ГЕТЬМАН ГАЛИНА МИКОЛАЇВНА МОДЕЛЮВАННЯ ОСОБИ НЕВІДОМОГО ЗЛОЧИНЦЯ (КРИМІНАЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ, МЕТОДИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, їх апробація, наведено дані щодо публікацій, структури, обсягу дисертації.
Розділ 1 «Використання методу моделювання у криміналістиці» складається із двох підрозділів присвячених розгляду, аналізу та виокремленню основних елементів поняття методу моделювання, що використовується у криміналістиці та визначенню основних напрямів його використання у слідчій діяльності.
У підрозділі 1.1. «Поняття методу моделювання» аналізуються основні наукові підходи щодо визначення поняття методу моделювання.
У дисертації досліджуються історично сформовані наукові підходи щодо визначення цього методу. Аналіз точок зору вчених-криміналістів дозволив дійти висновку, що для позначення методу моделювання, який використовується у криміналістиці, зокрема під час розслідування злочинів, вживаються різні терміни такі як «криміналістичне моделювання», «моделювання у криміналістиці», «інформаційне моделювання», «ситуаційне моделювання», «адаптаційне моделювання». Процеси інтеграції наукових положень та розвиток таких наукових поглядів розкривають відмінність етимологічних та пізнавальних ознак й елементів даного методу.
Метод моделювання у криміналістиці дисертант визначає, як процес побудови та вивчення об’єктів, явищ, дій чи подій з метою встановлення причин їх виникнення й існування, зв’язків між ними, а також надає відповідному суб’єкту (оперативному працівнику, слідчому, прокурору, захиснику, судді та експерту) можливість обрання та реалізації допустимих прийомів побудови певних моделей під час дослідження кримінального правопорушення.
У підрозділі 1.2. «Основні напрями використання методу моделювання в слідчій діяльності» розглянуто та проаналізовано окремі напрями використання методу моделювання у діяльності слідчого, зокрема, під час моделювання особи невідомого злочинця. За результатами анкетування слідчих МВС України встановлено, що 62 % опитаних використовують у своїй діяльності метод моделювання під час встановлення особи невідомого злочинця.
Використання методу моделювання у діяльності слідчого сприяло розвитку наукових поглядів щодо визнання значення ідеальних та матеріальних моделей. При цьому, дисертантом звертається увага на важливість реалізації ідеального моделювання у ретроспективному та перспективному напрямах. Аналіз цих напрямів, у структурі ідеального моделювання особи невідомого злочинця, дозволив виділити такі умовні форми: 1) безпосередню; 2) опосередковану.
Дисертант визначає, що безпосередня форма моделювання – це можливість відтворення уявних й реальних моделей при прямому сприйнятті слідчим картини події злочину, відомостей про злочин, про особу потерпілого, особу злочинця й мотивацію, якою керувався злочинець. Натомість сутність опосередкованої форми моделювання полягає у створенні моделей та їх дослідженні на підставі інформації, отриманої під час проведення слідчих (розшукових) дій, яка знаходить своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Тобто, при опосередкованому моделюванні процес пізнання здійснюється за допомогою моделей, які створюються на основі відомостей про подію злочину, що містяться в матеріалах кримінального провадження.
Аналіз наукових положень щодо реалізації матеріального моделювання під час встановлення особи невідомого злочинця дозволив дисертанту дійти висновку, що основними напрямами його використання у слідчій діяльності є створення зовнішності особи невідомого злочинця за слідами залишеними такою особою із залученням сучасних технологій (моделювання зовнішності особи невідомого злочинця із застосуванням комп’ютерних технологій, 3D- моделювання особи невідомого злочинця тощо).
