КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ НЕПОВНОЛІТНІХ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблеми нормативної регуляції поведінки членів суспільства завжди були актуальними. Прийнята в суспільстві сукупність нормативних систем не тільки полегшує особі вибір найбільш соціально доцільної дії в кожній конкретній життєвій ситуації, але й допомагає кожному з нас заздалегідь передбачити дії опонента в кожній взаємодії.

Особливої актуальності проблеми дотримання правил поведінки, встановлених суспільством, набувають у періоди швидких та докорінних соціальних змін. Викликане таке становище тим, що в такі періоди дуже швидко значна кількість нормативних приписів втрачає соціальну доцільність. Як наслідок, відбувається дезадаптація мотиваційної сфери людини, настає стан, який Е.Дюркгейм назвав аномією. Це стан, коли окремі особи і цілі соціальні групи втрачають довіру не тільки до норм, що втратили соціальну доцільність і ще не замінені новими, але й до всієї сукупності нормативних систем.

Протягом останніх п'ятнадцяти років українське суспільство знаходиться в стані докорінних соціальних змін. Десять років тому українська нація розпочала процес державотворення, що також обумовило значну реорганізацію суспільних відносин. Описані процеси привели до виникнення стану аномії в українському суспільстві, що негативно позначилось на дотриманні громадянами норм поведінки, в тому числі і санкціонованої державою нормативної системи права.

Вище названі процеси вплинули на стан та структуру злочинності. За даними Державного комітету статистики України в 2000 році в порівнянні з 1990 кількість засуджених за вироками судів зросла в 2.2 рази, зокрема за окремими видами злочинів: розкрадання державного або колективного майна - в 2.9 рази; злочини проти приватної власності громадян - у 2.8 рази; навмисні вбивства і замахи на вбивство - в 2.1 рази.

В працях провідних дослідників, що вивчали проблеми ненормативної поведінки, в тому числі протиправної і злочинної, особливе місце завжди займали питання, пов'язані з протиправною поведінкою неповнолітніх та молоді.

Науково-теоретичне підґрунтя досліджень нормативно врегульованої поведінки та відхилень від неї в Україні та інших державах пострадянського простору було закладено і активно розвивається в роботах таких кримінологів, як Ю.М Антонян, Ю.Д. Блувштейн, Т.С. Барило, М.І. Вєтров, В.О. Глушков, А.І. Долгова, О.М. Джужа, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, К.Є. Ігошев, О.М. Костенко, М.В. Костицький, В.М. Кудрявцев, І.П. Лановенко, Ф.А. Лопушанський, С.Я. Лихова, А.Й. Міллер,   Г.М. Міньковський, М.М. Міхеєнко, П.П. Михайленко, А.Р. Ратінов, С.А. Тарарухін, А.П. Тузов, І.К. Туркевич, М.П. Чередніченко, В.І. Шакун, Я.М. Шевченко та інші.

Практично з моменту зародження кримінології об’єктом пильної уваги вчених стала злочинність неповнолітніх та молоді. Така увага пояснюється місцем, яке посідає молодь як соціально-демографічна група в соціальній структурі суспільства. Особливе місце молоді в соціальній структурі визначається не лише тим, що вона є однією з самих масових соціально-демографічних груп суспільства, але й тим, що майбутнє суспільства з високим ступенем вірогідності можна прогнозувати, виходячи із стану справ у процесі соціалізації молодого покоління.

Враховуючи нестійку ціннісну орієнтацію молодої людини, більшість дослідників констатують, що питома вага девіантних дій молоді об'єктивно вища, ніж у інших групах населення. В той же час, з огляду на ряд об’єктивних причин, в тому числі і фізіологічні особливості цього періоду розвитку людини, у девіантній поведінці неповнолітніх значно меншу питому вагу складають правопорушення та злочини, ніж у девіантній поведінці дорослого населення. Але необхідно пам'ятати, що кожний делікт, а тим більше злочин неповнолітнього, враховуючи перспективу розвитку особи, несе значно вищу суспільну небезпеку, ніж у дорослої людини. Це пояснюється тим, що за умови відсутності адекватного стимулювання поведінки неповнолітнього девіантні прояви можуть інституалізуватися як норма, і будуть засвоєні як цінність в межах інструментальної системи цінностей особи.

