Кофанов А.В. Теоретичні та практичні аспекти криміналістичного дослідження гладкоствольної вогнепальної зброї

Краткое содержание

У вступі обгрунтовується вибір та актуальність теми дослідження, визначаються його об`єкт, предмет і завдання, методологічна і науково-теоретична основа, показана  наукова  новизна, практична значимість отриманих результатів, наведені дані щодо їх впровадження та апробації.

            Перший розділ "НАУКОВІ ОСНОВИ СУДОВОЇ БАЛІСТИКИ ЯК ГАЛУЗІ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ" присвячений аналізу  теоретичних  та  методичних  основ  сучасної судової балістики, її місцю в системі науки криміналістики.

            У першому підрозділі "Поняття та предмет судової балістики" розглядаються поняття та визначення термінів "зброя", "вогнестрільна зброя" та їх види, "загальна балістика", "судова балістика" та їх співвідношення, співвідношення судової балістики з криміналістичною технікою, предмет судової балістики та основні види судово-балістичних досліджень.

            На думку автора, судовою балістикою називається розділ науки криміналістики, який, з метою одержання доказової інформації, вивчає ручну вогнестрільну зброю і сліди її дії, та на основі військово-технічних даних загальної і військової балістики, механізму пострілу розробляє методи і технічні засоби для виявлення, фіксації та дослідження матеріальних слідів, що утворюються внаслідок використання вогнестрільної зброї при вчиненні злочинів.

            Об`єктом судово-балістичних досліджень можуть бути:

            1) гладкоствольна і нарізна зброя (старовинна і сучасна, головним чином ручна), а також її частини - магазин, щоки, ложе, цев'є; приладдя до зброї - шомпол, протирка, кобура, чохол; тайники для збереження зброї - книги, бруски дерева з виїмками тощо; 2) пристрої та предмети, які не є зброєю, але схожі з нею (стартові, пневматичні, газові, будівельно-монтажні пістолети тощо); 3) боєприпаси, гільзи, кулі, шріт, капсулі, клейтухи, прокладки; 4) матеріали та інструменти для виготовлення та спорядження боєприпасів; 5) вибухові речовини (порох та його компоненти); 6) кульові, шротові пробоїни та пошкодження (вм`ятини, тріщини); 7) сліди відображення на гільзах, кулях, шротинах, прокладках і клейтухах і т. ін.

            Дані, які отримані в процесі проведення окремих слідчих дій (огляду місця події, обшуку і т.ін.) дозволяють: а) встановити факти застосування вогнестрільної зброї; б) визначити вид, а в ряді випадків і систему зброї, яка була застосована при вчиненні злочину; в) встановити з якого екземпляру зброї були проведені постріли; г) виявити обставини скоєння злочину (місце знаходження стрільця, напрямок і дистанцію пострілів, кількість одиниць зброї, що була використана в конкретній ситуації) і т.ін.

            Пізнання особливостей та ознак названих об`єктів, установлення закономірностей утворення слідів зброї і можливості їх дослідження складають предмет судової балістики. Оволодіння її основами дозволяє установити важливі обставини злочину, розшукати та ідентифікувати зброю.

            Другий підрозділ "Поняття і класифікація бойової та спеціальної гладкоствольної вогнестрільної зброї" представляє собою розгорнуту характеристику тактико-технічних даних бойової й спеціальної гладкоствольної вогнестрільної зброї та її класифікацію.

З урахуванням особливостей конструкції, тактико-технічної характеристики і застосування автор вважає, що бойова гладкоствольна вогнестрільна зброя - це зброя з гладкими стволами, в якій використовується кінетична енергія згорання пороху для викидання одиничного або множинного снаряду, що перебуває на озброєнні у збройних силах багатьох країн світу й спеціально призначена для розв`язання бойових та оперативно-службових завдань, у процесі яких знищується жива сила противника.

            До тактико-технічних особливостей бойової гладкоствольної вогнестрільної зброї відноситься: довжина ствола не більше (500 мм, але є й винятки) і довжина патронника (70-76-82 мм); наявність стандартного складного прикладу, спеціальних маркувань та пристосувань для кріплення лазерного прицілу, приладу нічного бачення і лампи-освітлювача; спеціальні посилені бойові припаси, гвинтівкова мушка та діоптрія, модульні системи та вертлюжна антапка для підвищення маневрування тощо. Елементами, які уражають противника, є картеч (звичайна свинцева, сталева плакована томпаком), спеціальні стрілоподібні елементи (їх початкова швидкість близько 800 м/сек) і кулі.

