ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ: ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформаційні процеси в економіці, пов’язані з глобалізацією світового господарства, роблять особливо актуальним вивчення тенденцій розвитку світового суспільства в новому столітті і визначення перспектив економіки України щодо її інтеграції у світову економічну систему на засадах рівноцінного партнерства. Все це зобов’язує економістів якомога об’єктивніше досліджувати умови, фактори, особливості розвитку держав з постіндустріальною економікою та досягнуті ними успіхи. Безперечно, кожна країна, як свідчить практика другої половини ХХ століття, мала свої особливості як у досягненні економічних успіхів, так і в непередбачених провалах. В той же час для групи постіндустріальних країн властиві загальні закономірності в соціально-економічному прогресі.

За оцінкою спеціалістів експертної корпорації «Всесвітній економічний форум» вже у 1992 році конкурентні переваги країн з розвинутою економікою лише на 15% залежали від традиційних («жорстких») показників, таких як обсяг ВВП, рівень інфляції, стан торгового балансу. На 85% міжнародне становище країни залежить від «м’яких» факторів конкурентоспоможності. До їх числа відносяться мотивація праці, ступінь освіти і кваліфікації кадрів, вироблення системи цінностей на виробництві та у державі в цілому.

Перетворення в розвинутих країнах можна звести до головного – росту ролі якісних зрушень у розвитку виробництва та суспільства. Сутнісним проявом цих змін є висунення людини в центр відтворювального процесу, у послідовному перетворенні освіти та науки на загальновизнані основні сфери національної економіки. Всі сучасні тенденції можна звести фактично до одного – розуміння того, що інтелектуальний капітал став домінуючим фактором економічного розвитку. Сьогодні інтелектуальний капітал визначає темп і рівень розвитку як окремої фірми, так і національної економіки.

Однією з найскладніших проблем ринкової трансформації економіки України є ефективне використання та подальший розвиток інтелектуального капіталу суспільства. Як відомо, перехід від командно-адміністративної до ринкової системи супроводжувався скороченням обсягів фінансування установ освіти і науки, видатків на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, зменшенням частки продуктів інтелектуальної праці у структурі національного виробництва, відпливом наукових-технічних працівників за межі держави. Все це різко актуалізує дослідження процесів формування та розвитку інтелектуального капіталу країни, причин і наслідків спаду у сфері інтелектуальної діяльності, а також шляхів подолання цього спаду в умовах трансформаційної економіки України.

До наукових досліджень, присвячених розробці загальних проблем інтелектуального капіталу, відносяться чимало праць вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема, Л. Едвінссон, Л. Прусак, І. Роос, П. Саліван, Т. Стюарт, Т. Форт'юн, І. Хіроякі підкре­слюють взаємозв'язок нагромаджених фірмою знань та її майбутніх можливостей, втілюваних у ринковій вартості. Велика увага визначенню та дослідженню сутності категорії інтелектуальний капитал приділяється у розробках Е.Брукінга, Т. Бьюзена, В.Л. Іноземцева, С.А. Ленської, Б.Б.Леонтьєва, Г.Мінса, Д. Моррісона, Річарда Р. Нельсона, А. Слівотскі, В.А.Супрун, Сіднея Дж. Уінтера, Л.С.Шаховської, Д.Шнайдера. Безумовно такими, що заслуговують на увагу, є дослідження, в яких інтелектуальний ресурс - капітал розглядається як основа форму­вання соціально-класових спільнот у різних суспільствах (Дж. К. Гелбрейт, Дж. Конрад, П. Ньюберт, І. Селені, О. Тоффлер, А. Турен).

Слід відзначити внесок у розробку загальних проблем, пов’язаних з інтелектуальним капіталом, таких вітчизняних вчених як В.Д. Базилевич, В.К.Врублевський, Н.Л.Гавкалова, В.М.Геєць, А.А. Гриценко, Ю.К.Зайцев, А.М. Колот, Е.М Лібанова, В.О. Мандибура, Ю.М.Пахомов, В.С.Савчук, Л.І.Федулова, А.А.Чухно, О.В.Шкурупій, В.Д.Якубенко та ін.

На сучасному етапі ринкової трансформації економіки України існує потреба подальшого комплексного дослідження інтелектуального капіталу суспільства. На перший план при цьому виходять проблеми удосконалення інституційної бази формування, розвитку та відтворення інтелектуального капіталу, розроблення пропозицій та рекомендацій щодо напрямів стимулювання його розвитку та ефективного використання у трансформаційній економіці України.