Саме тому у всі часи і у всіх народів проблема соціалізації молодого покоління розглядалась як першочергове завдання суспільства. При цьому дисфункції соціалізації кримінологами досліджуються саме в контексті причин та умов формування девіантної поведінки неповнолітніх. Теоретичні засади дослідження протиправної поведінки неповнолітніх були закладені в роботах Ю.М. Антоняна, Ю.Д. Блувштейна, Т.С.Барило М.І. Вєтрова, А.І. Долгової, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського, К.Є. Ігошева, І.П. Лановенка, Ф.А. Лопушанського, С.Я.Лихової, А.Й. Міллера, Г.М. Міньковського, П.П. Михайленка, О.Я Свєтлова, А.П.Тузова, Я.М.Шевченко та інших.

Довготривала криза в усіх сферах суспільного життя стала детермінантою дисфункцій основних інститутів соціалізації, що за умов стабілізації загальних показників злочинності у 1999 та 2000 роках призвело до збільшення питомої ваги злочинів, вчинених неповнолітніми та молоддю. До того ж викликають значне занепокоєння зміни, що відбуваються в структурі злочинності неповнолітніх.

За даними Державного Комітету статистики України, протягом десяти років - з 1990р. до 2000р. - кількість неповнолітніх, засуджених за окремі види корисливої злочинності, зросла відповідно: за крадіжки приватного майна - у 1.7 рази, за розкрадання колективного та державного майна - у 2.2 рази. Пояснення цих статистичних даних лише економічними негараздами некоректне, оскільки неможливо пояснити економічними умовами зростання абсолютних показників таких насильницьких злочинів, як навмисні тяжкі тілесні ушкодження - у 1.5 рази, навмисні вбивства та замахи на вбивство - у 2.8 рази. У даному випадку ми зробили припущення, що насильницькі злочини обумовлені значною деградацією систем цінностей суспільства, соціальних груп та окремої особи. Ця гіпотеза знайшла підтвердження при аналізі динаміки питомої ваги засуджених за окремі злочини неповнолітніх до загальної кількості засуджених за ці злочини у 1995 –2000 роках. За п'ять років спостерігається зменшення цього показника за видами злочинів, що носять корисливий характер: за крадіжки приватного  майна –0,8%; грабежі приватного майна –4,8%; тобто спостерігається зменшення питомої ваги засуджених неповнолітніх за злочини, що носять корисливий характер. При цьому зростає питома вага засуджених неповнолітніх за злочини насильницького некорисливого характеру. Динаміка питомої ваги засуджених неповнолітніх до загальної кількості засуджених склала: за вбивства +1.9%; тяжкі тілесні ушкодження +1,0%; хуліганство +2,8%.

Тому виникає потреба детального аналізу місця системи цінностей в процесі формування мотиву злочинної дії і, особливо, мотивації злочинної діяльності. Ми висунули та обґрунтували гіпотезу, згідно з якою система цінностей виступає еталонним сигналом в процесі мотивування. Отже виявлення загальної структури системи цінностей може дозволити досліднику прогнозувати поведінку особи взагалі і особи неповнолітнього зокрема.

В Указі Президента України від 25 грудня 2000 року №1376/2000 “Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки” виділено окремий напрямок діяльності державних установ та громадських організацій – “Мінімізація злочинного впливу на неповнолітніх та молодіжне середовище”.

