ІНФОРМАЦІЙНО-ДОВІДКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, показано її зв’язок з науковими програмами, планами й темами, визначено мету,
завдання, методи, об’єкт і предмет дослідження, його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, подано інформацію про публікацію, апробацію і впровадження результатів дослідження.

Розділ 1 "Загальні положення окремого криміналістичного вчення "інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів"" містить два підрозділи.

У підрозділі 1.1 "Виникнення, розвиток та сучасний стан окремого криміналістичного  вчення про використання даних  інформаційних систем у розслідуванні злочинів" на основі аналізу літератури й авторефератів дисертацій, захищених за цією тематикою, простежується еволюція вчення і його сучасний стан. Підкреслюється, що вчення сьогодні ще не є досконалим і не повною мірою відповідає потребам практики. За цією тематикою захищено лише одну докторську дисертацію (С.А. Ялишев, Росія, 1999 р.), а в Україні захищено дві кандидатські, підготовлені 15 років тому. Розвиток вчення автор пропонує розглядати як поступову зміну етапів, кожному з яких притаманні свої особливості. Так, потреба в оптимізації розслідування злочинів за рахунок організації обліку об’єктів, пов’язаних зі злочинною діяльністю, привела до появи в правоохоронних органах спеціалізованих інформаційних систем. Консолідація знань щодо їх функціонування та використання в розкритті злочинів логічно стає підґрунтям виникнення окремого криміналістичного вчення "кримінальна реєстрація" (І етап). Об’єктами обліку в таких системах виступають  злочинці  й  предмети,  пов’язані  зі злочинами та злочинною діяльністю. Наприкінці 70-х років ХХ століття під впливом потреб практики відбуваються якісні зміни в теорії вчення. Коло об’єктів обліку інформаційних систем, призначених сприяти розкриттю злочинів, розширюється за рахунок тих, які хоч і не мають безпосереднього відношення до злочинної діяльності, але можуть сприяти розкриттю злочинів. Для назви вчення вводиться термін "криміналістична реєстрація" (ІІ етап). Утім у практичній діяльності постійно виникає потреба у використанні даних різних за цільовим призначенням і відомчою належністю інформаційних систем. Так, результати проведеного автором анкетування свідчать, що 90,7% науковців і 88,8% працівників практичних підрозділів уважають за необхідне використовувати в розслідуванні дані не лише криміналістичних інформаційних систем, а 63,4%  науковців і 84,6% правоохоронців визнали вчення, яке розглядається, складним і мало зорієнтованим на потреби практики. У ньому повинні розглядатися питання, які виходять за межі сучасної криміналістичної реєстрації. Для його назви пропонується термін "інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів" (ІІІ етап).

У підрозділі 1.2 "Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів: його поняття, зміст, система та місце в криміналістиці" зазначається, що аналіз історії розвитку і сучасного стану вчення є підґрунтям до розкриття низки теоретичних проблем. Як видається, знання про виявлення та використання інформації некриміналістичних обліків у розслідуванні злочинів повинні увійти до складу вчення, що зумовлює розширення його
предмета, удосконалення термінології, понятійного апарату й системи. Під    інформаційно-довідковим забезпеченням розслідування злочинів розуміється окреме криміналістичне вчення, предметом якого є знання про організацію і функціонування інформаційних систем незалежно від їх основного призначення та відомчої належності, порядок отримання облікової інформації й використання її в розслідуванні злочинів. У вченні пропонується виділяти загальну та спеціальну частини. У загальній підлягають розгляду історія, предмет, система вчення, основи будови інформаційних систем, питання їх автоматизації та інтеґрації, способи обробки, введення та виведення інформації, місце в розслідуванні та процесуальний статус інформації, що містять інформаційні системи. У спеціальній частині розглядаються конкретні інформаційні системи, що функціонують в різних установах і відомствах, насамперед, у правоохоронних органах (криміналістичні та інші), а також особливості отримання з них необхідної інформації та її використання в розслідуванні злочинів. Підкреслюється, що нове вчення не спростовує попереднє. Криміналістична реєстрація входить до його складу як один з основних елементів системи.