            Гладкоствольна вогнестрільна зброя спеціального призначення співпадає з бойовою гладкоствольною вогнестрільною зброєю за принципом дії (використання кінетичної енергії згорання пороху для викидання одиничного або множинного снаряду), але відрізняється за тактико-технічними даними, до яких відносяться: довжина ствола (коливається від  610 мм до 210 мм); калібр (нестандартний); замок, що ковзає і замикається поворотом замка личинки або клинове замикання; ударно-спусковий механізм куркового типу; барабанний, коробчастий, трубчастий магазин, невелика дальність стрільби (до 150 м) та початкова швидкість польоту заряду (250-270 м/сек) тощо. Факторами, що уражають противника є гумові або пластикові кулі, картеч, речовини сльозоточивої або подразнюючої дії, запалювальні суміші (в ємкостях-гранатах) та набої, які використовуються для бойової гладкоствольної вогнестрільної зброї. Патрони до цієї зброї мають за типом мисливських паперову або пластикову гільзу з металевим фланцем, яка споряджається гранатою (газовою, запалювальною), гумовою, пластиковою кулею або картеччю.

            Застосовується ця зброя тільки в поліції та загонах спеціального призначення (спецпідрозділах поліції, МВС) і призначена для ведення спеціальних операцій та виконання оперативно-службових завдань, у процесі яких травмується чи знищується жива сила противника.

            Різновиди цієї зброї відрізняються один від одного технічними даними, різними конструкторськими особливостями (рішеннями) та технічними стандартами країн-виробників. З урахуванням цих особливостей автор пропонує класифікувати гладкоствольну вогнестрільну зброю спеціального призначення на наступні дві групи: а) класичну; б) універсальну.

            При цьому класична гладкоствольна вогнестрільна зброя спеціального призначення за своїми тактико-технічними характеристиками призначена тільки для відстрілу зарядів (гумових або пластикових куль чи картечі, а також гранат, заряджених речовинами подразнюючої або сльозоточивої дії, запалювальними сумішами).

            Універсальна гладкоствольна вогнестрільна зброя спеціального призначення за своїми тактико-технічними характеристиками призначена для відстрілу як зарядів класичної гладкоствольної вогнестрільної зброї спеціального призначення (за допомогою підкалібрових насадок), так і бойових припасів бойової гладкоствольної вогнестрільної зброї (свинцевих та сталевих куль, картечі, стрілоподібних елементів).

            За довжиною ствола гладкоствольна вогнестрільна зброя спеціального призначення (класична і універсальна) поділяється на короткоствольну (довжина ствола до 270 мм), середньоствольну (довжина ствола від 270 мм до 500 мм) та довгоствольну (довжина ствола понад 500 мм). За цією ж ознакою бойова гладкоствольна вогнестрільна зброя відповідно поділяється на середньоствольну (довжина ствола понад 270 мм і до 500 мм) та довгоствольну (довжина ствола понад 500 мм).

            Третій підрозділ "Поняття та класифікація гладкоствольної мисливської вогнестрільної зброї" присвячений тактико-технічній характеристиці гладкоствольної мисливської вогнестрільної зброї, процесу її модернізації та удосконалення конструкції боєприпасів.

            Принцип дії мисливської вогнестрільної зброї такий самий, як і у бойової та спеціальної гладкоствольної вогнестрільної зброї, тобто використання кінетичної енергії згорання пороху для викидання одиничного або множинного снаряда. Застосовується така зброя для спортивного або аматорського (значно рідше - промислового) полювання.

            Автор констатує, що за способом виготовлення вогнестрільна гладкоствольна мисливська зброя буває заводська, кустарна і саморобна. Саморобна зброя надзвичайно різноманітна за своєю будовою, проте частіше всього існує у вигляді рушниць. ЇЇ основні вузли нерідко копіюються з заводських зразків, а за зовнішнім виглядом і бойовими якостями така зброя значно відрізняється від зброї заводського виробництва.

            Автор підкреслює, що для судово-балістичної оцінки зброї, з`ясування правомірності користування нею певною особою, віднесення до вчиненого злочину і встановлення джерел придбання необхідно визначити вид зброї, модель, калібр, номер та інші реквізити.

