ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ АВІАЦІЙНОГО ТРАНСПОРТУ

Краткое содержание

Актуальність теми. Сучасне суспільство можна розглядати як «суспільство ризику», коли всі учасники економічних процесів підпадають під дію різних за своєю природою та характером факторів (ризиків). Тому питання розроблення та запровадження заходів, спрямованих на мінімізацію негативного впливу ризиків, набувають особливої значущості для суб’єктів господарської діяльності. Підприємства транспортної галузі як найважливішого інфраструктурного елемента національної економіки мають приділяти підвищену увагу проблемам управління ризиками та забезпеченню власної економічної безпеки, що сприятиме зменшенню збитків від інцидентів на транспорті. Головним завданням економічної безпеки підприємства є гарантування його стабільного та максимально ефективного функціонування, а також забезпечення високого потенціалу розвитку в майбутньому.

З метою управління ризиками, що виникають у їх господарський діяльності, транспортні підприємства використовують наступні заходи: адміністративні або попереджувальні, створення резервного фонду та страхування. Найбільш поширеним з них є страхування. Проте використання страхування транспортними підприємствами обмежується переважно вибором одного зі стандартних страхових продуктів та пошуком найнижчої ціни. За такого підходу більшість важливих питань залишається поза увагою страхувальника. Наприклад, не враховується відповідність стандартного страхового продукту потребам конкретного транспортного підприємства; чи є страхова компанія-партнер надійною та платоспроможною; чи є обрана модель співпраці між страховою компанією та транспортним підприємством оптимальною тощо. Існуючі теоретичні розробки зосереджують свою увагу на окремих аспектах страхування транспортних ризиків, проте не містять в собі рекомендацій щодо комплексного забезпечення економічної безпеки транспортного підприємства за рахунок страхування, з позицій системного, науково обґрунтованого підходу.

Проблеми надійності страхування, економічної безпеки та ефективності управління ризиками досліджували такі вчені: В.Ю. Абрамов, В.Д. Базилевич,              Д. Бланд, К.Г. Воблий, М. Гринблат, В. Джевіс, С.Л. Єфімов, Ю.М. Журавльов, М.С. Клапків, О.Б. Крутик, С.С. Осадець, К.І. Пилов, Л.І. Рейтман, В.О. Сухов.

Теоретичні аспекти економічної безпеки на транспорті окреслили В.І. Щелкунов, Є.М. Сич, Ю.Ф. Кулаєв, В.Г. Коба, О. Ареф’єва, В. Геєць,  В. Губський,                        В. Пономарьов, О. Кірієнко, Є. Олейніков, А. Колосов, В. Шликов, О. Грунін,                      В. Сенчагов, Г. Козаченко, М. Єрмошенко, В. Мунтіян, Г. Задорожний, А. Ляшенко.

Аналіз літератури та досліджень з проблем економічної безпеки, управління ризиками, страхування та стратегічного управління підприємствами дозволяє зробити висновок про те, що проблематика формування стратегії страхування транспортних ризиків, зокрема авіаційних – не достатньо розроблена, а запропоновані підходи є фрагментарними та не мають системної основи.

Страхування як вид фінансової діяльності має ряд особливостей, притаманних виключно їй, відповідно, дослідження процесу формування стратегії страхування авіаційних ризиків з урахування цих особливостей має дати позитивні результати. Наприклад, лише страхові компанії займаються перестрахуванням, андеррайтингом та врегулюванням збитків. Кожен з цих бізнес-процесів має свої особливості. Більш того, вони значно відрізняються у страховиків, що займаються всіма видами страхування (універсальні компанії) та у компаній, що мають певну спеціалізацію, наприклад, страхування авіаційних ризиків.

Актуальність та важливість проблем забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту на базі формування стратегії страхування авіаційних ризиків, які залишились недостатньо дослідженими, зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках Державної цільової програми «Безпека польотів», що здійснюється відповідно до договору №137 від 25.07.2008 року, укладеного між Державною авіаційною адміністрацією України та Національним авіаційним університетом.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних та методичних підходів до розробки стратегії економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту на базі використання принципів, методів, способів та механізмів страхування як важливого економічного інструменту забезпечення стабільного та ефективного їх функціонування.

Досягнення мети дослідження зумовило необхідність постановки та розв’язання таких задач:

–           узагальнити теоретичні підходи до формування стратегії економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту;

–           провести комплексний аналіз сучасного стану, тенденцій та закономірностей розвитку страхового ринку України;

–           визначити специфічні особливості, притаманні страхуванню авіаційних ризиків, а також їх вплив на економічну безпеку авіаційного підприємства, принципи формування стратегії страхування та структуру страхових платежів;

–           дослідити систему показників порівняльної оцінки страхових компаній при відборі страховиків-партнерів, здатних відшкодувати збитки у разі настання страхових подій;

–           розробити методологічний підхід до забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту шляхом страхування авіаційних ризиків;

–           обґрунтувати методологічні підходи до зменшення витрат на страхування авіаційних ризиків на базі оптимізації перестрахової та інвестиційної політики страховика;

–           розробити модель співпраці між страховими компаніями та транспортними підприємствами, яка передбачає участь страхувальника у прибутках страховика.

Об’єктом дослідження є поточна діяльність авіатранспортних підприємств із забезпечення економічної безпеки.

Предметом дослідження є підходи, методи та способи формування конкурентоспроможної стратегії економічної безпеки авіаційних підприємств, що забезпечує мінімізацію страхових ризиків на ринку транспортних послуг.

