ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ БАНКРУТСТВА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасному цивілізованому світі одним із ключових елементів економічної інфраструктури держави є законодавство про неспроможність (банкрутство), що являє собою юридичну форму втілення певних економічних процесів, які протікають у державі на конкретному етапі розвитку суспільних відносин. Перехід до нових умов господарювання спричинив банкрутство та ліквідацію багатьох українських підприємств, а деяких з них поставив на межу банкрутства. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою засвідчує, що руйнування навіть одного окремого  суб'єкта господарської діяльності тягне за собою негативні наслідки не тільки  для нього та його кредиторів, але і для всього суспільства в цілому. У зв’язку з цим кожна держава прагне створити таку систему засобів попередження банкрутства (ліквідації), яка б була спрямована на недопущення визнання боржника банкрутом у випадку наявності ознак санаційної спроможності боржника.

У ході всього розвитку інституту неспроможності (банкрутства) у дореволюційному російському (українському) праві особлива увага традиційно приділялася захистові інтересів кредитора, тоді як попередження банкрутства боржника було формальним. Діюче законодавство України про неспроможність (банкрутство) містить розрізнені норми, спрямовані на попередження банкрутства, що не дозволяє ефективно здійснювати судові процедури банкрутства. Український законодавець, прагнучи створити «нейтральне» законодавство про банкрутство, виходячи з позитивних і негативних аспектів «прокредиторської» і «продебіторської» систем неспроможності, як видається, допустив певні неузгодженості у правовому регулюванні відносин, пов’язаних із застосуванням засобів попередження банкрутства боржника. Для виявлення та усунення прогалин у законодавчому регулюванні таких засобів важливим є проведення подальшого дослідження вказаних відносин. 

Систему неспроможності (банкрутства) в Україні досліджували такі вчені як Н.І. Тітов, В.А. Малига, В.В. Джунь, О.М. Бірюков, Р.Г. Афанасьєв, В.В. Радзивилюк, Б.М. Поляков, Е.В. Сгара. Праці зазначених вище науковців характеризують неспроможність (банкрутство) як інститут господарського права, детально розкривають питання історії, понятійно-категоріального апарату, процесуальні аспекти провадження у справі про банкрутство, здійснюють порівняльний аналіз систем неспроможності (банкрутства), торкаючись лише деяких аспектів попередження банкрутства. Так, роботи В.А. Малиги, В.В. Радзивілюк, Е.В. Сгари, Б.М. Полякова стосуються детального аналізу окремих засобів попередження банкрутства (санації, мирової угоди), разом з тим ціла низка інших засобів залишилась поза увагою вчених, доопрацювання яких має суттєве значення.

Вищенаведене вказує, що дослідження господарсько-правових засобів попередження банкрутства, перш за все тих, що не були предметом дослідження дотепер та удосконалення правового регулювання в даній сфері є актуальним і необхідним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України по темі «Гармонізація господарського, екологічного і кримінального законодавства в системі правового забезпечення економіки» (державна реєстрація № 0102U000455), підтема «Забезпечення прозорості нормотворчості в господарському законодавстві України для попередження економічних правопорушень (у т.ч. злочинів)», у виконанні якій дисертант брав участь як співвиконавець. В межах зазначеної теми автором проведено комплексний аналіз законодавства з питань банкрутства та відносин, пов’язаних із застосуванням господарсько-правових засобів попередження банкрутства, та розроблені рекомендації по вдосконаленню діючого законодавства про банкрутство.