Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератов / ЮРИДИЧЕСКИЕ НАУКИ / Международное право; Европейское право
Название: | |
Альтернативное Название: | Киевец А.В. Международно-правовое регулирование борьбы с отмыванием \"грязных\" денег |
Тип: | Автореферат |
Краткое содержание: | У вступі обґрунтовано актуальність теми; визначено мету та завдання дослідження, його об’єкт та предмет; охарактеризовано методи дослідження, наукову новизну і практичне значення дисертації; наведено відомості про апробацію та публікацію результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації. У першому розділі “Проблеми становлення міжнародної системи в боротьбі з відмиванням грошей” досліджено особливості міжнародно-правового регулювання проблеми боротьби з відмиванням грошей та проведено юридичний аналіз складу цього суспільно небезпечного діяння, а також обґрунтовано причини гостроти проблематики: відмивання грошей тісно пов’язане з іншими злочинами, перш за все із злочинами, що є предикатними відносно відмивання грошей. Розглянуто історію становлення проблеми. Вперше термін відмивання грошей було використано у зв’язку з Уотергейтським скандалом 1973 р. Нині факти відмивання грошей непоодинокі й носять переважно міжнародний характер (близько 80 %). У роботі досліджено взаємозв’язок між процесами глобалізації і інтеграції з поширенням відмивання грошей, а також вплив розпаду СРСР на загострення цієї проблематики, особливо на території колишніх радянських республік. Порушено проблемне питання щодо уніфікації поняття “відмивання грошей” у теорії і практиці міжнародного права, оскільки й понині немає єдиного визначення в міжнародному праві – кожна міжнародна інституція при розгляді зазначеної проблеми дає власне визначення процесу. Було запропоновано авторське визначення поняття “відмивання грошей” як складного суспільно небезпечного явища з ознаками системності, а саме діяльності економічного характеру для приховання злочинних джерел отримання капіталів, реальних власників або інших аспектів, які могли б свідчити про порушення законодавства, передусім кримінального, що спрямоване на економічну безпеку держав. У ході дослідження проведено комплексний аналіз причин виникнення проблеми відмивання грошей. Основна причина, яка значною мірою впливає на розвиток процесу відмивання грошей у світовому масштабі, – це спосіб господарювання, ринкова (вільна) економіка з її трьома основними свободами, перш за все свободою переміщення капіталу. Однак ринкова лібералізація цілком сумісна з жорсткістю боротьби проти відмивання грошей, тобто і в умовах ринкової економіки міжнародно-правові та національні засоби боротьби з відмиванням грошей можуть бути ефективними. Чільне місце серед міжнародно-правових актів у сфері протидії легалізації незаконно отриманих грошей посідають акти спеціалізованих міжнародних органів, зокрема Сорок рекомендацій FATF, які нині є своєрідним еталоном визначення рівня ефективності заходів, зорієнтованих на протидію “брудному” капіталу. Незважаючи на рекомендаційний характер положень програми, вони дуже вплинули на розвиток національного законодавства багатьох країн і поступ міжнародного співробітництва в боротьбі з відмиванням грошей. Рекомендації сприйняті країнами-членами FATF (держави-учасниці Організації економічного співробітництва і розвитку, а також Гонконг і Сінгапур та Комісія Європейських Співтовариств і Рада по Співробітництву Країн Перської затоки). Ряд держав, що не є членами Групи, також намагаються виконувати ці положення. Зокрема Кабінет Міністрів України прийняв рішення про застосування документу на території нашої держави (Постанова Кабінету Міністрів України від 28.08.2001 № 1124 “Про Сорок рекомендацій Групи по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)”). Особливу увагу в роботі приділено регулюванню діяльності міжнародних і національних фінансових структур, яка спрямована на виявлення незаконно отриманих грошей у рамках Базельського комітету з банківського регулювання (міжнародний орган, що координує і сприяє контактам між банківськими установами). Документи Комітету передбачають