КРИМІНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАПОБІГАННЯ НЕКОРИСЛИВОЇ НАСИЛЬНИЦЬКОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зміни у політичному, економічному, соціальному і духовному житті нашого суспільства висунули на порядок денний питання всебічного реформування правової системи Української держави, головною метою чого є зміцнення принципів гуманізму, соціальної справедливості, поваги до людини, суворого дотримання її прав і свобод, рівності усіх громадян перед законом і невідворотності відповідальності кожного за протиправні діяння. Невипадково особиста і майнова безпека громадян у сучасних умовах є одним з інтегрованих показників якості життя. Впевненість людей у майбутньому, їх бажання і здатність підтримати і реалізувати демократичні ініціативи багато у чому залежатимуть від неухильного втілення в життя цих принципів.

Водночас, демократичні перетворення відбуваються повільно і суперечливо. Їх практичні результати свідчать, що зміни в економічній, політичній та інших сферах життєдіяльності суспільства самі по собі не мають належної антикриміногенної спрямованості. Більше того, всі вони мають потребу в активному правовому захисті з боку правоохоронних органів. У сукупності суперечливі й багатопланові процеси в нашій країні поставили перед юридичною наукою цілий ряд складних проблем. Багато що потрібно усвідомити і по-новому осмислити, оскільки за радянських часів у нас відбулася своєрідна абсолютизація сформованих форм організації суспільства. Останні часто ототожнювалися із сутнісними характеристиками соціалізму, розглядалися як незмінні. Більшість фундаментальних положень про устрій суспільства трактувалися спрощено, нерідко вихолощувалися їх теоретична глибина і значущість. Усі ці критичні зауваження повною мірою стосуються і питань дослідження злочинності.

Як свідчить статистика, злочинність, зокрема некорислива насильницька, в усьому світі зростає і набуває дедалі небезпечніших форм. Західні кримінологи вже давно називають цей вид злочинності найважливішою проблемою. Матеріали міжнародних конгресів, конференцій, а також численні дослідження свідчать про серйозну небезпеку некорисливої насильницької злочинності. Суспільство змушене шукати причини цієї злочинності й засоби її подолання. А тому дослідження кримінологічних аспектів запобігання некорисливої насильницької злочинності є надзвичайно важливим і актуальним.

 Загальнотеоретичною основою дослідження слугували праці відомих вчених Г. А. Аванесова, Ю. В. Александрова, А. І. Алексєєва, С. Б. Алімо­ва, Ю. М. Антоняна, Л. В. Багрій-Шахматова, Ю. В. Бауліна, М. М. Бабає­ва, А. І. Берлача, С. В. Бородіна, Н. І. Вєтрова, М. В. Волженкіна, П. А. Вороб’я, А. І. Гурова, І. Н. Даньшіна, А. І. Долгової, О. М. Джужі, А. Є. Жалінського, В. І. Женунтія, А. П. Закалюка, А. Ф. Зелінського, І. І. Карпеця, М. Й. Коржанського, О. М. Костенка, Ю. М. Крупки, В. М. Кудрявцева, Н. Ф. Кузнєцової, В. Г. Лихолоба, М. І. Мельника, Г. М. Міньковського, О. Є. Михайлова, П. П. Михайленка, М. І. Панова, Е. П. Побєгайла, В. Г. Танасевича, В. Я. Тація, В. І. Тихого, В. О. Тулякова, І. К. Туркевич, М. І. Хавронюка, В. І. Шакуна, A. M. Яковлєва та інших.

Проте праці цих вчених мають загальнотеоретичний характер і не достатньою мірою торкаються багатьох питань, пов’язаних з теоретичним і практичним забезпеченням протидії некорисливій насильницькій злочинності. У вітчизняній кримінології дана категорія злочинів практично не піддавалася ґрунтовним монографічним дослідженням. Підручники з кримінології, окремі статті й дисертаційні дослідження містять переважно правові та демографічні характеристики осіб, винних у вчиненні некорис­ливих насильницьких злочинів, окремі фрагменти їх поведінки та опис зовнішніх обставин. Ці ж аспекти (правові та демографічні характери­стики, окремі фрагменти поведінки) вивчаються і щодо потерпілих. Основні причини одностороннього підходу до вивчення некорисливої насильницької злочинності пов’язані, на нашу думку, з домінуванням соціологічних підходів, рішень і методів у дослідженні проблем, пізнання яких вимагає застосування і більш чітких підходів і методів, насамперед психологічних та історичних.

