МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ШАХРАЙСТВА У СФЕРІ ПОБУТОВИХ ВІДНОСИН

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами, програмами, мету і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, вказано відомості про апробацію результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 «Криміналістичний аналіз шахрайства у сфері побутових відносин» складається з трьох підрозділів, у яких розглянуто поняття шахрайства у сфері побутових відносин, його криміналістичну класифікацію та структуру криміналістичної характеристики злочинів цієї категорії, особливості змісту її елементів.

У підрозділі 1.1. «Поняття шахрайства у сфері побутових відносин та його криміналістична класифікація» розглянуто особливості шахрайства у сфері побутових відносин та запропоновано авторське поняття цього підвиду шахрайства як привласнення майна чи права на майно потерпілого шляхом обману або зловживання довірою у побутовій життєдіяльності на основі родинних, шлюбних, сусідських, дружніх відносин, відносин між колегами по роботі (службі) і відносин у спорадичному знайомстві між злочинцем та потерпілим.

Доведено, що належне обґрунтування факту існування окремого підвиду шахрайства, а саме шахрайства у сфері побутових відносин, а також виокремлення ознак, що дають змогу включати той чи інший злочин саме до зазначеної категорії злочинів, неможливе поза межами дослідження сфери побутових відносин. Отже, сфера побутових відносин – це позавиробнича сфера життєдіяльності суспільства, яка охоплює певні суспільні відносини та в якій задовольняються матеріальні й духовні потреби людей. Йдеться про родинні, шлюбні, сусідські, дружні відносини, відносини між колегами по роботі (службі) і відносини у спорадичному знайомстві між злочинцем та потерпілим.

У підрозділі виділено характерні ознаки шахрайства у сфері побутових відносин: 1) наявність між злочинцем і потерпілим до вчинення шахрайства родинних, шлюбних, сусідських, дружніх відносин, відносин між колегами по роботі (службі) і відносин у спорадичному знайомстві; 2) способи вчинення шахрайства у сфері побутових відносин; 3) умови конфліктної ситуації, яка утворюється внаслідок неповернення предмету злочину.

Розроблено криміналістичну класифікацію шахрайства у сфері побутових відносин, підставами якої є ознаки, що характеризують особи шахрая і потерпілого, предмет посягання, обстановку, елементи діяльності з підготовки, вчинення і приховування злочинів. Наведена криміналістична класифікація шахрайства у сфері побутових відносин сприяє розробці достатньо повної і разом з тим диференційованої криміналістичної характеристики, поясненню генезису слідчих ситуацій, постановці криміналістичних завдань та цілей, висуванню загальних і окремих слідчих версій, розробці методики розслідування, правильному вибору напрямку розслідування шахрайства.

У підрозділі 1.2. «Поняття та структура криміналістичної характеристики шахрайства у сфері побутових відносин» досліджено проблемні питання, пов’язані з поняттям, змістом та структурою криміналістичної характеристики злочинів взагалі та криміналістичної характеристики шахрайства у сфері побутових відносин зокрема. На підставі аналізу різноманітних підходів до вивчення криміналістичної характеристики злочинів запропоновано криміналістичну характеристику шахрайства у сфері побутових відносин як загальну модель таких злочинів, що включає систему взаємозалежних та специфічних ознак злочинної діяльності і сприяє побудові версій та відшуканню доказової інформації щодо обставин шахрайства і причетних до нього осіб.

Дослідження загальної структури криміналістичної характеристики злочинів дозволяє включити до складу характеристики шахрайства у побутовій сфері дані про: особу шахрая, особу потерпілого, предмет посягання, обстановку, спосіб вчинення.

У підрозділі 1.3. «Елементи криміналістичної характеристики шахрайства у сфері побутових відносин» детально проаналізовано елементи криміналістичної характеристики шахрайства у сфері побутових відносин, а саме: обстановку вчинення шахрайства, предмет злочинного посягання, особу потерпілого та шахрая, а також спосіб вчинення даного підвиду шахрайства.

Дослідження емпіричного матеріалу свідчить про те, що частіше за все між шахраєм і його потерпілим існували відносини у спорадичному знайомстві – (51%), дружні відносини – (23%), родинні та шлюбні взаємовідносини – (9%), сусідські – (4%), відносини між колегами, що працюють на одному
підприємстві – (13%). Розглянуто комплекс ознак особи злочинця як елемент криміналістичної характеристики, за допомогою яких визначається ефективні шляхи і методи встановлення, розшуку і викриття винного, а саме: соціально-демографічні та морально-психологічні ознаки. Специфічними рисами шахрая є проникливість, спритність, винахідливість, спостережливість, акторська майстерність, дар переконання, вміння викликати довіру. Встановлено закономірності між особою шахрая та обраним потерпілим, які сприяють вчиненню цього підвиду шахрайства. Йдеться про такі характерні ознаки особи потерпілого як надмірна доброта, довірливість, навіювання, некритичність, безтурботність та ін., тобто встановлені закономірності між злочинцем і потерпілим набувають характеру віктимологічного зв’язку.

