У першому розділі “Теоретико-методичні основи контролювання діяльності сільськогосподарських підприємств” систематизовано теоретичні підходи щодо сутності та місця контролювання діяльності в системі управління сільськогосподарськими підприємствами, розглянуто методи оцінки рівня контролювання діяльності підприємств у галузі сільського господарства в сучасних умовах господарювання, охарактеризовано методичні підходів до моделювання ефективного контролювання діяльності сільськогосподарських підприємств.
Дослідженнями доведено, що на сьогоднішній день не існує єдиного підходу щодо тлумачення поняття “контроль в сільськогосподарському підприємстві”, а положення, що висвітлені в законодавчій базі України, виступають об’єктом дискутування серед видатних вітчизняних та закордонних науковців і економістів-практиків. Контроль у сільськогосподарських підприємствах України виступає невід’ємною часткою управління функціонуючою організацією, який розглядають як функцію та безпосередній процес, спрямований на досягнення цілей підприємства і який водночас є результатом дій керівного складу персоналу організацій щодо планування, організації й моніторингу їхньої діяльності.
Узагальнюючи погляди вчених-економістів, ми дійшли висновку, що більшість науковців взагалі не розмежовують поняття “контроль” та “контролювання” як у сільськогосподарських підприємствах, так і на підприємствах усіх галузей економіки. Нами було виявлено, що сутність поняття “контроль в сільськогосподарському підприємстві” може розкриватися з погляду чотирьох складових: як механізм, як система, як функція, як процес. При цьому встановлено, що поняття “контролювання сільськогосподарського підприємства” є набагато ширшим, ніж поняття “контроль”, тому з метою уникнення невизначеності у тлумаченні даних термінів автором запропоновано під контролюванням сільськогосподарського підприємства розуміти стабільну систему, що охоплює всю діяльність підприємства у сільському господарстві, зобов’язання і відповідальність за здійснення якої мають бути чітко окреслені й раціонально розподілені між учасниками господарювання. Контроль виступає лише в якості елементу цієї системи, дії, яка відбувається у певний проміжок часу і є однією із функцій управління. Як наслідок, розширено понятійний апарат щодо управління підприємством та посилено обґрунтування теоретичної основи здійснення контролювання діяльності сільськогосподарських підприємств.
Виявлено, що в роботах науковців система поточного контролювання, в основному, не виділяється як самостійна, а згадується лише у якості різновиду контролю, проте саме поточне контролювання діяльності є вагомою складовою управлінського процесу в організації, тому що воно відбувається безпосередньо в момент здійснення господарських операцій та надає можливість оперативно реагувати на будь-які зміни сільськогосподарського підприємства. Так, нами запропоновано вдосконалити класифікаційні ознаки систем поточного контролювання за сферами, доповнивши системою контролювання діяльності управлінського та виробничого персоналу, впровадження якої сприятиме уникненню неналежного ставлення працівників до роботи, простоїв, недоопрацювань, шахрайства тощо. Зазначимо, що на сьогоднішній день дослідники розглядають дану систему контролювання лише за змістом у вигляді системи контролювання суб’єктів сільськогосподарських підприємств. Ми вважаємо, що неврахування даної системи за сферою контролювання призводить до виникнення типових помилок, яких припускаються суб’єкти контролю в процесі реалізації покладених на них функцій. Більш того, виділення даної системи у окрему класифікаційну ознаку є доволі ефективним, тому що саме від якості роботи управлінського та виробничого персоналу залежатимуть результати інших складових систем поточного контролювання. Контролювання діяльності управлінського та виробничого персоналу має базуватися на відповідній нормативній базі, за допомогою якої відбуватиметься розмежування відповідальності за виявлені недоліки або ефективне функціонування підприємства у сільському господарстві.
Встановлено, що застосування мережевого планування для контролювання діяльності організацій керівниками сільськогосподарських підприємств на практиці не здійснюється. На нашу думку, використання такого підходу гарантуватиме окупність вкладених коштів за короткий проміжок часу, мінімізуючи витрати на контроль та скорочуючи при цьому часову межу.
У другому розділі “Оцінка сучасного стану контролювання діяльності підприємств у галузі сільського господарства” проаналізовано стан контролювання діяльності сільськогосподарських підприємств органами зовнішнього та внутрішнього контролю, здійснено оцінку ефективного контролювання діяльності сільськогосподарських підприємств області.
В результаті проведених досліджень встановлено, що на сьогоднішній день у сільськогосподарських підприємствах Полтавської області, що спеціалізуються у галузі рослинництва, відбувається переважно зовнішнє державне контролювання. Періодичність такого контролю в підприємствах рослинницької спеціалізації простежується майже у десять разів частіше, ніж у тих, які виробляють продукцію тваринництва, що пояснюється і зменшенням кількості функціонуючих підприємств у тваринництві, і обсягами реалізованої ними продукції, і середньорічною чисельністю персоналу підприємств даної галузі. Так, у 2007 р. органами Державної податкової служби було перевірено 92 сільськогосподарських підприємства рослинницького напряму, що, у порівнянні з 2011 р., на 25% більше.
Незважаючи на те, що перевірки підприємств усіх форм власності відбуваються досить активно, сільськогосподарські підприємства, що мають організаційно-правову форму Господарських товариств, за проведеними нами дослідженнями, протягом останніх п’яти років викликали найбільшу зацікавленість органів Державної податкової служби, спонукаючи тим самим, особливо в умовах ринку, запроваджувати заходи щодо організації внутрішнього контролювання функціонуючих сільськогосподарських підприємств Полтавщини. В середньому за період 2007-2011 рр. перевірки здійснювались з розрахунку на одне сільськогосподарське підприємство у рослинництві в формі товариства з обмеженою відповідальністю з середньорічною кількістю персоналу 186 осіб із загальною виручкою 18213 тис. грн., у приватному підприємстві – до 113 осіб з виручкою 7083 тис. грн., у той час як у державних підприємств – до 210 осіб з виручкою 31431 тис. грн. відповідно.
Дослідженнями встановлено, що в процесі контролювання діяльності сільськогосподарських підприємств органами Державної податкової служби були виявлені порушення ними норм податкового та валютного законодавства, а також порушення щодо обігу готівкових коштів. Зокрема, упродовж останніх п’яти років відбувалась безперервна тенденція зростання стосовно порушення норм податку на додану вартість в сільськогосподарських підприємствах у галузі рослинництва усіх форм власності. Особливо необхідно відмітити стрімке зростання порушень стосовно податку на додану вартість у фермерських господарствах в 2011 р., що майже в 6 разів збільшились, ніж у 2007 р.
