МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ПРАВОЗНАВСТВА СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, розкрито сутність і загальний стан її наукового розроблення, визначено об’єкт, предмет, завдання, методи, наукову новизну, практичне значення дослідження, подано інформацію про апробацію та публікації результатів дослідження.

У першому розділі «Навчання правознавства студентів економічних спеціальностей у педагогічній теорії та практиці» розкрито ґенезу правової освіти в Україні, зроблено висновки про необхідність вивчення правознавства студентами неюридичних спеціальностей ВНЗ, досліджено важливість правової освіти для студентів економічних спеціальностей, висвітлено роль і значення правознавства у формуванні правової компетентності майбутніх фахівців у сфері господарювання, обґрунтовано методичні умови ефективності навчання правознавства студентів економічних спеціальностей.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що світова спільнота усвідомила необхідність впровадження правового компонента в систему як шкільної, так і вищої освіти. Наша держава також має власну історію становлення правової освіти населення, зокрема відповідні напрацювання методичної науки.

Аналіз наукової літератури показав, що методика навчання правознавства студентів неюридичних спеціальностей має свою специфіку, що зумовлена непрофільним характером дисципліни «Правознавство», і, водночас, її важливістю в процесі становлення компетентного в правовій сфері спеціаліста. У цьому контексті науковці дійшли висновку, що сучасна модель підготовки фахівців для сфери господарювання визначає необхідність посилення рівня правової освіти студентів економічних спеціальностей. Адже робота спеціаліста економічного профілю потребує як економічних, так і юридичних знань. Ідеться про знання не лише податкового, фінансового чи господарського права (саме цими галузями на практиці обмежена правова обізнаність економіста певної спеціальності), але й теорії держави і права – для розуміння правових систем світу й вітчизняної системи права; цивільного права – для організації виконання господарських правочинів; трудового права – для обліку праці й заробітної плати; валютного й митного законодавства – для здійснення експортно-імпортних операцій.

Дисципліна «Правознавство» є базою, підґрунтям для вивчення спеціальних правових дисциплін (наприклад, фінансового, банківського, підприємницького права), сприяє розумінню студентами зв’язків між правовими явищами й процесами, забезпечує знаннями основних правознавчих понять, формує правове мислення, закладає фундамент для подальшої правової самоосвіти та створює основу для становлення компетентного в правовій сфері фахівця-економіста.

Оскільки економічна освіта є одним з визначальних чинників розвитку ринкових перетворень в Україні, щодо її організації застосовують особливі підходи, що враховують як вітчизняні, так і закордонні досягнення сучасної педагогічної науки. На сьогодні компетентнісний підхід визнають одним з ефективних інструментів наближення освіти до економічної реальності. Особливості й переваги компетентнісного підходу до навчання правознавства студентів економічних спеціальностей полягають у такому: 1) природа правової компетентності інтегративна, вона охоплює знання, уміння, досвід і діяльність, цим сприяє подоланню відриву між навчанням і практикою; 2) у ній закладена ідеологія здійснення освітньої діяльності із заданим результатом, що спрямовує навчальний процес до чітко визначеної мети; 3) правова компетентність є необхідним елементом професійної підготовки майбутніх економістів, що забезпечує навчальну мотивацію студентів до вивчення правознавства у ВНЗ; 4) рівень правової компетентності потребує корекції через постійні законодавчі новації, що вимагає від викладача не просто передання правової інформації, а використання таких педагогічних технологій і засобів навчання правознавства, які можуть забезпечити студента здатностями здійснювати правову підготовку впродовж життя.

Протягом дослідження було визначено, що метою навчання правознавства студентів економічних спеціальностей є формування на заняттях з правознавства правової компетентності студентів. Проведений аналіз наукової літератури дозволив сформулювати визначення вихідного для дослідження поняття. Правову компетентність студента економічної спеціальності розуміємо як сукупність якостей, що відображають ступінь кваліфікації фахівця-економіста, рівень правових знань, умінь, навичок, усвідомлене сприйняття ним соціально-правового досвіду та здатність до їх ефективної реалізації в практичній діяльності у сфері господарювання.

Аналіз літератури дозволяє стверджувати, що дослідники, визначаючи  структурно-компонентний склад правової компетентності, виходять з того, що вона формується як інтегрований результат індивідуальної навчальної діяльності на основі оволодіння студентом змістовою, мотиваційною та процесуальною складовими. Узагальнюючи вище зазначені підходи, у структурі правової компетентності студентів економічних спеціальностей ми виокремили такі компоненти: когнітивний (пізнавальний), ціннісно-мотиваційний, діяльнісно-процесуальний.

