КОРПОРАТИВНІ ПРАВА В СИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретико-економічні та правові засади виникнення корпоративних прав в Україні й світі: передумови організації бухгалтерського обліку” розкриті проблемні питання теоретико-економічних та правових засад виникнення корпоративних прав в Україні та світі, висвітлено особливості корпоративного управління в інституційному середовищі, що дало змогу охарактеризувати корпоративні права як наслідок розвитку принципів корпоративного управління.

Проведений аналіз підходів до поняття “корпорація” дозволив виявити відсутність єдності в поглядах дослідників та науковців, що обумовило необхідність розробки авторського підходу, за яким визначення корпорації зводиться до таких формальних ознак: наявність юридично відокремленого суб’єкта господарювання – юридичної особи; розвиток організаційної структури; широкий діапазон видів діяльності (або лідируючі позиції на відповідному ринку); розвинена система господарських зв’язків; наявність представницького складу професійних керівників; централізація управлінських функцій; обмежена відповідальність (акціонерів) за зобов’язаннями; можливості вільного продажу інвесторами (власниками) своїх акцій (часток) тощо.

Встановлено, що корпорація функціонує як самостійний суб’єкт господарювання, який характеризується взаємопов’язаною сукупністю економічних, правових, інституційних і соціальних відносин. Основними ознаками визначення корпорації є те, що вона є самостійною юридичною особою, яка створюється шляхом об’єднання інтересів юридичних, фізичних осіб та суспільства задля досягнення спільної мети, має можливість накопичувати значний капітал і отримувати прибуток, несучи корпоративну соціальну відповідальність.

Корпорація одночасно є складною системою, результат діяльності якої визначається досягненням економічних і соціальних цілей в результаті інтеграційного функціонування її елементів, яку слід розглядати з урахуванням таких основних складових даного поняття, як елементи, компоненти, структура, цілісність, зв’язки, процеси та взаємозв’язок із її зовнішнім середовищем.

Зовнішнє середовище як “надсистема” корпорації включає велику кількість співіснуючих підсистем зі своїми характеристиками, які можна класифікувати на верхньому рівні як макросередовище у складі соціальної, економічної підсистем і інституційної інфраструктури, а на нижчому – безпосереднє оточення у складі споживачів, постачальників, конкурентів, виробничої інфраструктури й ринку праці. Розгляд корпорації як системи дозволяє встановити, що їй притаманні такі особливості: змінність окремих параметрів і стохастичність поведінки; унікальність і непередбачуваність поведінки корпорації в конкретних умовах і, разом з тим, наявність обмежених можливостей, визначених наявністю ресурсів; здатність змінювати свою структуру й формувати варіанти поведінки; здатність протистояти ентропійним тенденціям; здатність адаптуватися до зміни умов тощо.

Основним елементом підвищення ефективності діяльності корпорації є корпоративне управління. Проведений аналіз підходів до розуміння сутності корпоративного управління дозволив встановити, що корпоративним правам як інструменту соціально-економічного розвитку в цілому держави та окремих суб’єктів господарювання приділяється недостатня увага. В дослідженні корпоративне управління розглядається як процес, через який досягається баланс інтересів заінтересованих у функціонуванні корпорації суб’єктів.

Визначено два аспекти сутності корпоративного управління: цілеспрямована діяльність системи виборних та призначених органів, через яку спрямовуються і контролюються товариства; система правил і поведінки між зацікавленими особами з метою максимізації прибутку, зростання капіталізації товариства та підвищення його конкурентоспроможності. При цьому функція держави полягає у контролі за відповідними процесами корпоративної діяльності з точки зору дотримання комерційними структурами норм соціальної відповідальності перед суспільством.

Традиційна методологія економічної теорії стала неефективною при вирішенні нових проблем суспільно-економічних відносин, які з’явилися в кінці ХІХ на початку ХХ століття і були пов’язані з дихотомією в інтересах внаслідок існування різних мотивів поведінки підприємців, власників та технократів. Мінімізація інформаційної та управлінської асиметрії стали центральними проблемами, які досліджували і намагалися вирішити представники неоінституціоналізму.

Виходячи із обґрунтованої вище сутності корпорації, корпоративного управління та корпоративних прав розроблено концептуальну модель дослідження корпоративних прав у системі бухгалтерського обліку (рис. 1).