Міхельсон Л.П. Смушкова та м\'ясна продуктивність каракульських овець в умовах степової зони півдня України

Краткое содержание

Експериментальна частина роботи виконана на поголів'ї овець каракульської породи приватного підприємства "Агрофірма ім. М.О. Посмітного" Березівського району Одеської області та на кафедрах спеціальної зоотехнії, мікробіології та зоології Одеського державного аграрного університету, нормальної і патологічної анатомії Одеського державного медичного університету в період 1999-2003 рр. Дослідження виконувались за наступною схемою (рис. 1).

Для проведення науково-господарського досліду було сформовано 3 технологічні групи аналогів вівцематок у кількості 146 голів (міцного - 56 голів, ніжного - 56 голів, грубого - 34 голови) з урахуванням віку, живої маси, смушкового типу і забарвлення. В основу формування технологічних груп вівцематок був покладений їх конституціональний тип.

Парування вівцематок проводили з застосуванням гаремного способу з баранами-плідниками середнього розміру завитків, жакетного смушкового типу, міцної конституції. Кожну технологічну групу вівцематок спаровували з трьома баранами-плідниками з метою нівелювання впливу їхніх генотипів на продуктивні та біологічні особливості потомства. Навантаження на одного барана-плідника становило 48 голів вівцематок.

Одержане потомство також було розподілене на групи відповідно до технологічних груп вівцематок: I група ягнят - потомство від вівцематок міцного, II група ягнят - ніжного, III група ягнят - грубого типу конституції.

Потомство від вівцематок усіх груп до відлучення у 4-місячному віці вирощували за кошарно-базовим методом, а після відлучення – за методом міні-стада за пасовищно-стійловою системою з використанням комбінованого методу в літній період. За 4-місячний період росту молодняку було згодовано 39,4 корм. од. і 5034 г перетравного протеїну на 1 голову. У період з 4- до 8-місячного віку добовий раціон баранців містив 0,95 корм. од. і 115 г перетравного протеїну, а з 8- до 10-місячного віку - 1,28 корм. од. і 161 г перетравного протеїну та ярочок з 8- до 12-місячного віку - 1,18 корм. од. і 209 г перетравного протеїну.

Ріст і розвиток потомства вівцематок різного типу конституції вивчали шляхом щомісячного індивідуального зважування тварин та взяття промірів. У ярочок контроль за зміною живої маси вели до 18-, у баранців - до 10-місячного віку. Середньодобовий приріст (абсолютний та відносний) та екстер'єр тварин визначали за методикою Е.Я. Борисенко, К.В. Баранова, А.П. Лисицина (1982).

Смушкові якості ягнят оцінювали під час бонітування у віці 2-х діб за загальноприйнятою методикою відповідно до "Інструкції по бонітуванню каракульських і сокільських овець з основами племінної роботи" (1993).

Оцінку технологічних властивостей каракульських смушків визначали в парному та сухосолоному стані. Для цього їх зважували, площу смушків визначали шляхом вимірювання їх довжини і ширини згідно з ГОСТом 8778-70 та множення цих величин. Усадку шкіри визначали за різницею маси шкурок у парному і сухосолоному стані. Гістологічні дослідження шкіри проводили за загальноприйнятими методиками Н.О. Диомидовой (1957), Г.Д. Каци (1987).

М'ясну продуктивність потомства вівцематок різного типу конституції визначали за забійною масою, забійним виходом, хімічним складом м'яса, його калорійністю та коефіцієнтом м'ясності.

Хімічний аналіз мґяса проводили за методикою Н.А. Лукашика, В.А. Тащилина (1965).

Морфологічний склад крові визначали за вмістом еритроцитів, лейкоцитів і гемоглобіну за загальноприйнятими методиками А.А. Кудрявцева, Л.А. Кудрявцева (1974). Вміст загального білка в сироватці крові визначали рефрактометричним методом із використанням рефрактометра РЛУ за методикою Е.А. Васильевой (1982). Білкові фракції сироватки крові (б-, в-, г-глобуліни) визначали нефелометричним методом на фотоелектрокалориметрі ФЕК-56М, (%).

Лізоцимну активність сироватки крові визначали за методикою В.Г. Дорофейчука (1968) нефелометричним методом з використанням добової культури Mc. lysodecticus.

Економічну ефективність доцільності диференційованого використання по-томства вівцематок різних конституціональних типів при вирощуванні за умов прийнятої технології степової зони півдня України визначали за вартістю одержаних смушків і приросту та витратами на їх виробництво з розрахунку на 1 голову.

Цифровий матеріал опрацьовували методом варіаційної статистики за М.О. Плохинським (1969) з використанням персонального комп'ютера та програмного забезпечення Microsoft Excel.