ГАРАНТІЇ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ ТА НЕЗАЛЕЖНОСТІ СЛІДЧОГО

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У теперішніх умовах формування правоохоронної системи України методичні засади здійснення досудового розслідування об’єктивно набувають все більшого значення. Це зумовлено не лише значимістю для сучасного суспільства проблем боротьби зі злочинністю, але й необхідністю удосконалення кримінально-процесуального законодавства в сфері діяльності органів досудового слідства.

Актуальність теми дослідження визначається колом проблем правового та організаційного характеру, пов’язаних із забезпеченням гарантій процесуальної самостійності та незалежності слідчого як центральної фігури досудового слідства. Особливої уваги набувають питання призначення та звільнення слідчих з посади, притягнення до відповідальності; реагування на випадки втручання в їх процесуальну діяльність; удосконалення процедури провадження досудового слідства; створення необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов й ін.

Гарантії незалежності слідчого, включаючи заходи щодо правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, повинні поширюватися на всіх слідчих. При цьому не можна обійтися без кримінально-процесуальних гарантій правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого.

Незважаючи на те, що у теорії кримінального процесу проблема правового забезпечення процесуальної самостійності та незалежності слідчого привертала увагу багатьох науковців, практична реалізація цілого ряду пов’язаних з нею питань залишається далекою від вирішення.

Саме недосконалість правових гарантій захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого, які раніше майже не зазнавали наукового дослідження, створює суттєві перепони на шляху реалізації кожним слідчим своїх процесуальних повноважень при розслідуванні злочинів. На досудових стадіях судочинства виникають певні непорозуміння щодо основного призначення слідчого, його місця і ролі в системі правоохоронних органів, що в цілому заважає досягненню загальних завдань кримінального процесу.

Окремі питання, що стосуються гарантій процесуальної самостійності та незалежності слідчого, досліджувалися в роботах вчених-юристів, а саме: О.В. Бауліна, В.А. Буднікова, О.О. Власова, Е.І. Вороніна, І.Д. Гончарова, А.П. Гуляєва, А.Я. Дубинського, В.С. Зеленецького, Н.С. Карпова, А.О. Клейна, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, О.А. Солдатенко, В.В. Шимановського та інших.

Теоретичним підґрунтям при дослідженні багатьох питань за темою дисертації стали також праці відомих науковців: Ю.П. Аленіна, С.А. Альперта, М.І. Бажанова, В.І. Галагана, Ю.М. Грошевого, В.О. Дубрівного, Л.І. Казміренко, Л.М. Карнєєвої, М.В. Костицького, Ф.М. Кудіна, В.С. Кузьмічова, О.М. Ларіна, Є.Д. Лук’янчикова, Ю.В. Манаєва, П.І. Мінюкова, В.Т. Нора, М.А. Погорецького, Е.С. Радутної, О.Р. Ратінова, Р.Д. Рахунова, М.І. Сірого, С.М. Смокова, С.М. Стахівського, В.М. Тертишника, Л.Д. Удалової, О.О. Чувільова, В.П. Шибіка та інших вчених.

Разом з тим, незважаючи на відносно велику кількість наукових праць щодо вказаної проблеми, вони здебільшого розкривають лише загальні аспекти забезпечення процесуальної самостійності та незалежності слідчого. Проблема ж гарантій правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого з теоретичної точки зору досліджена недостатньо, що й зумовило необхідність проведення відповідного теоретичного осмислення та практичного аналізу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження спрямований на виконання основних положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента від 25.12.2000 року № 1376, Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1767. Робота виконана відповідно до тематики, передбаченої Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень Міністерства внутрішніх справ України, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2004-2009 роки (наказ МВС України від 5 червня 2004 року № 755), планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 роки.

Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 18 від 30 грудня 2003 року).

Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є визначення засад правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого, пошук перспективних шляхів його удосконалення, а також формулювання рекомендацій щодо ефективного провадження досудового слідства.

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувались такі завдання:

–   визначити сутність і співвідношення категорій “процесуальна самостійність” та “процесуальна незалежність” слідчого;

–   з’ясувати сучасний стан нормативно-правового забезпечення захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого;

–   розкрити сутність поняття гарантій правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого, окреслити критерії для їх класифікації;

–   визначити механізм правового забезпечення процесуальної самостійності та незалежності слідчого;

–   дати характеристику основних правових гарантій захисту процесуальної самостійності і незалежності слідчого та шляхів їх удосконалення;

–   сформулювати та аргументувати рекомендації щодо практичного вдосконалення правового забезпечення процесуальної діяльності слідчого.