Методи дослідження. Методологічними засадами роботи є теоретичні положення економічної науки, зокрема стратегічного менеджменту, страхування, ризик-менеджменту, а також праці вітчизняних та зарубіжних учених-економістів і практиків, у яких висвітлено проблеми забезпечення економічної безпеки транспортних підприємств та формування стратегії страхування. Крім того, у процесі дослідження були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи проведення економічних досліджень, як формально-логічний та узагальнення  - при узагальненні теоретичних підходів до формування стратегії економічної безпеки; статистичної обробки даних та абстрактно-логічний – при проведенні аналізу динаміки розвитку страхового ринку України; експертних оцінок – для розроблення системи показників порівняльної оцінки страхових компаній; економіко-математичне моделювання – для визначення шляхів зменшення вартості страхування авіаційних ризиків тощо.

Інформаційною базою дослідження є роботи вітчизняних і зарубіжних учених у галузі страхування, стратегічного менеджменту, законодавчі та нормативно-правові акти України, матеріали Міністерства фінансів України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Державного комітету статистики України, монографії та періодичні видання, матеріали семінарів, конференцій, фінансові та інформаційні звіти страхових компаній, огляди та дослідження українського страхового ринку.

Наукова новизна отриманих результатів. У роботі поглиблено наявні та розроблено нові теоретичні положення та напрацьовано теоретичні рекомендації щодо забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту, що сприятиме сталому розвитку авіаційної галузі вітчизняної економіки та підвищенню конкурентоспроможності українських авіатранспортних підприємств.

Наукова новизна конкретизується у таких положеннях:

вперше:

–           розроблено методологічний підхід до забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту на базі використання методів експертних оцінок комерційних пропозицій страхових компаній та їх економіко-математичного моделювання, яке дозволяє оцінювати комплексні витрати з урахуванням страхових ризиків;

–           обґрунтовано концепцію участі авіаційного підприємства у прибутках страхової компанії, суть та основні положення якої дають змогу запровадити нову модель співпраці між авіатранспортними підприємствами та страховими компаніями, що дозволяє зменшити витрати на страхування, а також побудувати прозорі та взаємовигідні відносини між страховиком та страхувальником;

–           розроблено механізм оптимізації перестрахування як інструмент мінімізації витрат страхової компанії на основі встановлення оптимального розміру (на підставі  ймовірності настання страхового випадку, середнього розміру збитків, вартості перестрахування тощо) власної відповідальності страховика  за авіаційними ризиками;

удосконалено:

–           систему показників порівняльної оцінки страхових компаній, яка на підставі побудови рейтингу страховиків-контрагентів з використанням коефіцієнтів якості страхових продуктів та програм перестрахування, інтегрального коефіцієнта ефективності страхового портфелю тощо, визначають найбільш організаційно стабільні та фінансово ефективні компанії, здатні відшкодувати збитки авіаційних підприємств при настанні страхових подій;

–           організаційно-економічні методи та способи управління витратами на страхування за участі авіаційного підприємства в прибутках страхової компанії, які, на відміну від інших, ураховують специфіку оптимізації інвестиційної політики страховика, а також дозволяють підвищити прибутковість інвестиційної діяльності зі збереженням високої надійності страхового захисту та дотримання нормативних вимог до структури страхових резервів;

–           структуру комплексної програми страхування транспортних ризиків на базі аналізу вартісних та якісних показників оцінки пропозиції страхових продуктів, що уможливлює розроблення ефективної стратегії економічної безпеки авіатранспортних підприємств;

дістали подальшого розвитку:

–           теоретичні основи контролю та оптимізації витрат на страхування авіаційних ризиків, які передбачають запровадження у господарській діяльності авіатранспортних підприємств таких організаційно-економічних та фінансових заходів: укладання договорів страхування всіх транспортних ризиків з однією страховою компанією; одночасне поновлення всіх договорів страхування; поквартальну оплату страхової премії; перерахунок (зменшення) страхової премії у разі простоїв повітряних кораблів на землі;

–           закономірності впливу основних політико-правових, організаційних, фінансово-економічних та соціальних факторів, тенденцій та перспектив на розвиток страхового ринку України, що дозволяє підвищити ефективність прийняття як господарських, так і управлінських рішень.

Практичне значення отриманих результатів. Впровадження результатів проведених досліджень у практику діяльності авіатранспортних підприємств дозволяє створити передумови для їх стабільного та ефективного функціонування, а також забезпечити високий потенціал розвитку в майбутньому.

Теоретичні висновки та практичні рекомендації були використані для розроблення стратегії розвитку Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «БУСІН» як одного з лідерів ринку авіаційного страхування України, а також під час формування стратегії страхування ризиків авіакомпаній.

Результати дисертаційного дослідження використовують у практичній діяльності ТОВ «Українська авіаційна компанія «Аеростар» (акт-впровадження від 15.09.2008р.), ЗАТ «Страхова компанія «БУСІН» (акт-впровадження від 29.10.2008 р.), і ТОВ «Авіаційна компанія «Роза вітрів» (акт-впровадження від 14.09.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, основні наукові та практичні результати дисертаційного дослідження отримано автором самостійно.

Апробація результатів. Теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження обговорювались на: Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми менеджменту» (м. Київ, 20-21 жовтня 2005 р.); VII Міжнародній науково-технічній конференції «АВІА-2007» (м. Київ, 25-27 квітня 2007р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми економічної безпеки в ринкових умовах» (м. Київ, 15 жовтня 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 робіт у фахових спеціалізованих виданнях ВАК України загальним обсягом 3,6 друкованих аркушів.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи виконано на 153 сторінках, у тому числі містить 15 ілюстрацій, 13 таблиць, з них 1 рисунок і 1 таблиця на окремих сторінках. Список використаних джерел складає 178 найменувань на 14 сторінках.