            Під час вивчення мисливської гладкоствольної вогнестрільної зброї зустрічається багато труднощів у зв`язку з різноманітністю моделей мисливської зброї та відсутністю відповідної інформації про будову деяких з них.

            На основі узагальнення різноманітних підходів до класифікації мисливської вогнестрільної зброї, з урахуванням різноманітностей її моделей та тактико-технічних даних, автор пропонує класифікувати таку зброю за наступними найхарактернішими ознаками: а) за основним призначенням (мисливська та мисливсько-спортивна); б) за числом стволів (одноствольна, двоствольна, багатоствольна); в) за будовою каналу ствола (гладкоствольна, нарізна та гладкоствольно-нарізна); г) за способом з`єднання ствола з ствольною коробкою (розбірна, нерозбірна, складна); д) за розміщенням та формою магазина (коробчаті та трубчаті підствольні магазини та ті, що в прикладі); е) за будовою ударно-спускових механізмів (зовнішньо-куркова, внутрішньо-куркова, ударникова); є) за розміщенням приводу або важеля замикаючого механізму системи (з верхнім ключем, з боковим ключем, з ковзаючим цев’єм та з рукояткою замка); ж) за принципом дії перезаряджаючого механізму у самозарядних рушниць системи (ті, що діють на віддачі рухомого ствола з довгим і коротким ходом і які працюють на відведенні із ствола порохових газів; які функціонують на рухомому патроннику; засновані на принципі інерції; із вільним затвором і змішані); з) за способом заряджання (шомпольні та казнозарядні); и) за різновидом використаних набоїв (шротові, куле-шротові); і) за розміщенням капсуля та бойка (центрального і кільцевого запалення); ї) за кількістю патронів у рушниці (однозарядні, багатозарядні); й) за калібром (12, 16, 20, 24, 28, 32; 410); к) за способом виготовлення (заводське, кустарне, саморобне); л) за довжиною ствола (короткоствольна, середньоствольна, довгоствольна).

            Другий розділ - "ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ СУДОВО-БАЛІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ГЛАДКОСТВОЛЬНОЇ ВОГНЕСТРІЛЬНОЇ ЗБРОЇ" присвячений висвітленню поняття і наукових основ методики проведення судово-балістичних досліджень гладкоствольної вогнестрільної зброї, основним видам судово-балістичних досліджень та їх оцінки експертом. 

            У першому підрозділі "Основи методики судово-балістичних досліджень гладкоствольної вогнестрільної зброї" досліджуються наукові основи методики дослідження - класифікації та ідентифікації гладкоствольної вогнестрільної зброї. Базуючись на дослідженнях вчених криміналістів щодо ідентифікації об'єктів (В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна, В. Є. Бергера, В. Ф. Гущина, Б. М. Єрмоленка, В. Г. Гончаренка, І. І. Котюка, А. В. Іщенка, Н. І. Клименко, В. О. Коновалової, М. В. Костицького, В. С. Кузьмічова, В. Я. Колдіна, В. К. Лисиченка, М. В. Салтевського, М. Я. Сегая, І. Я. Фрідмана), автор вважає, що ідентифікація - це не тільки мета і метод криміналістики, а й дослідницький процес. Структура цього процесу включає наступні етапи: 1) огляд об`єктів; 2) роздільне дослідження; 3) порівняльне дослідження ; 4) аналіз і оцінка результатів, порівняння та формулювання висновків.

            У другому підрозділі "Види судово-балістичних досліджень гладкоствольної вогнестрільної зброї" аналізуються  види судово-балістичних досліджень: ідентифікаційних і неідентифікаційних (діагностичних, ситуаційних та класифікаційних). Розглядається можливість встановлення групової належності, в тому числі загального джерела походження бойових припасів, їх компонентів та частин; встановлення цілого за частинами (клейтух і частина паперового аркуша); ототожнення зброї за стріляними кулями, гільзами, шротом.

            Ідентифікаційне дослідження вогнестрільної зброї проводиться з метою визначення і встановлення її індивідуальної тотожності. Ідентифікація гладкоствольної вогнестрільної зброї проводиться за слідами-відображеннями, які утворюються на боєприпасах під час пострілу (кулях, шроті, картечі, гільзах), а також встановлення цілого за його частинами, розрізненого в момент учинення   злочину (наприклад,   загублений   магазин, заряджений патрон, шомпол).