Обстановка випливає з особливостей взаємовідносин, місця і часу їх виникнення, надходження пропозиції про передачу майна, наявності умов його повернення або отримання від цієї угоди користі, місця і часу реальної передачі майна, наявності свідків та оформлення певних документів. Частка випадків, коли шахрайство носить характер триваючого злочину, дорівнює 11%.

Особливу увагу приділено аналізу інформації про центральний елемент криміналістичної характеристики − спосіб вчинення шахрайства у сфері побутових відносин, який включає три складові: підготовку (знайомство, створення і зміцнення родинних, дружніх відносин із потерпілим, пошук співучасників та підробка документів); вчинення шахрайства (позичання грошей без наміру повернути борг; вступ у фіктивні шлюбні відносини з метою отримання права володіти і користуватися майном із наступним заволодінням цим майном; привласнення грошей та інших цінностей, які потерпілий доручив передати посадовій особі в якості хабара; привласнення грошей громадян, під виглядом надання певних послуг; привласнення побутової техніки, матеріальних цінностей, що була передана для тимчасового користування) та приховування (знищення предметів та підроблених документів і засобів, за допомогою яких вони виготовляються, зміна зовнішності, створення алібі, зміна місця проживання).

Розділ 2 «Організація розслідування шахрайства у сфері побутових відносин» складається з чотирьох підрозділів, у яких визначені обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні шахрайства у сфері побутових відносин, типові слідчі ситуації та напрямки початкового наступного етапів розслідування, особливості взаємодії слідчих та оперативних підрозділів органів внутрішніх справ при розслідуванні шахрайства такого підвиду.

У підрозділі 2.1. «Обставини, що підлягають встановленню» визначено коло обставин, які підлягають встановленню, з метою вирішення питань кримінально-правового, кримінально-процесуального та криміналістичного характеру. До таких обставин слід віднести: подію злочину (час, місце, спосіб

 
заволодіння майном та інші умови вчинення злочину); предмет злочинного посягання (найменування, кількість, вартість, індивідуальні ознаки); особу злочинця (персональні дані, відомості кримінально-правового значення); винність підозрюваного (навмисна форма вини, корисливий мотив і мета збагачення); наслідки шахрайства (факт вилучення майна, характер і розмір заподіяної шкоди).

Визначення цих обставин надає розслідуванню шахрайства у сфері побутових відносин цілеспрямованості, вказує на кінцеві цілі розслідування, правильну кримінально-правову кваліфікацію, визначення ознак, що пом'якшують і обтяжують кримінальну відповідальність або виключають її, що дозволяє забезпечити реалізацію завдання повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин вчинення кримінальних правопорушень.

У підрозділі 2.2. «Типові слідчі ситуації, версії та напрямки початкового етапу розслідування шахрайства у сфері побутових відносин» аналізуються типові слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування шахрайства у сфері побутових відносин, який починається з моменту внесення відомостей про вчинення цих кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

На початковому етапі розслідування слідчий висуває загальні криміналістичні версії: має місце факт шахрайства; шахрайство не було вчинено, подія є цивільно-правовим деліктом; має місце не шахрайство, а інше кримінальне правопорушення.

 Виходячи зі змісту інформації про подію вчинення шахрайства у сфері побутових відносин і особу злочинця, у роботі визначені особливості слідчих ситуацій, які виникають на початковому етапі розслідування даного злочину, і пов’язані з ними слідчо-криміналістичні завдання, засоби їх вирішення та напрями розслідування. Здійснено типізацію та аналіз слідчих ситуацій на основі найбільш інформаційних елементів − події шахрайства та особи шахрая: 1) ситуація характеризується наявністю інформації про спосіб обману чи зловживання довірою та інформації про особу шахрая − найбільш проста для розслідування ситуація; 2) ситуація характеризується наявністю способу вчинення шахрайства, але місцезнаходження шахрая невідоме, що ускладнює ситуацію; 3) ситуація характеризується наявністю інформації про спосіб вчинення шахрайства, але дані про особу підозрюваного невідомі або не є достовірними − найбільш складна ситуація.