можливість регулювання проблеми боротьби з відмиванням грошей на недержавному рівні (так звана “найкраща практика”), тобто рекомендації провідних спеціалістів у галузі банківської справи щодо найкращого способу уникнення відмивання грошей через банківські установи. До основних документів, що були розроблені в рамках організації, слід віднести Основні принципи банківської діяльності (1988 р.), Основні принципи контролю за банківською діяльністю (1997 р.), Основні методологічні принципи (1999 р.) і Консультативний документ (2001 р.), що був розроблений з урахуванням ситуації, що змінилася з посиленням інтеграційних процесів у світі (вступає в дію з 1 січня 2004 року). Проаналізовано склад злочину відмивання грошей як категорію міжнародного кримінального права; розглянуто чотири складові злочину: об’єкт та об’єктивну сторону, суб’єкт та суб’єктивну сторону. Суб’єктом злочину пропонуємо визнати не тільки осудну фізичну особу, що досягла віку кримінальної відповідальності, але й, у певних випадках, юридичну особу. Такий підхід за допомогою засобів кримінального покарання і, перш за все, штрафів, що застосовуються до юридичної особи у значно вищих розмірах, ніж до фізичної, сприятиме тому, що зайняття злочинною діяльністю стане економічно невигідним. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. У дисертації наводяться докази, що родовим об’єктом діяння є економічна безпека держав, а загальним об'єктом є нормальні взаємовідносини між державами. Об’єктивна сторона, як правило, характеризується дією, якщо ж суб’єктом злочину виступає посадова особа (працівники правоохоронних органів, фінансово-кредитних установ і т. ін.), то злочин може характеризуватися бездіяльністю. Як прояв об’єктивної сторони досліджено основні способи відмивання грошей, до яких належать: контрабанда валюти; смарфінг (відмивання капіталів шляхом уникнення “документального сліду”); структурування (розбиття угоди на безліч невеликих операцій); використання можливостей офшорних юрисдикцій; бізнес із готівковими засобами (казино, ресторани тощо.); завищення цін на товари та послуги; використання фальшивих рахунків; обмін валюти; використання брокерських бюро та бірж; підпільні банківські операції. Один із факторів, що сприяє успішному відмиванню грошей, на думку автора, є використання не тільки електронних розрахунків, але й електронних грошей, над рухом яких складніше встановити контроль. У розділі 2 “Виникнення і розвиток міжнародної інституційної системи в сфері боротьби з відмиванням грошей” розглянуто особливості виникнення, розвитку й функціонування на сучасному етапі міжнародної інституційної системи в боротьбі з відмиванням грошей; проаналізовано діяльність універсальних міжнародних організацій системи ООН у боротьбі з відмиванням грошей, регіональних організацій загальної юрисдикції – європейських та міжамериканських, спеціалізованих міжнародних організацій – FATF, Базельського комітету, Egmont Group; також були визначено форми співробітництва правоохоронних органів у боротьбі з відмиванням грошей. На міжнародному рівні основна боротьба з відмиванням грошей ведеться в рамках заснованої в 1989 р. на зустрічі країн Великої сімки у Парижі Спеціальної фінансової комісії з проблем відмивання грошей (FATF) і створених за її зразком регіональних організацій (Азіатсько-Тихоокеанська група (APG), Група країн Карибського басейну (CFATF), Група країн Південної і Східної Африки (ESAAMLG), Комітет експертів Ради Європейського співтовариства по оцінці заходів протидії відмиванню грошей (PC-R-EV)), які мають статус самостійних міжнародних міждержавних організацій. У 1998 році в рамках Департаменту ООН по контролю за наркотиками і запобіганню злочинів (UNODCCP) було розроблено Глобальну програму протидії відмиванню грошей (GPML). Група експертів з питань відмивання грошей Міжамериканської комісії з контролю за зловживанням використання наркотичних речовин (CICAD) відслідковує введення Плану дій по боротьбі з відмиванням грошей, прийнятого в Буенос-Айресі в 1995 р. на зустрічі міністрів країн західної півкулі. Співробітництво спеціалізованих національних органів