На сьогодні у вітчизняній кримінології не вироблена концепція причин зазначених злочинів, нехай навіть і дискусійна. Тому не вирішено багато кримінологічних, криміналістичних, пенітенціарних та інших питань, майже відсутні науково обгрунтовані пропозиції й рекомендації щодо запобігання цим злочинам, виправлення і перевиховання винних.

Ці обставини зумовлюють актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, її теоретичну та практичну значущість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер­таційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем кримінального права, кримінології і судоустрою Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України «Актуальні проблеми кримінальної юстиції в Україні» (2003–2004 роки, № держреєстрації РК 0103V004302) та «Кримінальна юстиція України: актуальні проблеми розвитку» (2006–2008 роки, № держреєстрації РК 0106V004753).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз кримінологічних характеристик і детермінант некорис­ливої насильницької злочинності, а також розробка науково обгрунтованих заходів щодо її протидії.

З огляду на поставлену мету визначено такі завдання:

– розкрити стан наукової розробки цієї проблеми в теорії кримінального права та кримінології;

– дослідити структуру, поняття і соціальну природу некорисливої насильницької злочинності й на підставі цього визначити й обґрунтувати власні позиції;

– проаналізувати сучасний стан некорисливої насильницької злочинності й особливості кримінологічної характеристики осіб, які її формують;

– вивчити загальні та спеціальні чинники, що зумовлюють і сприяють вчиненню некорисливих насильницьких злочинів;

– визначити стан запобігання протидії некорисливим насильницьким злочинам і виробити рекомендації, спрямовані на підвищення її ефективності;

– проаналізувати віктимологічні проблеми запобігання розглянутій злочинності.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері охорони життя та здоров’я особи в частині забезпечення її честі, гідності та недоторканності.

Предметом дослідження є кримінологічні аспекти вчинення некорис­ливих насильницьких злочинів, їх детермінанти та діяльність спеціалізо­ваних і неспеціалізованих суб’єктів по їх запобіганню.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціально-наукові методи, які забезпечили об’єктив­ність аналізу предмета дослідження і стали основою всебічного вивчення проблем некорисливої насильницької злочинності. За допомогою структур­но-функціонального, конкретно-історичного методів визначалась сутність і закономірність розвитку некорисливої насильницької злочинності. Фор­мально-логічний метод використовувався для аналізу норм Кримінального кодексу України, якими передбачена кримінальна відповідальність за вчинення некорисливих насильницьких злочинів. Логіко-семантичний метод застосовувався при розмежуванні понять і термінів, аналізі деяких кримінально-правових і кримінологічних категорій. Оброблення, аналіз і вивчення емпіричного матеріалу щодо об’єкта кримінологічного дослі­дження зумовили залучення математичних методів (зокрема, методу фак­торного аналізу). Статистичний метод надав можливість обробити стати­стичні дані Верховного Суду України, МВС України про стан некорис­ливої насильницької злочинності в Україні, проаналізувати чинники, що її зумовлюють, а також діяльність державних органів і громадських форму­вань з запобігання таким проявам. Соціологічний метод використано у процесі вивчення 410 кримінальних справ та з’ясування думки 75 праців­ників ОВС, 35 суддів України усіх рівнів з приводу ряду положень, що виносяться на захист.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні такого соціально-правового явища, як некорислива насиль­ницька злочинність, а також містить науково обгрунтовані заходи щодо запобігання їй. У результаті проведеного дослідження на захист вносяться такі положення:

1. Сформульовано поняття некорисливої насильницької злочинності як виду злочинності, під якою слід розуміти умисні злочинні діяння, що посягають на охоронювані кримінальним законодавством України суспіль­ні відносини, які забезпечують фізичні блага, такі як життя і здоров’я особи, вчинені проти волі потерпілої особи, та виникають на ґрунті особистої неприязні, помсти, ревнощів, задоволення статевої пристрасті чи з хуліганських мотивів.

2. Запропоновано для виділення групи некорисливих насильницьких злочинів використати загальні ознаки, які використовуються в науці кримінального права, за якими злочини можуть бути віднесені до групи некорисливих насильницьких: об’єкт посягання; наявність прямого умислу у вчиненні злочинного діяння; мотиву, що виникає на ґрунті особистої неприязні, помсти, задоволення статевої пристрасті або з хуліганських мотивів; способу посягання: фізичне чи психічне насильство; вчинення злочину проти волі потерпілої особи.

