КООПЕРАТИВНА ПОВЕДІНКА КОМПАНІЙ У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ (НА ПРИКЛАДІ КОМПАНІЙ-АВІАПЕРЕВІЗНИКІВ)

Краткое содержание

Актуальність теми. Сучасна міжнародна економіка характеризується якісними структурними трансформаціями, які викликані процесом глобалізації та безпрецедентним розвитком технологічних інновацій. Це зумовлює інтенсивний пошук нової парадигми діяльності компаній на світових ринках. На її формування впливає розуміння того, що на нинішньому етапі розвитку світової економіки кооперативний спосіб діяльності компаній є домінуючим при розробці та реалізації корпоративних стратегій. Компанії різних типів та розмірів, з різних регіонів та галузей активно вибудовують свої бізнес-моделі на основі партнерських відносин, незалежно від того, що змушує їх вступати в «нову еру альянсів».

Водночас в українських компаній почасти відсутнє стратегічне бачення свого місця на міжнародних ринках та усвідомлення своїх конкурентних переваг. Їм не вистачає і досвіду ведення зовнішньоекономічної діяльності, і можливостей для того, щоб стати рівноправними учасниками жорсткої конкурентної боротьби, що точиться як на глобальних галузевих ринках, так і на внутрішньому ринку України між вітчизняними компаніями та їх зарубіжними конкурентами. За такої ситуації у нагоді може стати укладання міжнародних партнерських угод. Нагальна необхідність дослідити вигоди, які отримує компанія шляхом спільної діяльності з іншими учасниками ринку, зумовлює актуальність теми цього дослідження.

Теоретичному дослідженню кооперативної поведінки компаній, а також вивченню прикладних аспектів функціонування міжнародних стратегічних альянсів присвячено чимало наукових досліджень та практичних розробок як у світовій, так і у вітчизняній економічній літературі. Зарубіжна наука зробила вагомий внесок в обґрунтування теоретичних основ кооперативної поведінки, що представлений теорією транзакційних витрат, теорією галузевої конкуренції,  ресурсним підходом, теорією ігор. Серед наукових доробок зарубіжних учених необхідно відзначити праці О. Вільямсона, Б. Гаррета, Р. Гулаті, І. Доза, П. Друкера, П. Дюссожа, Б. Гомес-Касереса, Дж. Гарбісона, М. Кастельса, М. Портера, М. Прахалада, М. Ронда, Р. Уолеса, Д. Фолкнера, Г. Хамела, М. Хіта, а також роботи таких учених СНД, як М. Бобіна, І. Владімірова, Є. Драчева, А. Єфімов, Є. Костроміна, І. Урманов, О. Фрідлянд, Т. Чубукова.

Поміж вітчизняних фахівців також намітився інтерес до вивчення кооперативної поведінки компаній та міжфірмових союзів. У роботах О. Білоруса, Т. Кальченка, З. Каїри, Д. Лук’яненка, О. Ляшенко, О. Озаріної, Є. Панченка, О. Рогача, С. Соколенка, В. Шевченка, А. Шипілова розкрито окремі питання кооперування та стратегічного партнерства в міжнародному бізнесі. Разом з тим можна констатувати, що проблема ефективної кооперативної поведінки компаній на міжнародних ринках ще не стала предметом наукового узагальнення, наслідком чого є недостатня обґрунтованість участі українських підприємств у стратегічних партнерствах. Актуальність проблеми зумовила вибір теми дисертаційного дослідження, визначила її мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри міжнародної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка за держбюджетною науково-дослідною темою № 06БФ040-01 “Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя”, яка виконується колективом кафедри міжнародної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні можливостей використання різноманітних форм міжорганізаційного партнерства у практиці українського бізнесу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення зв’язку між застосуванням компанією, що функціонує на міжнародному ринку, кооперативної поведінки та результативністю її діяльності для формування теоретичних і практичних пропозицій щодо можливостей використання різноманітних форм міжорганізаційного партнерства українським бізнесом.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення таких завдань дослідження:

§    визначити причини домінування кооперативного способу діяльності компаній у сучасному міжнародному бізнесі та пов’язати їх із цільовою функцією економічних суб’єктів;

§    проаналізувати та систематизувати теоретичні підходи, які використовуються для пояснення феномену кооперативного способу діяльності в міжнародному бізнесі задля окреслення перспективних напрямків досліджень даного явища;

§    простежити еволюцію форм кооперативної поведінки компаній для (1) ідентифікації чинників, що зумовлюють зміни організаційних форм кооперативної поведінки, та (2) прогнозування на цій основі тенденцій розвитку кооперативної поведінки;

§    дослідити ступінь поширення та ефективність кооперативної поведінки в сучасних умовах глобалізованої економіки на прикладі глобальної галузі авіаперевезень;

§    виявити вигоди, які надає кооперативна поведінка компаніям у міжнародному бізнесі, розробити методику оцінювання та максимізації результатів кооперативної поведінки компаній у міжнародному бізнесі;

§    окреслити основні перспективні напрямки і форми застосування вітчизняними авіаперевізниками кооперативного способу діяльності з метою оптимізації їх діяльності.

Об’єктом дослідження є ділові відносини міжнародних компаній, які виникають у процесі ведення ними господарської діяльності на міжнародних галузевих ринках, зокрема на ринку міжнародних пасажирських авіаперевезень.

Предметом дослідження є особливості кооперативної поведінки компаній, зокрема авіаперевізників, у міжнародному бізнесі.