У вітчизняній економічній науці проблеми ефективного використання та розвитку інтелектуального капіталу в національній економіці та комплексний їх аналіз досліджені, на наш погляд, ще недостатньо. Дослідники здебільшого приділяють увагу окремим його складовим, таким як наука, освіта, проблеми відтворення робочої сили, об’єкти інтелектуальної власності тощо. Водночас, сама структура інтелектуального капіталу на макрорівні не є чітко визначеною, залишаються недостатньо вивченими чинники формування та розвитку інтелектуального капіталу, а також заходи з його відтворення.

Усе це зумовило вибір теми дисерта­ційного дослідження, обгрунтування його мети, цілей, завдань, а також логіку викладення матеріалу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені в дисертації положення, висновки та рекомендації розроблялися у відповідності з планом науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за темою: «Закономірності і особливості становлення нової економічної системи в Україні» (номер державної реєстрації 0101V002949), а також у відповідності з темою №869 Науково-дослідного інституту економічного розвитку КНЕУ імені Вадима Гетьмана «Сучасне постіндустріальне суспільство та шляхи його формування в Україні».

Особистий внесок автора наукового дослідження у розробку цих тем полягає у дослідженні процесів формування та розвитку інтелектуального капіталу у трансформаційній економіці України як фактору, що має бути домінуючим у її подальшому економічного розвитку (розділ 3 «Інтелектуальний капітал в економіці України» та підрозділи: 3.1. «Умови формування та розвитку інтелектуального капіталу в Україні»; 3.2. «Інтелектуально-інноваційна модель розвитку економіки України»)

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження місця та ролі інтелектуального капіталу в національній економіці, а також розробка інтелектуально-інноваційної моделі розвитку економіки України на основі комплексного аналізу умов формування та розвитку інтелектуального капіталу.

Для досягнення цієї мети визначено такі завдання дослідження:

• дослідити економічні умови появи інтелектуального капіталу як економічної категорії;

• узагальнити та систематизувати підходи до визначення інтелектуального капіталу як категорії постіндустріальної економіки,

• виявити особливості інтелектуального капіталу як якісно нового фактору виробництва;

• дослідити структуру інтелектуального капіталу на рівні національної економіки та особливості процесу його відтворення;

• з’ясувати роль державної науково-технічної та інноваційної політики як основи примноження інтелектуального капіталу країни;

• визначити особливості та умови формування і розвитку інтелектуального капіталу України;

• розробити практичні пропозиції щодо примноження та ефективного використання інтелектуального капіталу в економіці України.

Об’єктом дослідження є інтелектуальний капітал та особливості його функціонування на макрорівні.

Предметом дослідження є особливості і закономірності формування та розвитку інтелектуального капіталу в умовах ринкової трансформації вітчизняної економіки.

Методи дослідження роботи. Теоретичною базою дисертаційної роботи є наукові праці провідних зарубіжних та вітчизняних вчених, в яких увага приділяється проблемам функціонування інтелектуального капіталу в економіці та політиці держави щодо забезпечення умов його примноження. Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти вищих державних органів, офіційні статистичні матеріали, результати соціологічних досліджень, а також наукові праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених.

Дослідження побудовано на застосуванні таких методів: системного методу наукового пізнання, з допомогою якого всі явища і процеси досліджувались у взаємозв’язку, взаємозалежності та розвитку з метою досягнення певного результату; аналітичного, наукової абстракції, узагальнення, логічного, які дозволили розробити теоретичні засади інтелектуально-інноваційної моделі розвитку національної економіки; економіко-статистичного та порівняльного аналізу, що сприяло аналізу і оцінці процесів відтворення інтелектуального капіталу в західних країнах та Україні. Дисертант використовував методологічні інструменти різних напрямків і шкіл економічної теорії: класичної політичної економії, марксизму, інституціоналізм, кейнсіанства, теорій суспільного вибору, постіндустріального суспільства, глобалістики.

Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист, полягає в наступному:

Вперше:

• запропоновано інтелектуально-інноваційну модель розвитку України, для побудови якої особливу увагу приділено забезпеченню на державному рівні умов активізації населення України у продукуванні інтелектуального капіталу, використанню вітчизняного та світового науково-технічного та освітнього потенціалу, а також механізму трансформування наукових знань в інноваційні розробки, придатні до практичного використання.