Розділ 2 "Інформаційні основи інформаційно-довідкового  забезпечення розслідування злочинів" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Інформація в криміналістиці її властивості, що мають значення  для теорії криміналістики та діяльності з розслідування злочинів" говориться, що інформаційний  підхід до пізнання дійсності складає підґрунтя систематизації й упорядкування знань, глибинного розуміння явищ і процесів, формулювання дефініцій, здійснення ґрунтовних класифікацій. Вагоме значення для вирішення завдань дослідження має з’ясування понять кримінальної, криміналістичної, криміналістично значущої інформації. Свого часу Р.С. Бєлкін наголосив на виключній прерогативі вживання терміна "криміналістично значуща", називаючи всі інші "фантомами" криміналістики. Дисертант стверджує, що терміни "кримінальна", "криміналістична" і "криміналістично значуща", як і інші, мають право на існування.  Особливе значення вони мають для розуміння теоретичних основ вчення, що розглядається. Під кримінальною інформацією пропонується розуміти будь-які відомості, отримані в результаті цілеспрямованого пізнання злочинів і злочинної діяльності, які можуть бути використані для вирішення різноманітних завдань, що стоять перед суспільством і наукою. Залежно від мети та методів пізнання вона може бути криміналістичною, оперативно-розшуковою, кримінально-правовою та ін., а за умов залучення до вирішення наукових чи практичних завдань – набути певного значення. Криміналістична має яскраво виражене цільове призначення – сприяти розкриттю злочинів, під нею розуміються дані про подію злочину, отримані в результаті його цілеспрямованого пізнання криміналістичними засобами й методами, а також інша інформація призначена для розкриття злочинів. Саме така інформація про об’єкти складає масиви криміналістичних обліків. Криміналістичну інформацію не мож­на ототожнювати з криміналістично значущою чи протиставляти їй. Криміналістичного значення може набути будь-яка інформація незалежно від походження й основного цільового призначення.

Властивості інформації мають суттєве значення для розуміння концептуальних основ інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів. Особливою її рисою є своєрідний дуалізм – поєднання ідеального (безпосередньо інформації) і матеріального (її носія). ЇЇ накопичувальний характер в інформаційних системах проявляється через акумулювання та концентрацію. Емерджентність (стрибкоподібне зростання) проявляється в отриманні нових знань про об’єкт та його зв’язки завдяки аналізу інтеґрованих баз даних. Невичерпність зумовлює багаторазове використання інформації і, відповідно, доцільність створення інформаційних систем. Міжгалузевий характер і розсіювання  ініціюють використання в процесі розслідування інформації різних за відомчою належністю інформаційних систем. Об’єктивність, достовірність і достатність – важливі властивості й вимоги до реєстраційної інформації. Цінність, корисність і актуальність – прагматичні якості інформації. Актуальною є цінна й корисна інформація, яка отримана своєчасно і сприяє вирішенню нагальної проблеми.

У підрозділі 2.2. "Класифікація інформації, що має значення для розвитку наукових основ інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів" підкреслюється, що ґрунтовна класифікація має суттєве значення для дослідження. Автор звертає увагу на те, що поняття кримінальної, криміналістичної та криміналістично значущої інформації є результатом різної класифікації. Термін "потенційна інформація" використовують багато вчених, не завжди коректно. М.С. Польовий, В.О. Голубєв та ін. під нею розуміють зміни, які відбуваються в різноманітному середовищі під час вчинення злочину. Дисертант зазначає, що зміни є джерелами інформації, а не інформацією. Як і будь-яка інша, потенційна інформація є результатом пізнання. Цінна потенційна інформація складає масиви інформаційних систем. Під потенційною інформацією пропонується розуміти будь-яку інформацію незалежно від місця її знаходження (зберігання), яка не використовується конкретним суб’єктом для вирішення завдань, що стоять перед ним, але може сприяти їх вирішенню за умов її залучення до цього процесу. За процесуальним статусом у криміналістичній науці домінує класифікація інформації на орієнтуючу і доказову. Утім, говорити про доказовий або орієнтуючий характер тієї чи іншої інформації безвідносно до факту, який нею встановлюється, некоректно. Та   сама інформація, залежно від вирішуваних завдань, може мати і орієнтуючий, і доказовий характер. При цьому доказова повинна бути зібраною з дотриманням вимог КПК, що ставляться до доказів, і поданою у визначеній законом формі. Таким чином, за процесуальним статусом інформацію доцільно класифікувати на докази й іншу інформацію.

Також виділяється реєстраційна інформація, під якою пропонується розуміти зафіксовані визначеним способом на відповідних носіях дані про об’єкти, що взяті на облік, достовірні й достатні для вирішення завдань, які зумовили створення і функціонування певної інформаційної системи. За  формами фіксації її доцільно класифікувати на графічну, вербальну і предметну. Форми та способи фіксації інформації залежать від природи інформаційних сигналів і застосованих засобів та методів.

Розділ 3 "Інформаційні системи – джерела криміналістично значущої інформації" містить чотири підрозділи, у яких розглядаються питання класифікації, будови та функціонування інформаційних систем.