На підставі системно-структурного аналізу визначено окремі напрями використання методу моделювання у діяльності слідчого. Зокрема, дисертантом запропоновано класифікацію напрямів використання методу моделювання за такими підставами: 1) за видом процесуальних дій: моделювання під час проведення слідчих (розшукових) дій; моделювання під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій; 2) за рівнем використання методу моделювання: а) на теоретичному рівні; б) на емпіричному рівні; 3) використання моделювання залежно від аспекту досліджуваного об’єкту: а) на підставі логіко-психологічного аспекту (поєднання раціонального та чуттєвого); б) на підставі логічного аспекту (раціонального); в) на підставі психологічного аспекту (відповідно до відчуттів); 4) за спрямованістю: а) перспективне моделювання; б) ретроспективне моделювання; 5) за умовною формою використання моделювання: а) безпосередня форма (моделювання, що використовується під час побудови певних моделей на базі реального сприйняття наслідків злочинної події та слідів злочину, наприклад, під час проведення слідчих (розшукових) дій тощо); б) опосередкована форма (моделювання, що використовується під час побудови певних моделей через отримання інформації під час спостереження наслідків злочинного діяння, тобто за допомогою вивчення матеріалів кримінального провадження, висновків експертиз, консультацій спеціалістів тощо); 6) за галузевою спрямованістю: а) моделювання у трасології; б) моделювання у судовій балістиці тощо; 7) за об’єктом моделювання: А) за особою, модель якої будується: а) моделювання особи потерпілого; б) моделювання особи нової жертви злочину; в) моделювання особи свідка (чи очевидця); г) моделювання особи невідомого злочинця; Б) за ознакою географічності: а) моделювання можливого місця переховування особи невідомого злочинця; б) моделювання можливого місця перебування свідка (чи очевидця); в) моделювання ймовірного місця проживання нової жертви злочину; г) моделювання нового можливого місця вчинення злочину, часу вчинення.
Розділ 2 «Реалізація методу моделювання у діяльності слідчого» складається з чотирьох підрозділів, в яких розглядаються проблеми співвідношення моделювання та висунення версій, можливості використання моделювання під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій, складення психологічного профілю особи невідомого злочинця та при проведенні психологічних судово-експертних досліджень.
У підрозділі 2.1. «Моделювання та висунення слідчих версій» розглянуто різні наукові підходи щодо співвідношення понять моделі та версії, а також визначено значення типових версій під час моделювання особи невідомого злочинця. Було встановлено, що 84 % слідчих МВС України будують версії під час моделювання особи невідомого злочинця і лише 19 % опитаних будують модель особи невідомого злочинця за допомогою типових версій.
Виокремлено два підходи щодо співвідношення версії та моделі, де одні вчені визначають версію, як ідеальну модель, інші розглядають версію та модель відокремлено. Проаналізовано різні визначення поняття версії, в основу яких покладено мислення, як логічну форму конструювання версії.
Дисертантом встановлено, що типова версія як ідеальна модель являє собою складне, комплексне, багаторівневе утворення, результат мислення, є одним із важливих засобів під час побудови моделі особи невідомого злочинця, на підставі виявлення закономірних зв’язків між різними елементами криміналістичної характеристики певного виду злочинів та зіставлення цих елементів із конкретною доказовою інформацією, яка міститься у матеріалах кримінального провадження. Все це сприяє створенню моделі особи невідомого злочинця, під час розслідування кримінального правопорушення, а також перевірці вже існуючої інформації, виявленню нових фактичних даних та обставин, що спрямована на встановлення такої особи.
У підрозділі 2.2. «Моделювання особи невідомого злочинця при проведенні слідчого огляду та інших слідчих (розшукових) дій» розглянуто слідчий огляд та допит як певні напрями моделювання особи невідомого злочинця. При цьому, 62 % опитаних слідчих МВС України зазначили, що саме під час проведення слідчих (розшукових) дій будується модель особи невідомого злочинця.
Дисертантом встановлено, що технологічний процес створення моделі особи невідомого злочинця під час проведення слідчого огляду охоплює низку операцій, серед яких: 1) виявлення інформації, необхідної для побудови моделі особи невідомого злочинця; 2) збір та фіксування інформації; 3) вивчення, аналіз та визначення необхідності використання такої інформації для побудови моделі; 4) побудова моделі особи невідомого злочинця; 5) вивчення, аналіз та дослідження побудованої моделі особи невідомого злочинця; 6) отримання нового знання про особу невідомого злочинця; 7) перевірка отриманих знань шляхом співставлення з реальною особою (тобто визначення кола підозрюваних).
