ЛІЗИНГ У СИСТЕМІ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертаційної роботи обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету і завдання, визначено предмет та об’єкт, наукову новизну, практичне значення та апробацію одержаних результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні засади лізингу як фінансового інструменту розвитку економіки» проаналізовано систему фінансових інструментів, визначено сукупність її складових, розкрито економічну сутність лізингу як складової системи фінансових інструментів інноваційного розвитку економіки, узагальнено та систематизовано зарубіжний досвід лізингового фінансування, визначено можливості його використання в Україні

Протягом останніх років спостерігається поступове зниження активності українських підприємств у здійсненні інноваційної діяльності практично за усіма напрямами. Основною причиною такого скорочення, значною мірою, є недостатній рівень фінансового забезпечення та підтримки інноваційної діяльності підприємств. Визначено, що чинниками, які стримують інноваційний розвиток є дефіцит власних фінансових ресурсів у підприємств, зниження частки довгострокових кредитів у їх загальній структурі, високі відсоткові ставки по кредитах, зменшення обсягів централізованих капітальних вкладень.

Обґрунтовано, що однією з економічних основ переходу на інноваційний шлях розвитку є вдосконалення механізму його фінансування. Формування системи фінансового забезпечення інноваційного розвитку має відбуватися на підґрунті розробки відповідної наукової теорії, концепції, стратегії та тактики, наявності відповідних фінансових інструментів. Доведено, що для проведення структурної перебудови та переходу на інноваційний розвиток мають бути визначені та задіяні всі доступні ефективні фінансові інструменти і важелі фінансування. Виявлено, що донині не існує єдиної думки щодо формування системи фінансових інструментів інноваційного розвитку економіки. Система фінансових інструментів має формуватись, включаючи дві основні групи: державні фінансові інструменти та фінансові інструменти суб’єктів господарювання. Охарактеризовано кожний фінансовий інструмент з виокремленням переваг та виявленням недоліків джерел фінансування для розвитку інноваційної діяльності. Визначено пріоритетність та раціональність застосування лізингу порівняно з іншими фінансовими інструментами з метою розвитку інноваційної економіки.

Аргументовано, що фінансові інструменти найбільш доцільно розглядати в контексті джерел формування фінансових ресурсів: власні фінансові ресурси (прибуток, амортизаційні відрахування), запозичені фінансові ресурси (банківські кредити, облігації), лізингове фінансування (фінансовий, оперативний, міжнародний, зворотний лізинг), державні інвестиції (бюджетні кошти, кошти державних цільових фондів), іноземні інвестиції (кошти іноземних суб’єктів), міжнародні інвестиції (кредити Світового банку та ЄБРР). Систематизовано обсяги фінансування за фінансовими джерелами за період 2000-2010 рр., що наведені у табл. 1.

Доведено, що застосування фінансових інструментів має враховувати оцінку ефективності їх використання, яку, у свою чергу, доцільно здійснювати за такими принципами, як прозорість, простота, чіткість, комплексність, правомірність, ефективність.