МАКРОЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ(ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність і рівень наукової розробленості обраної теми, її зв'язок із науковими програмами; визначено об’єкт, предмет, методи, мету та завдання дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, наведено дані їх апробації та впровадження.

У першому розділі «Теоретичні підходи до макроекономічного регулювання природоохоронної діяльності» обґрунтовано сутність макроекономічного регулювання природоохоронної діяльності (РПД), визначено його місце в системі наукового забезпечення охорони довкілля, здійснено моделювання процесів гармонізації природоохоронної та економічної діяльності.

Під системою РПД дослідженні розуміють складну багаторівневу відкриту систему, що залежить від зовнішнього середовища, має параметри входу, виходу та складний зв’язок між елементами / підсистемами, котрі є її складовими. Складність системи РПД обумовлює існування кількох підходів до її організації, в основу яких покладено різні комбінації рівнів впливу, факторів та механізмів. Доведено, що вибір будь-якої концепції організації природоохоронної діяльності повинен базуватися на особливостях менталітету, існуючій системі господарювання, вимогах і потребах сьогодення. Багаторівневість системи та складність прямих й зворотних зв’язків між елементами призводять до труднощів здійснення аналізу системи планування діяльності та контролю. Тенденція ускладнення та збільшення факторів і механізмів впливу, зокрема тих, що виникають ззовні («нав’язані»), потребує вдосконалення існуючих або пошуку нових підходів до регулювання природоохоронної діяльності.

Визначено, що макроекономічне РПД є формою цілеспрямованого керуючого впливу, орієнтованого на підтримку рівноваги об’єкта управління та його розвиток через упровадження регуляторів (норм, цілей, зв’язків тощо) як поєднання систем державного та міжнародного регулювання природоохоронної діяльності в їх взаємовпливі та взаємозв’язку. Обґрунтовано, що об’єктом макроекономічного регулювання є сфера природоохоронної діяльності держави, а суб’єкти можуть бути представлені двома групами – суб’єктами виконання – об’єднання, галузі, окремі підприємства тощо та впливу – держава та її інститути.

Досліджено та узагальнено процес розвитку економіки природокористування та охорони довкілля (рис. 1), сформулювано основні тенденції на перспективу і теоретичні підходи до розвитку макроекономічного РПД.

Зазначено, що в міжнародній спільноті точаться дискусії щодо подальшого розвитку екологічної економіки та економіки довкілля (останню традиційно вважають орієнтованою на неокласичну економічну теорію) та їх взаємодію. Екологічна економіка за своєю суттю є більш плюралістичною та відкритою до взаємодії з іншими науками, запозичення теорій та методик, що посилює її інноваційну орієнтованість, порівняно з економікою довкілля, яка водночас є більш теоретично цілісною. З’ясовано, що подальший розвиток екологічної економіки може відбуватись за двома сценаріями: перший – активна інтеграція в соціальні, гуманітарні та природничі науки в пошуку нових точок дотику, перетину та можливостей адаптації теорій і методик; другий – розширення соціальної складової екологічної економіки (поведінкові теорії груп, психологія поведінки, інституціональні аспекти тощо) для створення альтернативи неокласичній теорії економіки довкілля.