по боротьбі з відмиванням грошей ведеться в рамках спеціалізованої міжнародної міждержавної організації Групи Егмонт (Egmont Group), створеної в 1995 р. У дисертації чільне місце відведено питанням європейського співробітництва в даній сфері. У рамках ЄЕС з 1976 р. діє Програма з поліпшення співробітництва в галузі внутрішньої безпеки, і з цього ж часу стали проводитися регулярні зустрічі під скороченою назвою TREVI на трьох рівнях: міністрів внутрішніх справ і юстиції; комітету вищих чиновників, до складу якого увійшли керівники управлінь поліції; робочих груп. До 1985 року діяла робоча група TREVI-I, основний напрям діяльності якої – боротьба з тероризмом. Група TREVI-II – це обмін технологіями, інформацією про серйозні порушення суспільного порядку; створена в 1985 р. У тому ж році створено робочу групу TREVI-III, метою якої стало поліпшення співробітництва в боротьбі з міжнародною організованою злочинністю. Робочі групи TREVI здійснювали розвиток загальних концепцій роботи поліції та можливостей співробітництва поліцейських установ ЄС. Після розпаду так званого “східного блоку” Європейським Союзом було укладено угоди про співробітництво з окремими державами Центральної і Східної Європи. Україною також підписано подібну угоду в червні 1994 р. Ця угода включає положення про співробітництво в боротьбі з відмиванням грошей, створює умови для підписання спеціальних угод на міжурядовому і міжвідомчому рівнях з питань боротьби з відмиванням грошей. Пильної уваги заслуговує думка про те, що важливе місце в системі протидії проникненню незаконно нажитих грошей у фінансову систему займає Базельський Комітет з банківського нагляду. Сфера діяльності Комітету не обмежується прийняттям документів рекомендаційного характеру, спрямованих на протидію проникненню “брудних” грошей у банківські структури. Його основними завдання є розроблення стандартів, посібників і рекомендацій з поліпшення діяльності банків загалом та банківського обліку й аудиту зокрема. Комітет був створений наприкінці 1974 р. з ініціативи керуючих центральних банків країн Групи Десяти. Доведено, що важливе місце у боротьбі з відмиванням грошей посідають міжнародні органи міжвідомчого характеру, зокрема Інтерпол та Європол. У рамках цих організацій приймаються документи рекомендаційного характеру (резолюції) з даного питання для держав-членів. У результаті проведеного аналізу сучасної практики взаємодії правоохоронних органів закордонних країн у питаннях попередження, розслідування і покарання за злочини, пов'язані з легалізацією незаконних доходів, можна окреслити коло проблем, від вирішення яких залежить ефективність такої взаємодії. Першою проблемою є відсутність узгоджених нормативних визначень понять “легалізація” (чи відмивання), “незаконний доход”, “злочинний доход” і багатьох інших, які б тлумачилися однаково і визнавалися всіма сторонами, що взаємодіють. Вирішення цієї проблеми насамперед пов'язане з: а) розробленням методології і методики порівняльно-правового аналізу норм кримінального законодавства, що мають бланкетний зміст, б) складанням порівняльних термінологічних словників, які б досить точно позначали міру збігу (ототожнення) понять, що використовуються в правозастосовчій практиці держав, в) підготовкою коментарів до них, г) офіційним визнанням установленого ступеня збігу використовуваних в різних країнах понять у договорах про правову допомогу у кримінальних справах між відповідними країнами. Друга проблема полягає у відсутності узгоджених процедур попередження, розслідування й покарання за злочини відповідної категорії. Їх розроблення та прийняття може набути необхідної ефективності лише у разі прийняття спеціальних міждержавних програм боротьби зі злочинністю, які мають статус нормативного правового акта. Третя проблема – це відсутність ефективної постійно діючої системи підготовки фахівців, які володіють технологіями розслідування злочинів, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) незаконних доходів, включаючи навички пошуку й ідентифікації грошей, розміщених в офшорних зонах. Розв’язання цієї проблеми передбачає: а) визначення