Ковальов Д.В. Удосконалення прийомів підвищення продуктивності ярок асканійської тонкорунної породи

Краткое содержание

Експериментальні дослідження за темою дисертації проведено в умовах КСП ім. Леніна Скадовського району Херсонської області, кафедри годівлі сільськогосподарських тварин Херсонського державного аграрного університету в період з 1995 по 1999 роки згідно зі схемою (рис. 1).

Об’єктом досліджень були ярки асканійської тонкорунної породи.

У період ягніння (січень-лютий 1996 р.) вели індивідуальний облік новонародженого молодняку і проводили відбір нормально розвинених ярок-одинців з живою масою при народженні від 3 до 4,5 кг та спостерігали за динамікою їх живої маси і лінійного росту.

Типові раціони піддослідних класів ярок мали однаковий набір кормів, балансувались згідно деталізованими нормами (Ноздрін М.Т., 1991).

Розподіл ярок на класи залежно від інтенсивності формоутворюючих процесів проводили у 8-місячному віці, для чого визначали показник інтенсивності формування , запропонований Ю.К. Свєчіним (1979, 1985), за формулою:

                                                         ,                                  (1)

де       , ,  – жива маса при народженні, 4- та 8-місячному віці відповідно.

На основі значень  можна класифікувати особин на тих, що швидко формуються (при ), помірно формуються () і повільно формуються (). Ідея методу полягає у тому, що особини, які швидко формуються, мають переваги у відносній швидкості росту в перший період (), ті, що помірно формуються – з приблизно рівною відносною швидкістю росту в обидва періоди і ті, що повільно формуються – з переважаючою швидкістю росту в другий період онтогенезу.

За результатами розрахунків показників інтенсивності формування встановили три класи: тварин в межах  відносили до модального класу (М⁰), нижче цих меж – до класу мінус-варіант (М^-), а вище – до класу плюс-варіант (М⁺).

Контроль за ростом і розвитком молодняку проведено шляхом індивідуального зважування при народженні, у віці 1…4, 6, 8, 12, 15, 18 місяців. Екстер’єрні особливості вивчались після взяття промірів при народженні і у віці 4, 8, 12, 18 місяців з подальшим розрахунком індексів будови тіла.

Вовнову продуктивність та якість вовни вивчено за настригом немитої і митої вовни та виходом чистого волокна у ярок різних класів розподілу при стрижці в 14-15-місячному віці, а також за результатами експертно-зоотехнічної оцінки рун.

Зразки вовни для лабораторних досліджень фізико-технічних властивостей брали у 10 ярок кожного класу розподілу при бонітуванні. Густоту вовни визначали розрахунково-ваговим методом. Лабораторні дослідження фізико-технічних властивостей вовни проводили згідно з відповідними методиками ВІТу (1958, 1971, 1985).

М’ясну продуктивність вивчено шляхом контрольного забою 8-місячних ярок, по три голови від кожного класу.

Сортовий розруб, обвалку туш та взяття проб м’яса проведено за методикою ВІТу (1978). Хімічний склад м’яса визначено в лабораторії зоохіманалізу ХДАУ за загально прийнятими методиками.

Відтворювальну здатність ярок визначено за їхньою запліднюваністю, плодючістю, а також за кількістю ягнят (живі, мертвонароджені, абортовані), одержаних з розрахунку на 100 маток, які окотилися. Збереженість ягнят визначено шляхом обліку виходу за період від народження до відбивки.

Біохімічні показники крові вивчено у віці 2, 4 та 8 місяців. У крові визначено рівень АТФ, глюкози та піровиноградної кислоти.

З метою визначення оптимальних параметрів за мірними ознаками для прогнозування продуктивності в ранньому віці була визначено кореляцію між показниками інтенсивності формування і напруги росту з показниками живої маси у відповідні вікові періоди.

Напругу росту молодняку визначено за формулою В.П.Коваленка (1996)

                                                                             ,                                                      (2)

де        ВП – відносний приріст за відповідний віковий період;

СП – середньодобовий приріст за той самий період.

Економічна ефективність розподілу ярок на класи за інтенсивністю формування розраховано за вартістю додатково отриманої вовни та приросту живої маси за співставними цінами.

Всі дані  дослідів оброблено методом варіаційної статистики (Н.А. Пло­хинський, 1969; Є.К. Меркур’єва, 1970) та на персональному комп’ютері IBM PC в обчислювальному центрі ХДАУ за спеціально розробленими програмами STATISTICA, MathCAD, MS Excel.