Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важливим засобом забезпечення стабільності міжнародно-правових відносин є формування у системі міжнародного права інституту міжнародної кримінальної юстиції. Її поява зумовлена передусім необхідністю утворення дієвого механізму захисту міжнародного правопорядку, що все частіше потерпає в результаті міжнародних конфліктів, які неминуче призводять до порушення основних міжнародно-правових принципів та ведуть до скоєння міжнародних злочинів, загострення проблеми міжнародного тероризму, а також потреби встановити чіткі межі міжнародної кримінальної відповідальності держав та індивідів.

Зміни, що відбуваються останнім часом у сфері міжнародного правопорядку об’єктивно потребують адекватної реакції міжнародного права для запобігання порушенням невід’ємних прав людини та нації, швидкої і постійної реакції на скоювані міжнародні злочини. Уже тепер можна констатувати прогрес міжнародного права у цьому напрямі, що є результатом сформованості однієї з найважливіших його галузей – міжнародного гуманітарного права та нової інституції – міжнародної кримінальної юстиції.

По при всі наміри міжнародного співтовариства запобігти збройним конфліктам, масовим порушенням невід’ємних прав людини та нації, значного поширення набуло вчинення міжнародних злочинів, які лише у XX столітті спричинили мільйони невинних смертей та призвели до винищення цілих народів та націй. Тому однією із найактуальніших проблем міжнародно-правових відносин сучасності є проблема ефективного реагування та запобігання воєнним злочинам, агресії, геноциду.

Усі ці та інші проблеми, пов’язані із захистом міжнародного гуманітарного права зумовили необхідність утворення Міжнародного Кримінального Суду, що повинен стати інструментом міжнародної кримінальної юстиції. Його завдання і функції, визначені Договором про створення Міжнародного Кримінального Суду (Римським Договором 1998 року) та прийняттям на його основі Статуту. Цей документ передбачає процедуру притягнення до відповідальності осіб, що скоїли міжнародні злочини, містить перелік останніх, визначає підстави міжнародної кримінальної відповідальності та принципи співробітництва держав у міжнародному кримінальному судочинстві.

Тривалий час ці питання були предметом дискусій у науці міжнародного права. Зокрема, проблеми, що знайшли своє відображення у статуті МКС розглядали свого часу відомі вчені радянського періоду — Г.І. Тункін, А.Н. Трайнін, Н.Н. Полянський, В. Грабар, М.Ю. Рагінський, С.Я. Розенбліт, В. Пелла. Вже тепер до цих питань звертаються сучасні юристи-міжнародники В.П. Бліщенко, І.В. Фисенко, H.I. Костенко, Е. Давид та багато інших, серед яких і безпосередні укладачі проекту Статуту МКС – М. Шеріф Бассіоні, А. Ціммерман, О. Тріфтерер, В. Шабас, Ф. Кірш та інші.

Актуальною все ще залишається проблема міжнародної кримінальної відповідальності індивідів за скоєні міжнародні злочини особливо щодо притягнення останніх до відповідальності. Потребують з’ясування відносини держав, що беруть участь у здійсненні кримінального судочинства міжнародним судовим органом.

Ці та інші обставини й зумовлюють гостроту проблеми існування міжнародної кримінальної відповідальності та Міжнародного Кримінального Суду і вимагають впровадження результатів конференції держав-учасниць Римського Договору 1998 року у практику міжнародного права.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі міжнародного права Львівського Національного Університету імені Івана Франка в рамках держбюджетної теми “Міжнародно-правові аспекти входження України до світового та європейського співтовариства” (реєстраційний № 01024003572).