. Підкреслено суб’єктну складову ризику, обґрунтовано необхідність розгляду сукупного ризику з позиції безпеки з використанням інтегральних показників.

Якщо неплатоспроможність розглядати як можливу майбутню подію, то вона перетворюється на ризик, імовірність якого протягом визначеного періоду часу можна вимірювати. Обґрунтовано, що ризик неплатоспроможності – окремий вид сукупного ризику діяльності, факт реалізації якого не залежить від суб’єктивних оцінок, а є об’єктивним явищем нездатності виконати зобов’язання в повному обсязі при перевищенні зобов’язань над активами. У табл. 1 представлено базові поняття пруденційного нагляду та регулювання для фінансової установи та фінансової системи, які містять авторські уточнення.