| Краткое содержание: |
Актуальність теми. Забезпечення сталого зростання національних товаровиробників потребує активізації інноваційних процесів й орієнтації на новітні вимоги глобалізованого середовища. Разом з тим, при встановленні стратегічних імперативів діяльності суб’єктів господарювання слід враховувати розширення інтеграційних тенденцій, що проявляються через виникнення інтегрованих структур бізнесу (ІСБ) як гібридного типу, так і з чітко визначеною юридичною й організаційною структурою. Підтвердженням актуальності досліджень інтеграційних тенденцій є значні обсяги глобальних (4,7 трлн дол) й національних (14,5 млрд дол. або 5,5% від ВВП у 2007 р) M&A, активності ПФТС (27,6 млрд грн.) та участі вітчизняних ІСБ у IPO (3,1 млрд дол.). Подолання ж наслідків фінансової кризи вимагає впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних систем, забезпечення компліментарності технологічних процесів й поширення субконтрактних відносин, провадження логіки розширеної логістичної взаємодії й виникнення синергії ключових компетенцій підприємств.
Відповідно актуалізується потреба формування механізму управління новими формами співпраці суб’єктів господарювання, взаємодія яких утворює принципово нову предметну область дослідження. Однак в наявних розробках провідних вчених світу й пострадянського простору відсутній комплексний підхід до вирішення проблеми організації управління інтеграційним розвитком (ОУІР) підприємств. Так, найбільш дослідженими є питання ідентифікації (Р. Акофф, Л. Грейнер, Е. Ерохина, М. Жук, Г. Морган, К. Фрайлінгер, А. Шегда) і визначення особливостей (В. Гончарук, С. Дихтер, М. Коленсо, Б. Кучін, О. Пушкар, О. Раєвнева, Дж. Стюарт, О. Тридід, Г. Широкова, В. Ебелінг, Є. Якушева) управління процесами розвитку підприємства. При цьому, як правило, аспекти інтеграційних перетворень виводяться за межі уваги чи розглядаються як один з елементів стратегії зростання.
Означена проблематика перетинається з галуззю корпоративного управління (Ю. Аніскин, В. Гриньова, Ю. Игнатішин, Г. Козаченко, Г. Назарова, Н. Рудик), яка орієнтується переважно на відбиття майнових відносин у процесі формування й використання акціонерного капіталу та не торкається питань розвитку гібридних інтеграційних утворень. Також, навіть при значній представленості у літературі, відбиття теоретичних засад активізації інтеграційних процесів (А. Бутиркін, М. Долішній, О. Корольчук, О. Уильямсон, Н. Чапаєв) та розробки систем управління безпосередньо ІСБ (С. Авдашева, І. Алексєєв, І. Булєєв, А. Горбунов, О. Кизим, В. Курченков, Г. Мінс, Г. Уманців), вони в більшості випадків обминають питання виділення ознак процесу розвитку та здійснення трансформаційних перетворень при якісній зміні стану чи поведінки. Активізація інтеграційних процесів тісно перетинається з розглядом питань формування економіки знань, однак наявні дослідження (Р. Абдєєв, Т. Гаврилова, В. Геєць, А. Гапоненко, В. Глухов, К. Джанетто, І. Лазарев, Е. Лессер, Є. Луценко, Л. Мельник, Л. Прусак, В. Семіноженко Е. Уиллер, Г. Хижа) не розглядають співвіднесення інформатизації економіки з розвитком, а зводяться до створення необхідного інформаційно-технологічного забезпечення.
Аспекти інтеграційної динаміки в частині дисциплін стратегічного управління (І. Ансофф, П. Готтшалк, П. Друкер, Б. Карлоф, М. Круглов, Г. Мінцберг, В. Пастухова, В. Пономаренко) та відбиття конкурентної поведінки (З. Большаков, А. Воронкова, В. Горбатов, Ю. Іванов, Б. Кваснюк, Г. Хамел, К. Прахалад) розглядаються або без належного рівня деталізації, або у вузькому розумінні, без відтворення усього потрібного контексту інтеграційної взаємодії. Найбільш повне відображення питань інтеграційного розвитку (ІР) можна знайти в набутках інституціональної теорії (А. Аузан, В. Вольчик, А. Гріценко В. Деменьтьев, Р. Коуз, Д. Львов, Р. Нельсон, С. Уинтер, Р. Нурєєв, А. Олейник, Е. Фурботн, Р. Ріхтер, А. Шаститко) хоча й при певній обмеженості розгляду трансформаційних витрат і особливостей інтеграції технологічних процесів.
