КОНСТРУКТИВНО-ЕКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДОРОЖНІХ ЛАНДШАФТІВ СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ

Краткое содержание

1. Теоретико-методологічні засади дослідження дорожніх ландшафтів. На основі сучасних напрацювань з ландшафтознавства й екології розкрито поняття „дорога” й „дорожній ландшафт”. Встановлено, що з ландшафтознавчого погляду  дороги потрібно й доцільно розглядати як інженерний (будівництво й активна експлуатація), техногенний (припинення активної експлуатації й догляду) та антропогенний (покинута дорога) елемент ландшафту. Узагальнююча структурно-графічна схема дослідження дорожніх ландшафтів окремого регіону показана на рис. 1.

Дорожні ландшафти (ДЛ) – це складні системи антропогенного походження, структуру й характер функціонування яких визначають власне дороги й прилеглі до них об’єкти (інфраструктура). Серед інших антропогенних ландшафтів дорожні виділяються притаманними лише їм ознаками: формують єдиний каркас антропогенного ландшафту, мають своєрідне „лінійне” поширення, їхнє функціонування зумовлене рухом транспорту, постійно зростає роль і значення в структурі сучасних ландшафтів та вплив на формування екологічної ситуації будь-якого регіону.

У структурній організації дорожніх ландшафтів виділено:

- дорожні ландшафтно-інженерні системи (ДЛІС): сучасні активно діючі дороги з інфраструктурою (блок управління, технічний блок, природний блок), що забезпечує належне їхнє функціонування;

- дорожні ландшафтно-техногенні системи (ДЛТС) – це системи, що вийшли з активного функціонування (відсутній блок управління і лише частково функціонує технічний блок);