Аналіз такої слідчої (розшукової) дії як допит дозволив визначити типові запитання під час допиту свідка чи потерпілого, який проводиться з метою моделювання особи невідомого злочинця: 1) у яких відносинах перебуває допитуваний із потерпілою особою (жертвою); 2) як допитуваний характеризує особу потерпілого (жертви), її поведінку у момент до вчинення злочину (та/або безпосередньо чи після вчинення злочину); 3) час учинення злочину; 4) обстановка та місце вчинення злочину (населений пункт (людне чи безлюдне місце), місце поза населеним пунктом, жиле приміщення, будівлі господарського призначення, місця призначені для проведення дозвілля та відпочинку, торгівлі чи харчування тощо); 5) знаряддя вчинення злочину (побутові прилади та інструменти, холодна зброя, вогнепальна зброя, отрута, тверді тупі предмети (цегла, камінь) тощо); 6) характеристика особи невідомого злочинця (чи злочинців): стать; вік; зріст (високий, середній, низький); статура (худорлява, середньої повноти, повна); наявність чи відсутність сутулості; особливості обличчя (кавказький тип, монгольський тип, середньоазіатський тип, європейський тип); колір шкіри; особливості голосу та мовлення; особливі прикмети (шрами, татуювання тощо); 7) чи вживала потерпіла особа (жертва) та/або невідомий злочинець спиртні напої та/або наркотичні засоби; 8) чи може допитуваний охарактеризувати психічний стан (суб’єктивні реакції, емоції) особи невідомого злочинця (радість, здивування, страждання, гнів, агресія, презирство, страх, сором, жорстокість).
У підрозділі 2.3. «Моделювання особи невідомого злочинця при складенні психологічного профілю» досліджено різні підходи щодо визначення поняття «психологічний профіль», «психологічний портрет», «психологічний портрет невстановленого злочинця», «психологічний портрет злочинця», «психолого-криміналістичний портрет», «інформаційний портрет».
Дисертант розмежовує поняття «психологічний профіль» та «психологічний портрет». Визначено, що терміни «психологічний портрет особи», «психологічний портрет особи злочинця», «психологічний портрет злочинця» (можливе застосування терміну «психологічний портрет» до підозрюваного, обвинуваченого) будуть, у певній мірі, синонімами і такими, що характеризуватимуть вже встановлену, відому особу. Тоді як, «психологічний профіль» (або «психологічний профіль особи невідомого злочинця») можливо застосовувати до осіб, безпосередній візуальний контакт з якими неможливий з таких причин: невідома особа вчинила злочин (злочини), не бажає бути відомою і ухиляється від кримінальної відповідальності.
Під час опитування слідчих МВС України було встановлено, що 91 % опитаних вважають за доцільне використання психологічного профілю особи невідомого злочинця при розслідуванні злочинів. При цьому лише 17 % респондентів зазначили, що у своїй практичній діяльності під час розслідування злочинів та встановлення особи невідомого злочинця використовували методику психологічного профілю.
Дисертантом визначено, що процес створення психологічного профілю являє собою моделювання психологічних та поведінкових особливостей невідомого злочинця. Психологічний профіль особи невідомого злочинця – це ідеальна модель, що містить інформацію психологічного характеру, в тому числі про його поведінкові особливості, виявляє й визначає такі риси особи невідомого злочинця, що сприяє діагностиці останнього, його встановленню й виявленню та побудована відповідними спеціалістами у певних галузях знань (психологом, психіатром, криміналістом, сексопатологом тощо).
У підрозділі 2.4. «Моделювання особи невідомого злочинця під час психологічних судово-експертних досліджень» розглянуто можливості побудови моделі особи невідомого злочинця при проведенні позаекспертних психологічних досліджень та судово-психологічної експертизи.
У процесі проведення анкетування слідчих МВС України було з’ясовано, що лише 19 % слідчих зверталися до судово-психологічних досліджень щодо моделювання особи невідомого злочинця, 81 % опитаних надали негативну відповідь. При чому умовою таких низьких показників проведення судово-психологічних досліджень під час моделювання особи невідомого злочинця є: (а) недостатня поінформованість щодо можливостей проведення експертизи відносно встановлення особи невідомого злочинця (37 %); (б) відсутність необхідних матеріалів для проведення експертизи щодо встановлення особи невідомого злочинця (30 %); (в) відсутність методичних рекомендацій про новітні методики дослідження доказів та інших матеріалів при встановленні особи невідомого злочинця (9 %); (г) надання переваги іншим засобам (або способам) встановлення особи невідомого злочинця (19 %).
Встановлено, що побудова психологічного профілю особи невідомого злочинця, як позаекспертне психологічне дослідження, що має інформаційно-орієнтувальний зміст, необхідно подавати у вигляді висновку спеціаліста, а не у вигляді судово-психологічної експертизи (висновку експерта).