Також можна відзначити прихильність дослідників до розгляду феномену інтеграції в кластерних (Н. Волкова, Н. Внукова, Д. Старк, Т. Сахно, С. Соколенко, В. Третяк, Т. Цихан) і мережних (Г. Градосельська, А. Єгоров, С. Карделл, С. Кущ, О. Менкур, Л. Нікулін, Х. Олдрич, С. Парінов, В. Радаєв, Й. Рюегг-Штюрм, Л. Сміт-Дор) утвореннях та через виникнення альянсів (Б. Гаррет, П. Дюссож, В. Кастен, Р. Уоллес, Р. Уелборн, Л. Чепурда, О. Чернега). Однак дані розробки переважно орієнтовані на оперативні аспекти взаємодії чи відображення фактичного стану та динаміки розвитку даних утворень, іноді навіть без наведення теоретичних узагальнень.
Багатоаспектність процесу ІР обумовила відбиття окремих його елементів у дослідженнях, що присвячені оцінюванню синергетичного ефекту від взаємодії окремих авторів (Е. Кемпбел, С. Капіца, С. Курдюмов, Є. Князева, Р. Каплан, Д. Нортон, Г. Хакен), моделюванню співпраці агентів і динаміки консолідованих результатів, розробці архітектури інтегрованої цілісності (С. Бір, А. Данілін, Т. Клебанова, А. Недосекин, І. Руссман, П. Скобелев, А. Слісаренко, П. Сенге, В. Тарасов, Д. Форрестер, В. Хиценко), оптимізації плину потокових процесів й логістичної взаємодії (Д. Іванов, Л. Міротін, А. Некрасов, Е. Ніколс, Л. Фролова, Р. Хенфілд, Н. Чухрай, Д. Шапіро). Проте відсутні розробки щодо їх об’єднання в єдиному організаційному циклі. При цьому проблеми безпосередньо організації управління, без відношення до процесів інтеграції, розглядалися лише А. Богдановим, Б. Клейнером, В. Мартиненко, Б. Мільнером, А. Пригожиним, А. Райченко, Е. Смирновим і Г. Щедровицьким. Дослідження ж щодо розробки систем управління (П. Анохін, Д. Гвішиані, У. Мастенбрук, Р. Лепа, В. Сіманков,) переважно обминають питання виділення контурів організації та забезпечення розвитку через інтеграцію. Таким чином, саме потреба розробки дієвого інструментарію ОУІР нових типів суб’єктів господарювання, актуальність й недостатня дослідженість означеної проблематики обумовили вибір теми дисертаційної роботи, зміст поставлених завдань та теоретико-методологічне підґрунтя їх вирішення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний в дисертації напрямок досліджень відповідає тематичній спрямованості наукових розробок, в рамках державних бюджетних і госпдоговірних робіт, що проводилися Харківським національним економічним університетом: під керівництвом автора дисертації – за темою \"Фінансово-економічний механізм розвитку корпоративних структур (номер державної реєстрації 0107U000399); у якості відповідального виконавця – за темами \"Стратегічне управління соціально-економічним розвитком інтегрованих структур бізнесу в умовах євроінтеграції\" (номер держреєстрації 01084000473), \"Вдосконалення системи стратегічного управління стійким розвитком підприємства\" (номер держреєстрації 0105U006404); при безпосередній участі автора – за темами \"Теоретичне обґрунтування стратегії корпоративного управління\" (номер держреєстрації 0101U003157), \"Розробка механізму інноваційного управління підприємством на основі теорії інформаційної вартості\" (номер держреєстрації 0105U008592) та Науково-дослідним центром індустріальних проблем розвитку НАН України за темами: \"Стратегія розвитку машинобудівного комплексу\" (номер держреєстрації 0106U001852 ) і \"Формування організаційного-економічного механізму корпоративного управління промислових підприємств регіону\" (номер держреєстрації – 0105U002370). За цими темами особисто автором визначено теоретичне підґрунтя розвитку суб’єктів господарювання з позицій корпоративного управління, розроблено методологічні засади управління стійким розвитком в умовах стратегічного партнерства підприємств, досліджено особливості організації управління альянсами підприємств в межах реалізації інтеграційної стратегії, запропоновано модель формування механізму взаємодії агентів віртуальних інтегрованих корпоративних структур, визначено особливості організації обліково-аналітичного забезпечення механізму інноваційного управління об’єднаннями підприємств з позицій теорії інформаційної вартості та розроблено структуру механізму управління кластерно-мережними утвореннями.