Як видно з конкретних пунктів даної програми та переліку державних інститутів, що відповідають за реалізацію цих пунктів, програма спрямована на реалізацію комплексного підходу до організації профілактики правопорушень серед неповнолітніх і молоді, який активно впроваджується і в теорії, і на практиці. Тільки за останні роки в різних галузях наукових знань було захищено ряд кандидатських та докторських дисертацій, присвячених вирішенню проблеми девіантної поведінки неповнолітніх та молоді.

В галузі кримінології: Мороз В.Ф. “Делінквентність  дітей до чотирнадцятирічного віку (кримінологічні проблеми)”; Лановенко І.І. “Концепція ранньої профілактики статевих злочинів”; Быргеу М.М. “Предупреждение вовлечения несовершеннолетних в преступное или иное антиобщественное поведение”; Клименко О.П. “Кримінологічні наслідки саморуйнівної поведінки молоді”; Колб О.Г. “Профілактика правопорушень серед неповнолітніх в слідчих ізоляторах МВС України”.

В галузі педагогіки, соціології та психології: Перепилиця Т.Г. “Соціокультурні чинники злочинної поведінки підлітків”; Пономаренко Г. О. “Профілактика девіантної поведінки учнівської молоді у системі діяльності правоохоронних органів”; Козубовська І.В. “Рання профілактика протиправної поведінки неповнолітніх”; Терещенко В.І. “Система профілактики правопорушень серед дітей і підлітків засобами гуманізації сучасної школи” та інші.

Наведений далеко не повний перелік тематики наукових досліджень вчених різних галузей знань, спрямованих на розв'язання проблеми девіантної поведінки неповнолітніх та молоді, підтверджує тезу про необхідність вирішувати дану проблему як міжгалузеву.

Забезпечити максимальний ефект будь-якого процесу можна лише при наявності науково обґрунтованого прогнозу. Практика діяльності правоохоронних органів, у тому числі і в галузі профілактики, засвідчує, що максимальний профілактичний ефект досягається за умови комплексності заходів, направлених на покращення ситуації взагалі та заходів, направлених на індивідуальну профілактику діяльності особи, чия мотиваційна сфера з високою вірогідністю вказує на можливість девіантних дій, в тому числі й злочинних . Саме тому практично з кінця 60-х - початку 70-х років, тобто з моменту відродження радянської кримінології, цілий ряд вітчизняних авторів плідно працювали в галузі індивідуального кримінологічного прогнозування: Ю.М. Антонян, Ю.Д. Блувштейн, А.І. Долгова, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, А.П.Іващенко, Г.М. Міньковський, А.А. Новіков, Ю.В. Солопанов.

Довготривала криза в усіх галузях суспільного життя та її негативні наслідки ставлять перед суспільствознавцями, у тому числі і перед кримінологами, завдання створення програм, направлених на подолання кризових явищ. До того ж сама криза висунула вимоги щодо цих програм. При обмежених економічних ресурсах програми повинні при мінімальних затратах в найкоротший термін давати максимальний ефект.

Виходячи з актуальності проблеми нормативно регульованої поведінки неповнолітніх та відхилень від неї було обрано тему дисертаційного дослідження – “Кримінологічна характеристика девіантної поведінки неповнолітніх”. Розробка даної теми пов'язана з рядом загальнонаціональних та регіональних програм.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на вирішення окремих завдань, передбачених національними програмами та Указами Президента: “Діти України” - програма, затверджена Указом Президента України від 18.01.1996 р. №63/96; Указ Президента від 18.03.98 р. №200/98 “Про комплексні заходи щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації”. Крім того, в Указі Президента України від 25 грудня 2000 року “Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки” окремий розділ присвячено профілактиці протиправної та злочинної поведінки неповнолітніх та молоді – “Мінімізація злочинного впливу на неповнолітніх та молодіжне середовище”.

Тема дисертаційного дослідження обговорена й схвалена на засіданні Вченої ради Національної Академії внутрішніх справ України і передбачена планами наукових досліджень Академії й кафедри кримінології та юридичної соціології.