Когнітивний (пізнавальний) компонент спрямований на формування в майбутнього економіста певного обсягу знань, які надалі стануть умовою здійснення правовідповідних професійних дій. Поняття «правові знання» визначаємо як відображення у свідомості майбутнього економіста об’єктивно існуючого права. Про рівень засвоєння правових знань студентів економічних спеціальностей свідчать їхня системність, оперативність, повнота, усвідомленість і міцність. Ціннісно-мотиваційний компонент правової компетентності студентів економічних спеціальностей охоплює здатність майбутніх економістів формулювати свої ціннісні орієнтири стосовно права як об’єкта навчання. Про сформованість цього компонента свідчить рівень правової позиції та мотивація. Діяльнісно-процесуальний компонент виявляється через правові вміння майбутніх економістів і досвід їхньої діяльності в правовій сфері.

Таким чином, правова компетентність студентів економічних спеціальностей є характеристикою особистості, що охоплює правові знання (когнітивний момент), законослухняну позицію й мотивацію (мотиваційно-ціннісний компонент), позитивний соціально-правовий досвід і вміння в правовій сфері (діяльнісно-процесуальний компонент).

Узагальнення теоретичних напрацювань з окресленої проблеми дозволило визначити методичні умови навчання правознавства студентів економічних спеціальностей:

-    формування у студентів потреби в оволодінні високим рівнем правової компетентності як складової їхнього професійного становлення;

-    урахування принципів комплексності, професійної спрямованості, варіативності, наступності, динамічності, цілісності, науковості в доборі та структуруванні змісту дисципліни «Правознавство» для студентів економічних спеціальностей;

-    застосування комплексу практико-орієнтованих та професійно спрямованих педагогічних технологій, що перетворюють студентів на активних суб’єктів навчального процесу;

-    запровадження в навчання правознавства системи моніторингу рівня сформованості правової компетентності студентів – майбутніх економістів).

У другому розділі «Експериментальна перевірка ефективності методики навчання правознавства студентів економічних спеціальностей» висвітлено результати аналізу сучасної практики формування правової компетентності студентів економічних спеціальностей, охарактеризовано експериментальну методику навчання правознавства майбутніх спеціалістів сфери господарювання, описано перебіг і результати експериментального навчання.

У процесі експериментальної роботи було використано комплекс діагностичних методів, адекватних предмету нашого дослідження, а саме: анкетування фахівців сфери господарювання щодо важливості правового компонента в їхній професійній діяльності; аналіз галузевих стандартів підготовки майбутніх економістів, аналіз підручників і посібників із правознавства; психолого-педагогічне спостереження (проаналізовано стан викладання правознавства в масовій практиці навчання; досліджено ефективність методів навчання правознавства та форм організації навчального процесу у вищій школі; вивчено особливості викладання правознавства майбутнім економістам); бесіди зі студентами та викладачами правових дисциплін; анкетування викладачів правознавства ВНЗ України; анкетування студентів щодо виявлення рівнів навчальних досягнень студентів із правознавства та їхньої навчальної мотивації; методи статистичного оброблення даних дослідження.

Аналіз стану навчання правознавства студентів економічних спеціальностей у процесі констатувальних досліджень дав змогу виявити певні прогалини в розв’язанні означеної проблеми. Проведені опитування й анкетування викладачів правознавства та студентів, які опановували курс «Правознавство», вивчення практики навчання правознавства у ВНЗ економічного профілю та результатів констатувального експерименту дають підстави стверджувати, що сьогодні в масовій практиці навчання правознавства відсутня ефективна методика, спрямована на формування правової компетентності майбутніх фахівців сфери господарювання.

Аналіз джерел із проблеми дозволив дійти висновку, що ефективною є така методика навчання правознавства, яка забезпечує позитивну динаміку сформованості компонентів правової компетентності (когнітивного, діяльнісно-процесуального та ціннісно-мотиваційного) студентів економічних спеціальностей. Тому під час констатувального експерименту ми визначили рівні навчальних досягнень студенів із правознавства та рівні їхньої навчальної мотивації, для цього виділили критерії та показники сформованості компонентів правової компетентності студентів економічних спеціальностей. Зокрема про сформованість когнітивного компонента правової компетентності майбутнього економіста свідчить те, що він знає й розуміє основні правові поняття курсу, базові положення Конституції України, систему права України, зміст ключових положень міжнародних і внутрішніх правових актів з прав і свобод людини, норми провідних галузей права, зокрема й тих, що пов’язані з майбутньою професійною діяльністю у сфері господарювання. Мотиваційно-ціннісний компонент характеризується проявами ставлення й оцінювання студентами власних учинків, узгоджених з нормами права, усвідомленням важливості правових знань для роботи за фахом тощо. Показниками розвитку діяльнісно-процесуального компонента правової компетентності є опанування студентами способів, методів, прийомів застосування засвоєних правових знань у практичному житті та професійній діяльності. Виділено такі ключові правові вміння: визначати нормативно-правові акти, що регулюють певну сферу суспільних відносин; застосовувати правові знання для розв’язання правових ситуацій, що мають професійну спрямованість і пов’язані з правовим регулюванням сфери господарювання; складати процесуальні документи, необхідні для майбутньої професійної діяльності; робити вибір на користь легітимних способів розв’язання життєвих конфліктів.