У підрозділі 2.3. «Наступний етап розслідування шахрайства у сфері побутових відносин: типові слідчі ситуації та напрямки розслідування» зазначається, що навіть за умов успішного проведення початкового етапу розслідування шахрайства у сфері побутових відносин на наступному етапі розслідування слідчий має виконати чималий обсяг роботи: 1) проаналізувати результати своєї роботи на початковому етапі; 2) надати оцінку ситуації,
що склалася; 3) визначити напрями, засоби та завдання наступного етапу розслідування; 4) підібрати програму розслідування з урахуванням тактичних завдань, версій та комплексу слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій.

Наступний етап розслідування шахрайства у сфері побутових відносин починається за умови встановлення підозрюваного хоча б за одним епізодом шахрайства. Слідчі ситуації наступного етапу визначаються ступенем вирішеності криміналістичних завдань початкового етапу розслідування і виділяються за критерієм ставлення підозрюваного до повідомленої йому підозри: 1) підозрюваний визнає себе винним у повному обсязі змісту підозри у вчиненні привласнення майна; 2) підозрюваний визнає себе винним у частині повідомлення про підозру; 3) підозрюваний не визнає себе винним у повному обсязі повідомлення про підозру.

Завданнями цього етапу є збирання, перевірка доказів з викриття підозрюваної особи, встановлення інших епізодів злочинної діяльності, забезпечення відшкодування матеріальних збитків та можливої конфіскації майна, які вирішуються слідчим при проведенні слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій.

У підрозділі 2.4. «Особливості взаємодії оперативних та слідчих підрозділів органів внутрішніх справ при розслідуванні шахрайства у сфері побутових відносин» особливу увагу приділено ефективному використанню можливостей оперативно-розшукової діяльності в процесі розслідування та питанням взаємодії слідчого з працівниками оперативних підрозділів при розслідуванні шахрайства у сфері побутових відносин.

До конкретних цілей взаємодії слідчого з працівниками оперативних підрозділів у розслідуванні шахрайства у сфері побутових відносин можуть бути віднесені наступні: відшукання і фіксація слідів розкрадань шляхом обману або зловживання довірою, встановлення свідків і потерпілих, виявлення та викриття осіб, які вчинили злочин; перешкоджання протидії з боку тих, хто зацікавлений у приховуванні слідів злочинця; виявлення привласнених речей і цінностей; перевірка достовірності показань свідків і потерпілих, забезпечення відшкодування завданих розкраданням матеріальних збитків і т.ін.

Проведене дослідження показало, що в ході розслідування шахрайства у сфері побутових відносин взаємодія слідчого та оперативних підрозділів відбувається у процесуальних і не процесуальних формах. До процесуальних форм належать: проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання доказів або перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні у зв’язку з розслідуванням шахрайства у сфері побутових відносин, а також виконання доручень слідчого про проведення зазначених дій. До непроцесуальних форм взаємодії
слідчих та оперативних підрозділів слід віднести: надання доручень в отриманні орієнтуючої інформації; спільне планування заходів із розкриття злочинів, висунення пошукових версій, визначення способів їх перевірки процесуальним й оперативно-розшуковим шляхом; взаємний обмін інформацією, отриманою за результатами проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій.

Розділ 3 «Особливості проведення слідчих (розшукових) дій під час розслідування шахрайства у сфері побутових відносин» складається з трьох підрозділів і присвячений особливостям призначення та проведення слідчих (розшукових) дій при розслідуванні шахрайства у сфері побутових відносин.

У підрозділі 3.1. «Проведення допиту потерпілих, підозрюваних і свідків» обґрунтовуються положення тактики допиту та сформульовані наукові рекомендації щодо його підготовки і проведення з урахуванням конфліктної та безконфліктної ситуацій, які виникають на різних етапах розслідування шахрайства у сфері побутових відносин. Предметом допиту є фактичні дані, що відомі допитуваному, обсяг яких визначається обставинами вчинення шахрайства у сфері побутових відносин, особою допитуваного, сукупністю відомостей, якими він володіє. Запропоновано приблизний перелік обставин, які необхідно встановити стосовно допитуваних осіб та їх ролі у вчиненні шахрайства у сфері побутових відносин. Результати проведеного анкетування та інтерв’ювання слідчих показують, що обираючи тактику допиту, вони враховують такі чинники: вид допиту (зазначили 61% опитаних); мету допиту (37%); слідчу ситуацію, що складається на момент розслідування (43%); позицію, обрану допитуваним (52%); психологічний стан допитуваного (72%).