3. Виокремлено основні загальні й спеціальні детермінанти некорис­ливої насильницької злочинності. Елементами механізму злочинної поведінки є спеціальні (індивідуальні) чинники, розглянуті у взаємодії із загальними чинниками, що детермінують цю поведінку. Найбільш значущими загальними чинниками є невідповідність потреб людини рівню їх фактичного задоволення; істотні розбіжності між інтенсивними проце­сами урбанізації та міграції громадян і рівнем соціального контролю; нега­тивні явища в сімейно-побутових відносинах; незбалансованість фінансу­вання виробництва, сфери виховання та культури. Спеціальні чинники вбачаються в ціннісно-нормативні сфері особи злочинця.

4. Стверджується, що закономірності й психологічні механізми регу­ляції злочинної поведінки, в тому числі з насильницькою спрямованістю, можуть бути виявлені лише при врахуванні різноманітних соціальних, історичних, політичних, ідеологічних, економічних чинників тощо.

5. Розроблено узагальнений портрет особи злочинця, що вчиняє некорисливі насильницькі злочини, на основі інтегральних характеристик чинників. Для цих осіб характерні такі риси, як брутальність, агресивність, вразливість, цинічність, знахабнілість, конфліктність. Значне місце в ознаках, що характеризують некорисливого насильницького злочинця посідає кримінальна сфера спілкування.

6. Доведено, що ефективні заходи запобігання некорисливій насиль­ницькій злочинності повинні враховувати наступні її особливості: етап мотивації, на якому найчастіше зароджується конфлікт особи з навколиш­нім середовищем, потреби, що лежать в основі розглянутих злочинів, пов’язані з проявом злочинцем свого спотвореного «я»; специфічні провідники навчання насильницькій поведінці, а саме неблагополучна сім’я, навчальні заклади, трудові колективи та ін. недостатньо протистоять недолікам ранньої соціалізації.

7. Доведено, що заходи запобігання некорисливій насильницькій зло­чинності мають характеризуватися: чіткою концептуальною і понятійною характеристикою цієї злочинності в сучасний період; знанням реального стану і тенденцій некорисливої насильницької злочинності, обґрунтова­ними прогнозними оцінками; поєднанням державних і громадських зусиль, ресурсів у цій діяльності; достатньою правовою базою, спеціалізацією інформаційного фонду, методики, розподілом функцій між окремими учасниками профілактичної діяльності, з метою уникнення дублювання, а також повинна враховувати наявний позитивний досвід і поряд з тим нові вимоги суспільства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні положення, висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані в дисертаційному дослідженні, є певним внеском у теорію і практику протидії некорисливій насильницькій злочинності, мають прикладний характер і можуть бути використані при підготовці проектів законів про запобігання злочинності, для вдосконалення кримінального законодавства України, розробки загальнодержавних, регіональних і локальних спеціаль­них програм запобігання злочинності. Матеріали дослідження можуть бути безпосередньо використані в навчальному процесі викладанні курсу «Кри­мінальне право України» та «Кримінологія»; при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій, у правозастосовчій практиці.

Окремі теоретичні та практичні положення дисертації використо­вуються у навчальному процесі при викладанні студентам Національного аграрного університету навчального курсу «Кримінологія» (акт впрова­дження від 16.05.2005 р. №8). Сформульовані рекомендації можуть бути використані для підвищення рівня правових знань серед спеціалістів і населення.

У практичну діяльність підрозділів міліції громадської безпеки Голо­сіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві, Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області та Тростянецького РВ УМВС у Вінницькій області впровадженні методичні положення з питань удосконалення профілактичних заходів щодо запобігання некорисливим насильницьким злочинам (акт впровадження від 17.05.2005 р. №53/4019, акт впровадження від 26.10.2005 р. № 661, акт впровадження від 03.02.2006 р. № 528).

Апробація результатів дисертації. Положення та висновки дисертації обговорені на засіданні відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Основні положення дисертації доповідалися на Міжвузівській конфе­ренції »Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирі­шення» (м. Київ, 2 квітня 2004 року); Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Треті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький,
5–6 листопада 2004 року); Державній науковій конференції «Сучасні правові проблеми українського державотворення» (м. Біла Церква, 29 квіт­ня 2005 року); Міжнародній науковій конференції «Проблеми вдоско­налення земельного та аграрного законодавства України: перспективи в ХХI ст.» (м. Біла Церква, 27–28 квітня 2006 року).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження, а також матеріали на тему дисертації висвітлені у трьох наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, та у тезах чотирьох доповідей на науково-практич­них конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох роз­ділів, висновків, списку використаних джерел (225 найменувань) та 9 до­датків. Повний обсяг дисертації становить 225 сторінок, з них обсяг списку використаних джерел – 22 сторінки, додатків - 31 сторінка.