Засвоєний рівень правових знань не можна виміряти без умінь, навичок, урахування правового досвіду майбутніх економістів. Адже, наприклад, знання студентом певного правового поняття не свідчить про те, що він зможе порівняти це поняття з іншими, ужити відповідно до контексту, проаналізувати його складові, а це, своєю чергою, є проявом правових умінь. Тому ми визначили рівень когнітивного та діяльнісно-процесуального компонентів правової компетентності комплексно як рівень навчальних досягнень студентів економічних спеціальностей з правознавства.

Результати констатувального експерименту дозволили нам виділити чотири рівні навчальних досягнень студентів, а саме: початковий, середній, достатній та високий; кожному з яких відповідає оцінка за національною шкалою та за шкалою ECTS (A, B, C, D, E, Fx, F).

В експериментальній частині дослідження також проаналізовано рівні навчальної мотивації студентів економічних спеціальностей, яка є виявом сформованості ціннісно-мотиваційного компонента правової компетентності. Ґрунтуючись на результатах констатувального експерименту, ми виокремили такі рівні навчальної мотивації студентів економічних спеціальностей: низький, середній, достатній, високий.

Протягом дослідження з’ясовано, що більшість студентів економічних спеціальностей як експериментальних, так і контрольних груп має початковий і середній рівень навчальних досягнень із правознавства і низький та середній рівень навчальної мотивації. На нашу думку, ці результати пов’язані з тим, що в масовій практиці недостатньо реалізується потенціал навчальної дисципліни «Правознавство» у формуванні правової компетентності студентів економічних спеціальностей. Зокрема, у навчанні правознавства переважає лекційна форма занять, викладачі використовують переважно пояснювально-ілюстративні методи навчання (розповідь, пояснення, демонстрація, традиційна лекція, робота з підручником), правова освіта майбутніх економістів ґрунтується на знаннєвій моделі організації навчального процесу.

Спостереження за практикою проведення занять із правознавства зі студентами економічних спеціальностей дозволяє стверджувати, що більшість викладачів не реалізує визначені в досліджені методичні умови навчання правознавства, що внеможливлює формування в процесі вивчення дисципліни «Правознавство» компетентного в правових питаннях фахівця сфери господарювання.

Експериментальна методика навчання правознавства студентів економічних спеціальностей передбачала шляхи реалізації визначених вище методичних умов, відібраний і структурований відповідно до визначених принципів зміст навчання правознавства, адекватні йому форми, методи та прийоми навчання й вимірювання результатів як навчальних досягань студентів із правознавства, так і їхньої мотивації. У результаті реалізації експериментальної методики було внесено зміни до тематичного плану дисципліни «Правознавство», до організації навчальної діяльності викладача та студентів на заняттях, до системи засобів діагностики та моніторингу процесу формування правової компетентності студентів економічних спеціальностей. 

Формувальний етап експерименту було проведено на базі Білоцерківського національного аграрного університету, Вінницького кооперативного інституту, Запорізького національного університету. В експерименті взяли участь 602 особи – студенти економічних спеціальностей 24 навчальних груп. У контрольних групах навчання правознавства проводили за традиційними методиками, що використовувалися викладачем до експерименту, в експериментальних групах застосовували запропоновану автором методику навчання правознавства.

Об’єктивність отриманих даних формувального експерименту було забезпечено: 1) виявленням і порівнянням змін, що відбулися під час експерименту в контрольних та експериментальних групах; 2) застосуванням попередньо обґрунтованих критеріїв результативності експериментального навчання на основі цих критеріїв визначено рівні навчальних досягнень і рівні навчальної мотивації з правознавства на різних етапах експериментального навчання, надано їх якісну та кількісну характеристики); 3) використанням різноманітних методів аналізу даних формувального експерименту – спостереження, анкетування, методів математичної статистики.

Порівняння рівнів навчальних досягнень і навчальної мотивації з правознавства в експериментальних і контрольних групах проведено за критерієм Пірсона. Статистичні підрахунки засвідчили, що рівні навчальних досягнень із правознавства й рівні навчальної мотивації у студентів економічних спеціальностей експериментальних і контрольних груп на початку формувального експерименту не мали статистично значущої різниці.