Основним джерелом отримання доказової інформації про вчинення шахрайства у сфері побутових відносин є допит потерпілих. Вони повинні ретельно допитуватися про обставини знайомства потерпілого з шахраєм, тривалість цих відносин; про ознаки зовнішності особи злочинця, звички, психологічні особливості, особливі прикмети; про використання шахраєм транспортних засобів; про обставини зустрічі та наявність можливих свідків; про способи зв'язку з шахраєм, наявність інформації щодо місця проживання і номерів його телефону; про умови передачі та повернення майна; про наявність письмової чи усної домовленості.

Допит підозрюваного у вчиненні шахрайства у сфері побутових відносин є однією з найбільш тактично складних слідчих (розшукових) дій, завданнями якого є отримання, перевірка, уточнення та деталізація інформації щодо розслідуваної події. В цілому, тактика допиту підозрюваного залежить від отримання доказів, позиції самого підозрюваного та вибору тактичних
прийомів. У випадку заперечення підозрюваним своєї вини слідчий повинен використовувати відповідну систему тактичних прийомів.

У підрозділі проаналізовано тактичні особливості допиту свідків при розслідуванні шахрайства у сфері побутових відносин. Розглянуто чинники та умови, що впливають на вибір тактичних прийомів, можливу зацікавленість у результаті кримінального провадження, а також імовірність їх змови і протидії розслідування з боку підозрюваного, його родичів, друзів.

У підрозділі 3.2. «Проведення огляду» зазначається, що при проведенні огляду кожен його вид має свої особливості, зумовлені об’єктом дослідження, такі як огляд місцевості, речей та документів.

Істотною помилкою слідчих є думка про недоцільність проведення огляду місця події у зв’язку з тим, що дія не буде результативною. Водночас огляд місця події дозволяє уважно вивчити обстановку вчинення шахрайства у сфері побутових відносин, зрозуміти, наскільки злочинець був з цією обстановкою ознайомлений, хто з працівників установи або інших громадян міг його бачити, і надалі допитати їх як свідків. Також при огляді можуть бути виявлені викинуті або загублені злочинцем речі, а нерідко і сліди його пальців рук на елементах обстановки. Необхідність огляду місця події виникає, коли особа злочинця не встановлена або дані про нього не достовірні, в цьому випадку треба звернути увагу на виявлення, фіксацію слідів злочину, що дозволять у сукупності з іншими доказами дійти висновку про вчинення шахрайства у сфері побутових відносин.

Важливим джерелом криміналістично значимої інформації є огляд предметів-документів. При дослідженні змісту документу з'ясовуються відомості про: матеріал, на якому він виконаний; наявність підчисток, виправлень чи інших слідів. Для такого підвиду шахрайства найчастіше є характерним використання підроблених документів, що посвідчують особу, і розписок. Чим більше предметів і документів, залишених шахраєм, буде виявлено в процесі розслідування, тим легше буде викрити злочинця.

У підрозділі 3.3. «Обшук, пред’явлення для впізнання, призначення окремих судових експертиз» проаналізовано тактичні, організаційні положення щодо проведення зазначених слідчих (розшукових) дій у розслідуванні шахрайства у сфері побутових відносин.

Проведення обшуку при розслідуванні зазначеної категорії злочинів зумовлено досягненням головної мети, тобто виявлення предметів, які можуть у подальшому служити речовими доказами, та знаходження привласненого майна, що надає можливість відшкодувати збитки у майбутньому. Обшук потребує попередньої підготовки та планування до його проведення, об'єктами якого виступають місця проживання та роботи підозрюваного, місце проживання його родичів, близьких, знайомих, у яких є можливість
знайти документи, предмети злочинного посягання і сліди, що підтверджують вчинення шахрайства у сфері побутових відносин.

Пред’явлення особи для впізнання доцільно проводити, коли потерпілий не досить добре знає шахрая, тобто між ними існують тимчасові відносини, або шахрайство пов’язано з вчиненням шлюбної афери. Об’єктами пред’явлення для впізнання можуть бути різні предмети, речі та документи з метою отримання нових доказів та перевірки існуючих фактичних даних.

Також у підрозділі розроблено типовий комплекс судових експертиз: дактилоскопічної, почеркознавчої, техніко-криміналістичного дослідження документів, проведення яких видається найбільш доцільним при розслідуванні шахрайства у сфері побутових відносин. Сформульовано коло питань, що ставляться перед експертом при призначенні та проведенні зазначених експертиз.

Використання слідчих (розшукових) дій під час розслідування злочинів зазначеної категорії дозволяє слідчому відтворити обстановку події та переконатися у правдивості показань потерпілих, підозрюваних і свідків.