Отримали подальший розвиток:

• визначення класифікаційних ознак інтелектуального капіталу, зокрема, окрім звичного структурного поділу на відмінні щодо особливостей відтворення складові - інтелектуальний людський та інтелектуальний структурний капітал, запропоновано поділяти його на постійний і змінний відносно участі у виробництві, а з позицій виявлення закономірностей виробництва сукупного суспільного продукту - на індивідуальний та суспільний інтелектуальний капітал ;

• дослідження відмінностей та співвідношення інтелектуального та людського капіталу на мікро- та макрорівнях, зокрема, доведено, що людський капітал представляє собою трудові ресурси, до яких висуваються певні вимоги у кваліфікації, тоді як інтелектуальний капітал пов’язаний лише з унікальними здібностями людини;

- дослідження особливостей інтелектуального капіталу як якісно нового фактору виробництва, зокрема показано, що використання інтелектуального капіталу завжди контролюється самим індивідом незалежно від джерела інвестицій на його розвиток, до того ж реалізація інтелектуального капіталу людини носить в певній мірі ризиковий характер і пов’язана з невизначеністю отримання ефекту.

Удосконалено:

• поглиблено розуміння категорій «носій» і «власник» інтелектуального капіталу, виявлено, що, ці категорії, будучи взаємопов’язані в одній людині, мають різний зміст, разом з тим, одна і та сама людина, що володіє певними професійними якостями, у виробничому процесі на різних його етапах може проявлятися і як як власник інтелектуального капіталу, і як найманий робітник;

• поглиблено розкриття механізму отримання доходів від використання інтелектуального капіталу. У сфері функціонування інтелектуального капіталу дохід є результатом реалізації інтелектуального продукту людини, а отже неминучим є існування монопольного доходу – ренти, що може бути представлена як абсолютна і диференційна.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані висновки та запропоновані рекомендації мають поряд з теоретичним практичне значення, оскільки можуть використовуватися: у науково-дослідній роботі – як основа для подальшого вивчення концептуальних засад становлення постіндустріального суспільства в Україні; у законотворчому процесі – під час розробки правових засад ефективної інноваційної політики у державі; у діяльності органів місцевого самоврядування – в процесі підготовки та реалізації програм місцевих органів державної влади із соціально-економічного розвитку територій; у навчальному процесі – під час вивчення дисциплін економічного спрямування.

Отримані наукові результати є, насамперед, теоретико-методологічною базою поглиблення досліджень проблем поєднання економічних та позаекономічних факторів соціально-економічного розвитку, які б сприяли становленню якісно нової системи виробничих відносин, забезпеченню більш високого рівня реалізації принципу соціальної справедливості у суспільстві. Висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертаційній роботі, можуть стати базою при визначенні цілей, принципів, інструментів системної економічної політики, яка б виходила із пріоритетності завдань інтелектуалізації національної економіки.

Наукові розробки і практичні рекомендації дисертаційного дослідження, зокрема рекомендації стосовно посилення ролі держави у процесах формування інноваційної культури мислення і впливу на світогляд громадян, їх психологію та свідомість з метою забезпечення інтелектуально-інноваційного розвитку України використані Інститутом економіки та прогнозування НАН України у дослідженні впливу інституційних чинників на соціально-економічний розвиток (довідка від 24.03.2008 р.); практичні рекомендації щодо необхідності сформованої системи державного менеджменту для забезпечення керованості процесом переходу до постіндустріального суспільства були використані Науково-дослідним інститутом економічного розвитку КНЕУ імені Вадима Гетьмана» (довідка від 27.03.2008 р.).

Окремі результати дослідження щодо створення інноваційної продукції і розробки концепцій стратегічного розвитку підприємства та його діяльності на зовнішньому та внутрішньому ринках використовуються у практичній роботі ООО «ЕЛІО УКРАЇНА» (довідка № 67/1 від 20.03.2008 р.). Окремі положення і висновки дисертаційного дослідження використовуються в процесі викладання курсів «Основи економічної теорії» та «Трансформаційна економіка» в Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв (довідка № 18/1 від 21.03.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, у якій викладено авторське розуміння інтелектуального капіталу як економічної категорії, а також авторські розробки стосовно особливостей формування, розвитку та відтворення інтелектуального капіталу в національній економіці. Наукові положення, висновки і пропозиції, які виносяться на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях різних рівнів: V Міжнародній науково-практичній конференції «Країни з перехідною економікою в умовах глобалізації» (м.Москва, березень, 2006), ХV Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція» (м.Чернівці, травень, 2006), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів» (м.Запоріжжя, жовтень, 2006), VІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасної економіки» (м.Черкаси, жовтень, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць, загальним обсягом 3,7 друк.арк., з них 4 статті у наукових фахових виданнях, 5 – у інших виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації – 194 сторінки, в тому числі: 6 таблиць на 6 сторінках, 3 рисунки на 3 сторінках. Список використаних джерел містить 215 найменувань.