У підрозділі 3.1 "Сучасні інформаційні системи: їх структура та взаємозв’язки складових" підкреслюється, що незалежно від основного цільового призначення та відомчої належності інформаційні системи мають подібні структури, при цьому в значній їх кількості на облік узято ті самі об’єкти. Інформація ж про них розрізняється частково, а саме в частині, що зумовлена завданнями обліку. Інформаційні системи, призначені сприяти розкриттю злочинів, прийнято називати криміналістичними. Останніми роками на їх розвиток істотно вплинули комп’ютеризація та сучасні мережеві технології. Це склало умови інтеґрації обліків у складні інформаційні системи з розподіленими базами даних, здатними опрацьовувати значні обсяги інформації, формувати й передавати відповіді на будь-які відстані, у зручній формі. Під інформаційною системою прийнято розуміти організаційно впорядковану сукупність масивів інформації про об’єкти та інформаційні технології, у тому числі засоби сучасної комп’ютерної техніки, програмне забезпечення і мережі зв’язку, що забезпечують процеси введення, опрацювання та видачі інформації. Якісно відособлені самостійні складові інформаційної системи іменують підсистемами. Термін "підсистема" застосовується до будь-яких складових системи – систем нижчого рівня, забезпечувальних систем, баз даних. Інформаційні масиви (бази даних) будь-якої системи умовно можна уявити як взаємопов’язану сукупність елементів, що складають три групи: а) реквізити – найменші неподільні елементи, що містять інформацію про конкретну ознаку об’єкта обліку; б) сукупність взаємопов’язаних реквізитів, що містять інформацію про один конкретний об’єкт обліку, назвемо його основною обліковою одиницею; в) сукупність основних облікових одиниць з інформацією про об’єкти, що складає масиви конкретної інформаційної системи (обліку). Під основною обліковою одиницею інформаційної системи пропонується розуміти окремий документ або сукупність взаємопов’язаних реквізитів документа (картка, запис у журналі, таблиці, базі даних тощо), що містить інформацію про один об’єкт, узятий на облік у певній інформаційній системі. Об’єкт обліку не можна ототожнювати з основною обліковою одиницею, яка є штучним утворенням. За інформаційним навантаженням усі реквізити основної облікової  одиниці  можна  поділити на дві  групи: ті, що створюють умови для ідентифікації об’єкта, і ті, що містять дані про нього, зміст яких залежить від цільового призначення конкретної системи. В   автоматизованих базах даних кожне поле запису може виступати як пошукове. Основна облікова одиниця та типи її реквізитів тісно пов’язані з формами обліку і способами реєстрації. Основними формами обліку в сучасних інформаційних системах є: картотечна, журнальна, колекційна, комплексна, автоматизована база даних. Основною обліковою одиницею в картотеках виступають картки, у журналах і базах даних – окремі записи, у колекціях – предмети. Для отримання інформації з автоматизованих інформаційних систем запити формуються з використанням електронних форм. Відповіді можуть бути надані у вигляді таблиць, карток, а також в інших формах, що реалізовані в певній системі.  

У підрозділі 3.2 "Класифікація інформаційних систем. Інтеґровані банки даних" підкреслюється, що для розуміння змісту й призначення інформаційних систем суттєве значення має їх класифікація. За типами інформаційних ресурсів пропонується поділяти їх на документальні й фактографічні (структуровані). Традиційно для позначення фактографічних інформаційних систем у криміналістиці користуються терміном "облік". Будь-який облік становить інформаційну систему, завданням якої є збирання, уведення, опрацювання, накопичення, зберігання та видача користувачеві інформації про об’єкти обліку. Зазвичай термін "облік" використовується зі словом, яке його конкретизує (облік автомототранспорту, облік вогнепальної зброї). За функціональним призначенням інформаційні системи можна поділити на основні та забезпечувальні. За цільовим призначенням – на криміналістичні, бухгалтерські, управлінські та ін. За характером обробки інформації – на автоматизовані й неавтоматизовані (ручні). Автоматизовані у свою чергу поділяються на системи з ручною, автоматичною та напівавтоматичною реєстрацією. У системах з автоматичною реєстрацією, як правило, накопичується інформація про взаємодію об’єкта з системою, що в умовах сьогодення має суттєве значення для встановлення певних фактів у процесі розслідування злочинів. За ступенем інтеґрації інформаційні системи поділяються на поодинокі (локальні), групові (зазвичай невелика локальна мережа в масштабах підрозділу з невеликим ступенем інтеґрації) та корпоративні (можуть підтримувати територіально розподілені мережі, мають складну архітектуру, високий рівень інтеґрації). Завдяки інтеґрації на певному рівні інформаційні системи об’єднуються в інтеґровані інформаційні системи, а їх бази даних створюють інтеґровані банки даних. Під інтеґрованим банком даних (ІБнД) розуміється складна інформаційна система, яка становить сукупність окремих автоматизованих інформаційних систем (обліків, підсистем), що мають спільне застосування, високоорганізовану систему забезпечення й аналізу інформації з організацією доступу до інформації будь-якої його складової через одну адресу – ядро інтеґрованого банку даних. Ефективну роботу з даними, що містять інтеґровані банки даних, забезпечують інформаційно-пошукові, інформаційно-аналітичні та експертні системи й сучасні мережеві технології.

