ІМУНІТЕТ І ПРОБЛЕМИ ЙОГО ЗАХИСТУ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сьогодні правова система України перебуває у стані реформування, що зумовлюється побудовою демократичної, соціальної і правової держави. Основними принципами існування такої держави повинні стати пріоритет та всебічний захист прав і свобод особи. Конституцією України до найвищих соціальних цінностей віднесено людину, її честь та гідність. Проголошено принцип поділу влади, що означає новий етап у побудові та функціонуванні всієї державної влади, передбачено недоторканність Президента України, народних депутатів, суддів. Відповідно до ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Отже, зараз є досить актуальною реалізація цих конституційних положень, адекватна деталізація їх у галузевому законодавстві, кримінально-процесуальному зокрема. Особливого значення в цьому процесі набуває необхідність усунення окремих протиріч у нормативному врегулюванні названих вище положень.

Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України), який був прийнятий у 1960 році, передбачено дипломатичну недоторканність (статті 3, 69, 182), право особи не свідчити щодо себе і членів сім’ї та близьких родичів (стаття 691). Даний нормативний акт не передбачає винятку стосовно провадження в справах, якщо як суб’єкти виступають громадяни України, наділені імунітетом в силу посади, яку вони посідають, а існуючі правові норми щодо імунітету іноземних громадян та представництв іноземних держав і міжнародних організацій потребують удосконалення.

За роки незалежності в Україні нормативне врегулювання розглядуваного правового інституту зазнало значних змін, насамперед у зв’язку з прийняттям у 1996 році Конституції України, що знайшло своє відображення у зміні кола суб’єктів та обсягу наданих гарантій недоторканності (позбавлення недоторканності депутатів місцевих рад, зміна інституту суддівської недоторканності тощо), розвитком міжнародних відносин нашої держави, вступом до міжнародних організацій.

Все це свідчить про необхідність здійснення правових наукових досліджень проблем, які виникають щодо необхідності подальшого розвитку даного інституту.

Слід зазначити, що окремі аспекти проблеми імунітету в кримінальному процесі були предметом досліджень вчених різних галузей юридичної науки: С. А. Авакяна, Ф. А. Агаєва, С. С. Алексєєва, А. А. Безуглова, О. І. Бастрикіна, І. П. Бліщенка, В. Г. Даєва, В. Н. Галузо, Н. М. Кіпніса, Л. Д. Кокорєва, Д. Б. Лєвіна, Т. М. Москалькової, В. І. Руднєва, С. М. Стахівського, В. П. Шибіко, А. Я. Ярматова та інших науковців.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 5 від 19 грудня 1997 р.).

Дисертація виконана згідно з комплексною цільовою програмою “Проблеми удосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної правової демократичної держави” № 0186.0.099031.