У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, основні завдання, предмет, об'єкт і методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів, одержаних автором.
У першому розділі «Закономірності та особливості відтворення природокористування у системі суспільного відтворення» досліджено особливості регіонального підходу в управлінні природокористуванням, проведено теоретичний аналіз суперечностей відтворення на сучасному етапі, проаналізовано фінансово-інвестиційне забезпечення природокористування в Україні у розрізі регіонів.
Дослідження теоретичних та практичних засад управління природокористуванням виявило переваги застосування регіонального підходу, оскільки значна частина екологічних проблем локалізується на регіональному (територіальному) рівні, природні умови та ресурси є вагомим чинником, що формує економічну цілісність регіонів, темпи їх соціально-економічного розвитку значною мірою визначаються характером природокористування.
Особливо актуальним регіональний підхід в управлінні природокористуванням є для економіки України, де спостерігаються значні диспропорції регіонального розвитку, а чинні механізми інвестування не забезпечують їх усунення – обсяги інвестицій екологічного спрямування не створюють передумов для цілісної переорієнтації технологій споживання ресурсів і системи виробництва на природоощадні форми відтворення.
Аналіз інвестиційно-фінансового забезпечення природокористування за регіонами України виявив ряд проблем, а саме: обмежені фінансові можливості регіонів і територій у реалізації інвестицій (особливо довгострокових), відсутність регіональних інвестиційних стратегій та орієнтирів для їх формування, незначний досвід застосування фінансових інструментів для залучення додаткових фінансових ресурсів на екологічні цілі, невідпрацьованість механізмів інвестування у раціональне природокористування за рахунок коштів фінансових посередників.
Раціональність природокористування визначається ступенем розвитку соціально-економічних відносин, трансформація яких виявляє додаткові еколого-економічні суперечності, серед яких виділено суперечності асинхронного розвитку: суперечності, обумовлені швидкістю процесів відтворення у природній та економічній системах, та суперечності між довгостроковими цілями інвестиційної діяльності і змінами у сфері державного регулювання природокористування та екологічного розвитку, що зумовлює додаткову асиметрію інформації.
Дослідження еколого-економічних суперечностей виявили потребу в удосконаленні методології управління природокористуванням з позиції забезпечення орієнтації відтворення регіональної еколого-економічної системи на сталий розвиток.
На основі аналізу та узагальнення підходів до тлумачення сутності природокористування, основних його напрямів і видів обґрунтовано доцільність виділення відтворення регіонального природокористування як цілісного базового поняття, що визначає зміст основних категорій еколого-економічного управління. Такий підхід базується на положеннях теорії національного багатства, жодна зі сфер відтворення якого не може розглядатися поза природокористуванням. За такого підходу умовою ефективного, екологічно збалансованого відтворення є раціоналізація природокористування, що може досягатися шляхом створення середовища синхронізації інвестицій у всіх галузях і сферах економіки.
У другому розділі «Теоретичні передумови формування механізмів відтворення регіонального природокористування» викладено теоретико-методологічні засади дослідження відтворення регіонального природокористування, обґрунтовано принципи екологоорієнтованої регіональної інвестиційної політики, розроблено науково-методичні підходи до оцінки синхронізованості відтворювальних процесів у регіоні.
З огляду на те, що ефективне управління системами різних типів – це управління, синхронізоване зі структурою їх взаємодій, у роботі запропоновано відтворення регіонального природокористування розглядати як процес міжсистемних взаємодій між регіональною еколого-економічною системою, природокористувачами, які функціонують в її межах, програмами і проектами, системою регулювання і регламентації природокористування, що синхронізуються через інвестиційно-фінансові механізми.
Виходячи з того, що основним завданням політики ефективного відтворення в цілому є забезпечення пропорційності та збалансованості економічних процесів відповідно до наявних екологічних та ресурсних обмежень, як теоретичну основу оцінювання якості відтворювальних процесів у регіональній еколого-економічній системі запропоновано використовувати теорію динамічної еколого-економічної рівноваги. Як один із аспектів цієї рівноваги запропоновано досліджувати синхронність відтворювальних процесів у регіоні, що розглядається як загальна часова відповідність між окремими характеристиками інвестиційного процесу, його узгодженість із цілями сталого розвитку. Доведено, що ефективність інвестиційної політики, яка реалізується як у державному, так і приватному секторі, визначається ступенем синхронізованості інвестиційних процесів.
З метою обґрунтування найбільш адекватних інвестиційному середовищу та екологічним потребам конкретного регіону механізмів інвестування у роботі запропоновано екологоорієнтовану регіональну інвестиційну політику формувати, базуючись на таких принципах: стратегічної спрямованості – формування такого інвестиційного середовища, яке забезпечить орієнтованість інвестиційних рішень у сфері природокористування на стратегічну перспективу; альтернативності – формування альтернативних варіантів природокористування, розроблення відповідних прийомів аналізу та оцінки інвестиційних рішень; гнучкості – можливість і здатність коригувати рішення відповідно до появи нових вимог, узгоджувати короткострокові рішення зі стратегічними цілями, диференційовано підходити до вибору інвестиційно-фінансових механізмів; інноваційності – орієнтація механізмів відтворення на останні досягнення науки і техніки, що дають можливість зменшити негативний вплив економічної діяльності на довкілля; комплексності – передбачає формування таких способів використання ресурсів у виробництві, які дозволяють досягати максимально можливого ефекту з одночасною мінімізацією негативних наслідків від їх використання з обов’язковим урахуванням особливостей відтворювальної структури регіону; синхронізованості – базовий принцип, що означає узгодженість динамічних характеристик інвестиційного процесу у регіональній еколого-економічній системі, якісну і кількісну відповідність між окремими характеристиками орієнтованого на сталий розвиток відтворювального процесу.
Необхідність визначення кількісних характеристик синхронізації відтворення зумовлена існуванням впливу регулювальної політики у сфері природокористування на стратегічні пріоритети в інвестиційній діяльності економічних суб’єктів, що проявляється у зміні напрямів, обсягів та структури потоків капіталу. Враховуючи, що стратегічним завданням сучасної екологічної політики є залучення приватного капіталу до процесів природоохоронного інвестування за всебічної підтримки державного сектора, як індикатори таких потоків в оцінюванні синхронізованості запропоновано використовувати показники бюджетних природоохоронних інвестицій та інвестицій у раціональне природокористування, що фінансуються з інших джерел.