У підрозділі 3.3 "Геоінформаційні технології. Їх роль та місце в інформаційно-довідковому забезпеченні розслідування злочинів" говориться, що
необхідність отримання інформації в зручній для сприйняття формі ініціює
застосування в інтеґрованих інформаційних системах геоінформаційних технологій. Історичними попередниками геоінформаційних систем (ГІС) в органах внутрішніх справ можна вважати карти міст, районів, на яких за допомогою умовних позначень відображалися місця скоєння злочинів, дислокації нарядів міліції та ін. Але повноцінна їх реалізація стала можливою завдяки інформатизації, створенню інтеґрованих банків даних, із включенням до них баз даних картографічної інформації. Використання ГІС допомагає вирішувати дві протилежні групи питань: а) які об’єкти перебувають у певному місці (отримується інформація про об’єкти обліку – раніше судимих, безвісти зниклих, потерпілих, про вчинені злочини, про наявність і якість оперативного перекриття у визначених на карті межах); б) де перебувають певні об’єкти обліку. Відповідь подається у вигляді фрагмента карти чи плану, де у визначених місцях символами позначено конкретні об’єкти обліку. Додатково можуть бути подані таблиці, схеми зв’язків та ін. Під геоінформаційними системами МВС розуміються складні інформаційні системи, які створюються зав­дяки інтеґрації баз даних звичайних інформаційних систем, що функціонують у підрозділах МВС на визначеному рівні, з базами даних відповідної картографічної інформації з метою аналізу та подання інформації про певні об’єкти наочно в просторовому їх розташуванні на картах чи планах. Геоінформаційні технології знайшли застосування в аналітично-інформаційних системах (підсистемах інтеґрованих інформаційних систем), діяльність яких ґрунтується на комплексній обробці даних про об’єкти обліку та картографічної інформації, таких як СОВА (система оперативно-візуального аналізу). Умовою використання геотех­нологій є наявність у базах даних інформації про просторове розташування об’єкта у вигляді географічних чи адресних координат. Геоінформаційні технології з реалізацією можливостей GPS-навігації мають величезний потенціал для оперативно-розшукової діяльності, для моніторингу певних об’єктів. Вони становлять реальний резерв удосконалення інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів.  

У підрозділі 3.4 " Ідентифікація: її роль у роботі інформаційних систем" зазначається, що необхідність отримання достовірної інформації, належність якої до конкретного об’єкта не викликає сумніву, потребує використання в інформаційних системах (ІС) надійних методів. Забезпечити таку надійність здатні технології, в основі яких лежить ідентифікація. У дисертації висловлюється пропозиція поділити завдання, що вирішуються в ІС з використанням ідентифікації, на три групи. До першої віднести ті, що пов’язані з вирішенням питань стосовно належності інформації до конкретного об’єкта. До другої – пов’язані з ідентифікацією об’єктів за їх проявами в минулому. До  третьої – ті, що пов’язані з безпекою інформаційних систем і наданням клієнтам різного доступу до інформації.

Отриманню інформації з інформаційної системи завжди передує вирішення питання про її належність до конкретного об’єкта чи події. Визначену сукупність даних, що складає умови здійснення ідентифікації, у багатьох галузях знань і практичній діяльності називають ідентифікаторами. В.Я. Колдін ідентифікацію за індивідуальним кодом або номером називає знаковою, а М.Я. Сегай – ідентифікацією за мітками. При цьому підкреслюють, що така ідентифікація здійснюється в інформаційних системах. В указаних випадках ідеться про штучні ідентифікатори. Під ідентифікаторами розуміються призначені для відокремлення об’єкта чи явища від інших ознаки, назви, позначки, клейма, коди, номери й інші штучні утворення або власні ознаки, притаманні їм як об’єктам чи явищам матеріального світу, які поодиноко або в певній сукупності створюють умови їх ідентифікації.

Процедура пошуку в інформаційних системах полягає в аналізі інформації, яку містять їхні бази даних, та ідентифікації об’єктів за ознаками, наведеними в запиті на перевірку. Технології ідентифікації з використанням ідентифікаторів, які ґрунтуються на власних ознаках осіб (біометричних характеристиках), дедалі частіше знаходять застосування в автоматизованих системах контролю за доступом та в автоматизованих інформаційно-пошукових системах, що здійснюють ідентифікацію осіб за їх проявами у минулому (слідами рук, ніг, ДНК).