Об’єктом дослідження є відносини, що виникають в сфері правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого.

Предметом дослідження є гарантії правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження, його об’єкта та предмета. Діалектичний метод як філософський метод аналізу явищ у їх зміні, розвитку та взаємозв’язку склав підґрунтя для комплексного використання інших загальнонаукових методів:

–   історико-правового – при визначенні історичних та правових засад становлення органів досудового слідства, нормативно-правового регулювання діяльності слідчого апарату за різні історичні періоди;

–   статистичного – при вивченні сучасного стану правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчих;

–   формально-логічного – при визначенні понять “правовий захист”, “гарантії правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого”;

–   системно-структурного – при проведенні теоретичного аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових джерел з вказаної проблематики;

–   соціологічного – при з’ясуванні ставлення керівників слідчих підрозділів та думок слідчих щодо проблем сучасної слідчої діяльності й шляхів їх практичного подолання;

–   порівняльно-правового – при вивченні вимог, що пред’являються до слідчих для продуктивної процесуальної діяльності.

Названі методи дослідження використовувалися в роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що дало змогу забезпечити всебічність, повноту та об’єктивність дослідження, істинність отриманих наукових результатів.

Нормативною базою дослідження є чинне законодавство України; міжнародні документи, які стосуються порядку провадження кримінального судочинства; законодавство інших країн (Республіки Білорусь, Вірменії, Казахстану, Російської Федерації); проект КПК України (реєстр. № 0952); відомчі нормативні акти.

Емпіричну основу дисертаційного дослідження становлять аналітичні огляди про стан, досвід та результати слідчої практики органів внутрішніх справ та прокуратури, матеріали вивчення 256 кримінальних справ, а також відомості, одержані в результаті анкетування, опитування та інтерв’ювання 358 слідчих органів внутрішніх справ та 52 слідчих прокуратури Кіровоградської, Київської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської областей та міста Києва.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні системи гарантій забезпечення захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого. До найбільш істотних результатів, що містять наукову новизну, слід віднести:

вперше:

–   запропоноване авторське визначення поняття гарантій правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого;

–   визначено сучасний стан правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого, окреслено перспективні напрямки його забезпечення;

удосконалено:

–   формулювання категорій “процесуальна самостійність” та “процесуальна незалежність” слідчого;

–   визначення змісту гарантій правового захисту процесуальної самостійності та незалежності слідчого, критеріїв їх класифікації;

–   процедуру притягнення слідчих до різних видів юридичної відповідальності, порядок застосування правових санкцій до осіб за втручання у процесуальну діяльність слідчого;

набули подальшого розвитку:

–   окремі аспекти реалізації процесуальної самостійності та незалежності слідчого у відносинах з учасниками кримінально-процесуальної діяльності, підприємствами, установами, організаціями;

–   положення щодо вдосконалення прокурорського нагляду, відомчого та судового контролю за діяльністю слідчих;

–   концепція створення єдиного слідчого апарату.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані під час розроблення нового кримінально-процесуального законодавства, удосконалення чинного законодавства України (пропозиції до законодавства, вих. № 46/35ВР від 25 травня 2007 року).

Результати дослідження впроваджені в практичну діяльність органів досудового слідства МВС України (акт впровадження в практику ГСУ МВС України № 13/6-647 від 21 вересня 2006 року) та навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження КНУВС від 28 вересня 2006 року), Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження КЮІ ХНУВС від 6 жовтня 2006 року), при викладанні окремих розділів курсу “Кримінальний процес” й споріднених спецкурсів щодо підготовки майбутніх спеціалістів слідчої спеціалізації МВС України.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором та були обговорені на науково-практичній конференції “Проблеми удосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи” (Львів, 10 червня 2005 року), науково-теоретичній конференції “Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність, міжнародний досвід” (Київ, 19-20 травня 2006 року), міжнародній науково-практичній конференції “Еволюція кримінального судочинства на пострадянському просторі” (Київ, 22-23 червня 2006 року), IX Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (Тернопіль, 13 квітня 2007 року), на засіданнях кафедри кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення, висновки та рекомендації, сформульовані в дисертації, відображені в п’яти статтях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, та у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена її метою, завданням та предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох роздiлiв, які містять шість підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг рукопису дисертації становить 231 сторінку, з яких 190 сторінок основного тексту, додатки викладені на 15 сторінках, список використаних джерел складається з
268 найменувань на 26 сторінках.