            Що стосується кола завдань неідентифікаційного дослідження, то воно досить широке, оскільки охоплює питання, пов'язані з: а) встановленням виду і моделі зброї, визнання її вогнестрільною;  б) встановленням придатності зброї для стрільби і її бойових якостей (убивчої сили, дальності ураження); в) з'ясуванням, з якого  боку пробитий отвір кулею, з якої системи  зброї  відстріляна  куля (гільза),  знайдена  на  місці події; г) установлення для якої зброї призначені бойові припаси, що виявлені і вилучені у підозрюваного; д) визначенням способу виготовлення зброї і бойових припасів (заводським, кустарним чи саморобним способом) та з допомогою яких інструментів; е) визначенням чи не використовувались конкретні предмети (пристрої) для спорядження бойових припасів; є) визначенням місця, де знаходився стрілець і т.п.

            До неідентифікаційних досліджень також належить з'ясування запитань: а) пов'язаних з відповідністю об'єкта заданим характеристикам (чи є даний об'єкт вогнестрільною зброєю? чи справна вогнестрільна зброя та чи придатна вона для здійснення пострілів? чи можливий постріл з даної зброї без натискання на спусковий гачок?); б) щодо механізму події (факт проведення пострілу; визначення його спрямованості і дистанції; визначення  місця, з якого проведений постріл тощо).

            Поняття наукових основ судово-балістичної експертизи гладкоствольної вогнестрільної зброї має включати основоположні для даного виду експертизи дані. До них належать: вчення про ідентифікацію зброї; відомості про індивідуальність слідоутворюючих поверхней гладкоствольної вогнестрільної зброї, відносну стійкість мікрорельєфу слідоутворюючих деталей гладкоствольної вогнестрільної зброї і слідосприймаючих об'єктів, яка визначається ідентифікаційним періодом; дані про механізм утворення слідів на снарядах та гільзах; про варіаційність відображення ознак гладкоствольної вогнестрільної зброї на снарядах та гільзах залежно від впливу різних чинників;  класифікація  об'єктів  (зброї, бойових припасів), слідів та ознак, що сприяє максимальній індивідуалізації  об'єктів; дані про використання в судово-балістичній експертизі ефективних науково-технічних засобів, прийомів, методів та методик дослідження; про оцінку ознак,  сукупність яких необхідна для встановлення наявності або відсутності тотожності.

            У третьому підрозділі "Експеримент як складова частина судово-балістичного дослідження" автор на основі проведених в 1992-1999 рр. в НДЕКЦ ГУ МВС  України  м. Києва та на полігоні  МО України експериментальних досліджень (1090 пострілів) встановив, що за своїми балістичними характеристиками гладкоствольна вогнестрільна зброя спеціального призначення та бойова гладкоствольна  вогнестрільна зброя відрізняються від мисливської гладкоствольної вогнестрільної зброї, а тому автор вважає, що сучасну гладкоствольну вогнестрільну зброю слід класифікувати на мисливську, спеціального призначення та бойову гладкоствольну вогнестрільну зброю (отримані результати експериментальних досліджень систематизовані автором в окремих криміналістичних таблицях, які детально висвітлені в дисертації).

            На підставі проведених експериментальних досліджень (1090 пострілів) автор вважає, що осип шроту слід вимірювати в двох напрямках - за найбільшою та найменшою осями (умовно - за горизонталлю і за вертикаллю). При цьому спочатку вимірюють весь осип шроту, а потім осип шроту після виключення 3-4% шротин, що далеко відлетіли. Якщо осип за формою довгастий, то діаметр обчислюється як середнє арифметичне з найбільшого та найменшого розмірів. Для найбільш точного визначення дистанції пострілу слід зробити 10 експериментальних пострілів з досліджуваної рушниці патронами, спорядженими аналогічним способом та тими самими компонентами, як і той патрон, яким стріляли на місці події. Мінімальне та максимальне розпорошення в серії з 10 пострілів є вихідними даними для підрахунків дистанції. Якщо немає даних про зброю та спосіб спорядження патронів, то дистанцію слід встановлювати за графіком, складеним з урахуванням усіх можливих способів спорядження патронів. У випадках, коли на об'єкті є неповний осип шроту, дистанцію пострілу слід визначати за щільністю шротового осипу (кількістю шротин, що припадають на 1 кв. см площі шротового пошкодження).

            Для визначення дистанції пострілу з гладкоствольної вогнестрільної зброї потрібно застосовувати такі методи як візування, математичні, фізичні тощо.