мережі базових навчальних закладів як на рівні конкретної держави, так і на міжнародному рівні; б) розроблення спеціалізованого навчального курсу, навчально-методичного комплексу до нього з можливістю дистанційного навчання і використання глобальної комп'ютерної мережі; в) створення механізму підготовки і підвищення кваліфікації викладачів. Основним завданням для європейського регіонального співробітництва може стати наділення Європола власними повноваженнями для розслідування злочинів у сфері відмивання грошей. Особливу роль у системі організаційно-правових заходів, зорієнтованих на протидію легалізації незаконно нажитих грошей, відіграють так звані органи фінансової розвідки. Для координації діяльності органів фінансової розвідки було створено міжнародну організацію Egmont Group. Одним з пріоритетних завдань України в сфері боротьби з відмиванням грошей слід вважати вступ до цієї організації, що дасть змогу вирішити проблему ефективного обміну інформацією.
Розділ 3 “Порівняльний організаційно-правовий аналіз реалізації положень міжнародних актів з питань боротьби з відмиванням коштів на національному рівні” присвячено дослідженню правових механізмів боротьби з відмиванням грошей. Зокрема, у ньому подано порівняльний аналіз рівня законодавчого регулювання протидії відмиванню грошей по регіонах (держави Європи, Азії, Америки, Африки). Найбільшу увагу приділено характеристиці відповідного законодавства США, оскільки саме воно почало розвиватися приблизно на 10 років раніше за європейське, а тому нині є одним з найбільш прогресивних. Не менш ефективний механізм протидії проникненню “брудних” грошей передбачений законодавством Великої Британії. У дисертації зазначено, що на пострадянському просторі, включаючи Україну, правове регулювання боротьби з незаконно нажитими доходами не розвинено, оскільки ця проблема нова для держав колишнього СРСР. Такі держави як Литва, Латвія, Естонія та Росія випереджають інші держави щодо рівня правового регулювання, що утворилися внаслідок розпаду Союзу. У розділі висвітлено питання імплементації норм міжнародного права в сфері боротьби з легалізацією незаконно отриманих грошей у правову систему України. Україна є учасником основних міжнародно-правових актів у зазначеній сфері, зокрема Конвенції ООН “Про незаконний оборот наркотичних засобів і психотропних речовин” 1988 р. (Україна приєдналася в 1990 р.), Страсбурзької Конвенції “Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів від злочинної діяльності” 1990 р. (Україна приєдналася в 1997 р.). Приєднавшись до вищезазначених документів, Україна визнала їх складовою національного законодавства. З метою їх більш ефективного застосування основні положення конвенцій були трансформовані у внутрішнє законодавство, а саме в норми Кримінального кодексу (ст. 209) і Закон України “Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом”, що передбачають відповідальність за участь у незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і легалізацію грошей, отриманих внаслідок здійснення тяжкого злочину. Крім того, Україна при розробці національних засад боротьби з відмиванням грошей має враховувати положення наступних міжнародно-правових документів, що регулюють зазначені питання шляхом їх використання у внутрішньому правовому обігу: Сорок рекомендацій FATF, Директива Ради ЄС про запобігання використання фінансової системи для відмивання грошей 1991 р.; Загальні принципи поведінки приватних банківських установ для боротьби з відмиванням грошей (Вольфсберзькі принципи) 2000 р.; Директива Європарламенту і Ради щодо заняття, функціонування і відповідного контролю за діяльністю установ, що займаються електронними грошовими операціями 2000 р.; Програма спільних дій, схвалена Радою на підставі ст. 3 Договору про Європейський Союз щодо боротьби з відмиванням грошей, виявлення, заморожування, вилучення і конфіскації незаконно нажитих грошей, 1998 р.; Конвенція щодо створення Європейського поліцейського органу (Конвенція про Європол) і деякі інші. З огляду на тривалість процесу імплементації та законотворчості і те, що Закон “Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих незаконним шляхом” є “парасольковим” законом, що передбачає наявність у ньому лише основ регулювання в ньому різноаспектних питань проблематики, найбільше навантаження в Україні перебирають на себе підзаконні нормативно-правові акти. Основними з них є: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.08.2001 № 1124 “Про Сорок рекомендацій Групи по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)”; Указ Президента від 20.03.2001 “Про рішення Ради національної безпеки й оборони України від 25.01.2001 “Про заходи відносно детінізації економіки”; Указ Президента від 22.06.2000 “Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням доходів, а також відмиванням грошей, отриманих злочинним шляхом”. Застосування міжнародно-правових норм здійснюється також у рамках державних відомств. Про це свідчать наступні документи: – Постанова Правління Національного Банку України від 30.04.2002 “Про схвалення Методичних рекомендацій з питань розробки банками України програм з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом” (розглядається діяльність не тільки FATF, але й Базельського Комітету); – Спільна Постанова Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 15.05.2002 “Програма протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, на 2002 рік” (основним завданням документа є аналіз чинного законодавства з метою виявлення його відповідності Сорока рекомендаціям). Детально розглянуто актуальні питання трансформації положень Сорока рекомендацій у національне законодавство. У ході дослідження було виявлено, що основним завданням при реалізації Рекомендацій на національному рівні є їх трансформація у внутрішнє законодавство з урахуванням особливостей економічного і правового розвитку держави. Законодавство України, спрямоване на протидію відмиванню грошей, вирішує одночасно дві проблеми: 1) включення держави в систему міжнародної кооперації для боротьби з відмиванням грошей; 2) захист фінансової системи від проникнення в неї “брудних” грошей. Слід зазначити, що співробітництво України з міжнародними організаціями вплинуло на розвиток національного законодавства, зорієнтованого на боротьбу з відмиванням грошей. Зокрема зміст документів, розроблених в рамках FATF, враховувався при розробці Закону України “Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом”. Крім того, документи Національного банку України у цій галузі приймаються з урахуванням рекомендацій FATF. Загалом можна сказати, що Україна виконала взяті на себе міжнародні зобов'язання, в тому числі й ті, що ставилися перед нею як “некооперативною державою”. Про це свідчить, по-перше, те, що з України було знято санкції FATF, що були накладені на неї в листопаді 2002 р. (зняті у лютому 2003 р.); по-друге, на своєму найближчому засіданні, що має відбутися у вересні 2003 р., FATF має намір розглянути питання про виключення її із “чорного” списку некооперативних держав.
У розділі показано особливості створення і функціонування в Україні державно-правового механізму протидії відмиванню грошей. Основним державним органом, що протидіятиме проникненню “брудних” грошей у фінансову систему держави, буде Державний департамент фінансового моніторингу. Планується створення ще декількох підрозділів із схожими функціями, в тому числі органів первинного фінансового моніторингу на базі банківських установ. Зараз такі органи перебувають тільки на початковому етапі свого становлення і реально виконувати функції, які покладено на них державою у сфері боротьби з відмиванням грошей, не спроможні. Тому сьогодні основний тягар лежить на спеціально створеному в рамках Державної податкової адміністрації України структурному підрозділі. Хоча слід зазначити, що функція протидії легалізації “брудних” грошей непритаманна податковій службі, тим більше, що гроші, отримані в результаті несплати податків не є такими, що підлягають легалізації, оскільки вони не відповідають основній вимозі, яка ставиться до таких грошей – незаконне джерело. Поступово такий підрозділ має бути ліквідовано, а його функції передані органам державного фінансового моніторингу. |