Методи дослідження. Для вирішення теоретичних і практичних завдань дослідження були використані як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання. У дослідженні теоретико-методологічних засад кооперативної поведінки компанії (п. 1.1), еволюції її форм та сучасних тенденцій (п. 1.2 та 1.3) використано метод аналізу і синтезу, методи наукової абстракції та історико-логічного аналізу, прийоми індуктивного і дедуктивного аналізу. Емпіричні знання щодо об’єкта дослідження (п. 1.1, 2.1, 3.1) отримані за допомогою методу спостереження. У дослідженні впливу кооперативної поведінки авіакомпанії на результативність її діяльності (п. 2.3 та 2.4) використано методи кількісного та якісного аналізу, зокрема кореляційно-регресійний аналіз. Метод абстрагування застосовано при розкритті вигод кооперативної поведінки компаній (п. 2.2). При дослідженні альтернативних способів використання кооперативних угод вітчизняними авіаперевізниками (п. 3.2) використано метод кількісного та якісного порівняння.

Інформаційну базу дослідження складають нормативно-правові акти, дані інформаційно-аналітичних бюлетенів та оглядів, періодичні видання, дисертації, монографічні дослідження, статистичні та аналітичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Державної авіаційної адміністрації, Міжнародної асоціації повітряного транспорту, Міжнародної організації цивільної авіації, Світового банку, матеріали провідних вітчизняних та зарубіжних авіаперевізників.

Наукова новизна дисертаційного дослідження пов’язана з отриманням таких результатів:

уперше

§    розкрито методологічні принципи аналізу кооперативної поведінки та кооперативних стратегій у західній економічній думці (зокрема, принцип унікальності кооперативної поведінки, принцип підпорядкованості кооперативної поведінки загальній стратегії компанії, принцип об’єктивної даності кооперативної поведінки), зіставлено дані підходи з підходами, що домінують у вітчизняній економічній науці, доведено необхідність системного аналізу випадків кооперування;

§    обґрунтовано необхідність уведення в науковий обіг терміна «кооперативна поведінка компаній у міжнародному бізнесі», що дозволяє сформулювати визначення кооперативної поведінки компаній у міжнародному бізнесі як специфічної поведінки компанії на національному ринку та поза його межами, яка обумовлена партнерсько-орієнтованою політикою компанії та пов’язана з укладанням та виконанням угод про спільні дії з іншими суб’єктами міжнародного бізнесу задля досягнення власних стратегічних та тактичних цілей;

§    виявлено, що у сучасному міжнародному бізнесі джерела конкурентної переваги компанії глибоко вбудовані у кооперативні відносини компанії, а ресурси, які створюють конкурентну перевагу компанії, виходять за її межі. Висунуто положення про формування «конкурентних переваг мережі» та «ключових компетенцій мережі», що потенційно надають компаніям понаднормові прибутки, які створюються саме у кооперативних відносинах;

§    розроблено модель оцінювання взаємозв’язку між результативністю діяльності авіакомпанії та застосуванням нею кооперативних форм поведінки, що включає, зокрема, такі змінні як належність компанії до міжнародного авіальянсу, виконані пасажиро-кілометри; за результатами тестування моделі виявлено, що  вступ авіакомпанії до глобального альянсу авіаперевізників викликає зростання показників її операційної діяльності, насамперед коефіцієнта зайнятості пасажирських крісел;

отримали подальший розвиток

§    використання еволюційного підходу в методології дослідження форм співробітництва компаній, що дало змогу, по-перше, ідентифікувати організаційні форми кооперативної поведінки компаній як картель, синдикат, спільне підприємство, консорціум, асоціація, стратегічний альянс; по-друге, довести, що перехід від картелів, синдикатів, трестів до сучасних стратегічних альянсів та контрактних угод є закономірністю еволюціонування кооперативної поведінки;

§    класифікація чинників, що зумовлюють існування різноманітних організаційних форм кооперативної поведінки. Вони поділяються на (1) чинники прямого впливу, до яких належать в першу чергу галузеві особливості певного ринку та (2) чинники непрямого впливу, серед яких виділяються макроекономічні (загальноекономічні) та урядові (адміністративні) чинники;

удосконалено

§    обґрунтування положень про домінування інтеграційних тенденцій у розробці стратегій діяльності міжнародних компаній, зокрема в авіабізнесі, та про необхідність використання кооперативних угод для розвитку українських авіаперевізників;

§    систему показників, що використовуються при оцінюванні ефектів кооперування, яку представлено як комплексну методику вимірювання та максимізації результатів кооперативної поведінки компаній у міжнародному бізнесі. Запропонована методика дає можливість різнопланово визначати вплив кооперування на функціонування компанії та може бути застосована не лише щодо авіакомпаній, а й для компаній інших галузей.

Практичне значення одержаних результатів. Основні наукові результати дисертаційного дослідження оформлено у вигляді пропозицій, що були використані в діяльності Спільного закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»» (довідка №10.11.15-779 від 12.05.2006 року), Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант»» (довідка № 084-329 від 20.03.2006 року). Матеріали дисертаційної роботи у формі методично-навчальних матеріалів використовують на кафедрі міжнародної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка від 31.10.2007 р.) та кафедрі міжнародної економіки та бізнесу Університету економіки та права «КРОК» (довідка від 10.04.2007 р.) під час викладання професійно-орієнтованих дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Отримані результати є особистим внеском здобувача в розробку проблеми. Представлені в дисертаційній роботі результати наукових досліджень отримані автором самостійно.