            З метою точного визначення дистанції пострілу передусім необхідно: а) знати обставини пострілу на місці події (вид зброї і бойових припасів, стан матеріалу ураженого пострілом об`єкта тощо); б) вміти диференціювати вхідно-вихідні  отвори,  встановлювати  кількість  пострілів  і  їх  напрямки; в) знати особливості утворення слідів пострілу під час стрільби з даної зброї, даними боєприпасами і з певної дистанції. Для цього потрібно провести експериментальне вивчення і комплексне дослідження речових доказів.

            Проведені дослідження дозволили автору сформулювати такі рекомендації і пропозиції.

            Дозвільній системі органів внутрішніх справ України. Гладкоствольну вогнестрільну зброю спеціального призначення або бойову гладкоствольну вогнестрільну зброю необхідно вилучати у громадян під час її реєстрації тому, що вона повинна використовуватися тільки військовими та спецслужбами МВС, СБУ під час ведення бойових дій чи проведення спецоперацій. Підставою має бути висновок експерта-криміналіста, сформульований на основі проведених експериментальних експертно-криміналістичних досліджень і розроблених автором спеціальних криміналістичних таблиць з переліком відмінностей технічних характеристик мисливської гладкоствольної вогнестрільної зброї, гладкоствольної вогнестрільної зброї  спеціального призначення та бойової гладкоствольної вогнестрільної зброї. В зв'язку з цим на думку автора доцільно розпочати роботу по підготовці законопроекту про заборону торгівлі гладкоствольною вогнестрільною зброєю спеціального або бойового призначення і продажу її фізичним та юридичним особам.

            Експертам-криміналістам. Етапу ідентифікаційного дослідження гладкоствольної вогнестрільної зброї повинно передувати  проведення  неідентифікаційних досліджень з метою діагностики і класифікації її на: а) гладкоствольну вогнестрільну зброю спеціального призначення; б) бойову гладкоствольну вогнестрільну зброю; в) мисливську гладкоствольну вогнестрільну зброю.

            Це - важлива умова подальшого ідентифікаційного дослідження цієї зброї і набоїв до неї та формулювання висновків експертного дослідження.

            У четвертому підрозділі "Оцінка експертом результатів дослідження  та  формулювання  висновків"  автор зазначає, що аналіз і остаточна підсумкова оцінка виявлених у процесі дослідження ознак є завершальною стадією криміналістичної (балістичної) експертизи. Підсумкова оцінка експертом ознак та властивостей гладкоствольної вогнестрільної зброї має конкретну  мету  -  визначити їх достатність для індивідуалізації об`єктів або встановлення певних фактів і формулювання остаточних висновків. Висновок експерта про наявність або відсутність тотожності чи встановлення якогось факту під час дослідження гладкоствольної вогнестрільної зброї грунтується на виявленні якісної та кількісної сукупності збігу або розбіжностей ознак, властивостей, на їх всебічному аналізі та оцінці.

            Тому експерт-криміналіст, який проводить судово-балістичну експертизу, робить певні висновки, як правило, на підставі безпосереднього дослідження поданих слідчим речових доказів та зразків, виявляючи при цьому їх ознаки. В окремих випадках експерт використовує і матеріали кримінальної справи (протоколи огляду, допиту і т.ін.), що містять відомості про зброю, механізм її застосування. Тоді вірогідно більша реальність і конкретність висновків експерта буде залежати від правдоподібності і достовірності матеріалів кримінальної справи.

            Ретельно дослідивши та оцінивши всі встановлені ознаки, експерт-криміналіст робить   різні   висновки: а) категоричний (позитивний або  негативний), б) ймовірний або в) про  неможливість вирішити поставлені питання.

            У процесі доказування слідчий та суд не завжди можуть ефективно використати висновки експерта з тієї причини, що при проведенні ідентифікаційних досліджень експерти не завжди характеризують зброю, з якої була вистріляна досліджувана картеч, куля, шріт або гільза. Тому описання у висновку експертизи властивостей ототожнюваного об`єкта (у разі негативного висновку про тотожність) буде підвищувати його доказову цінність і зазначати шлях подальших пошуків такого об`єкта.

            Під час опису експерту слід визначити систему зброї, з якої вистріляний досліджуваний снаряд, описувати загальні й окремі ознаки такої зброї та її слідів-відображень.