Дисертантом визначено, що моделювання особи невідомого злочинця під час психологічних судово-експертних досліджень – це побудова моделі спеціалістом-психологом чи судовим експертом-психологом, яка розкриває психологічні властивості, якості та процеси (мотиви, потреби, спонукання, відчуття, емоції, уявлення, сприйняття, орієнтації, інтелектуальні здібності тощо), пояснює сутність поведінки конкретної особи, розкриває такі характеристики, що відображають ставлення особи невідомого злочинця до виконуваних ним дій (бездіяльності), до оточення та самого себе під час, а також до вчинення злочину та після його вчинення.
Розділ 3 «Моделювання особи невідомого злочинця за допомогою сучасних науково-технічних засобів та інформаційних технологій» складається з двох підрозділів, в яких розглядаються можливості моделювання особи невідомого злочинця під час використання технічних засобів та інших інформаційних систем.
У підрозділі 3.1. «Використання криміналістичної техніки для моделювання особи невідомого злочинця» увагу зосереджено на використанні комп’ютерної техніки для моделювання зовнішності особи невідомого злочинця.
Проаналізовано сучасні інноваційні підходи у сфері вдосконалення інформаційних технологій та обчислювальної техніки. Розглянуто сутність технології побудови тривимірних моделей обличчя (створення суб’єктивного відображення обличчя на основі модифікованого алгоритму), яка ґрунтується на методі еволюційного морфінгу.
Зазначається також, що під час формування суб’єктивних зображень розшукуваних осіб, які мають особливості зовнішності змішаного антропологічного типу необхідно здійснювати корегування розміру (величини) та пропорційних значень відповідної криміналістичної методики.
Дисертантом запропоновано доповнити методику складання комп'ютерного фотороботу («RAIPS-ПОРТРЕТ»), розробленої колективом лабораторії «Використання сучасних досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю» Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України, підпунктами: 1) «Національність особи» (належність людини до певної етнічної групи); 2) «Антропологічний тип особи» (велика група людей, яких об’єднує єдине походження, що виявляється у спільності спадкових морфологічних ознак; близькі антропологічні типи об’єднуються у раси).
У підрозділі 3.2. «Інформаційні системи пошуку, що сприяють встановленню особи невідомого злочинця» аналізуються інформаційні системи пошуку та інформація, які сприяють створенню особи невідомого злочинця.
Розглянуто можливості застосування інформаційних систем пошуку Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол), оскільки ця організація є і механізмом, і посередником у співробітництві служб кримінальної поліції різних держав у їх роботі з розкриття конкретних злочинів, у координації та кооперації зусиль, що ними вживаються.
За результатами анкетування слідчих прокуратури та МВС України стало відомо, що лише 9 % опитаних практичних працівників зверталися із запитами до Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол) під час моделювання особи невідомого злочинця, зокрема, у 3% випадків особу невідомого злочинця було встановлено.
Дисертантом запропоновано доповнити комп’ютерну базу даних «Автоматизоване робоче місце слідчого» за допомогою створення системи під назвою «Психологічний профіль особи невідомого злочинця», яка має бути заповнена відомостями щодо проведених слідчих (розшукових) дій та вилучених слідів, що указують на особу невідомого злочинця. Така система має містити як типові зразки створення психологічного профілю, так й складені психологічні профілі щодо розкритих та нерозкритих злочинів, які допоможуть орієнтувати слідчого під час встановлення особи невідомого злочинця. Окрім пропонованих типових зразків складення психологічного профілю, система має містити інформацію: 1) процесуальні та організаційні проблеми під час створення психологічного профілю особи невідомого злочинця; 2) права та обов’язки слідчого під час створення такого профілю; 3) залучення відповідного спеціаліста для складення психологічного профілю особи невідомого злочинця; 4) права та обов’язки залученого спеціаліста; 5) матеріали кримінального провадження, які має надати слідчий спеціалісту зі складення психологічного профілю; 6) необхідність залучення спеціаліста зі складення психологічного профілю під час проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових дій); 7) типові питання, які вирішуються під час створення психологічного профілю; 8) установи, працівники яких володіють відповідними знаннями у галузі психології, психіатрії, судової медицини, криміналістики та залучаються для складення психологічного профілю.