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є обґрунтування концепції, формування теоретико-методологічного та методичного забезпечення організації управління інтеграційним розвитком підприємств переробної промисловості. Для досягнення поставленої мети були сформульовані і вирішені такі завдання:
довести інтеграційне підґрунтя процесів розвитку підприємств машинобудівної галузі промисловості та визначити особливості ведення взаємопов’язаної діяльності в умовах впровадження інформаційно-комунікаційних технологій й переорієнтації економіки на управління знанням;
обґрунтувати концепцію інтеграційного розвитку для виявленого розмаїття форм об\'єднань підприємств та визначити особливості організації управління мережними й квазіінтегрованими утвореннями;
провести семантичний аналіз змісту понять \"інтеграція\", \"інтеграційний розвиток\", \"інтегрована структура бізнесу\" та обґрунтувати теоретико-методологічний базис організації управління інтеграційним розвитком суб’єктів господарювання шляхом визначення відповідних закономірностей й принципів організації управління, виділення властивостей та формування тезаурусу інтеграційної взаємодії;
розробити методичний підхід щодо інституціональної регламентації економічних процесів й взаємин між інтегрованими суб’єктами господарювання, орієнтованої на регламентування норм і правил поведінки локально оптимізованих організаційних систем;
визначити варіанти організації впровадження механізму управління інтеграційним розвитком та його архітектурно-структурної побудови, орієнтованої на регламентацію інтеграційної взаємодії, в поєднанні з регулюванням плинності владних позицій та еквіфінальністю регулювання процесу досягнення цілей в межах балансу взаємних очікувань акторів;
обґрунтувати технологію визначення інтеграційного потенціалу, орієнтованої на виділені архітектурні рівні організації управління взаємодією ресурсно-компетентнісних позицій об’єднаних системою обмежень акторів;
розробити рекомендації щодо трансформації існуючих концепцій стратегічного управління розвитком в аспекті формування шаблонів поведінки акторів в межах багаторівневої архітектури інтеграційної взаємодії;
розширити розуміння конкурентної поведінки шляхом орієнтації на створення ефективної композиції компетенцій через конструювання ніші та організації управління рівнем інтеграційних обмежень, непов’язаних або залучених у мережі перетинів стратегічних альянсів акторів;
розробити модель випереджаючого системного відображення інтегрованого утворення шляхом виділення функцій стратегічного обліку в наявних інформаційних системах учасників інтеграційного розвитку, в межах якої регламентуватимуться процеси трансферту знань й компетенцій;
визначити особливості управління трансформаційними змінами в системі інтеграційного розвитку суб’єктів господарювання через визначення критеріїв ефективності проведення змін і розробку моделей інституціональної динаміки;
обґрунтувати доцільність впровадження моделей кластерно-мережної взаємодії та розробити підхід щодо ідентифікації границь та регламентації функціонування економіко-владної структури управління кластером;
виробити підхід щодо формалізації ролей учасників інтегрованої цілісності через введення динамічних стандартів функціонування та моделювання поведінки присутності акторів у інтегрованому утворенні;
розробити рекомендації щодо удосконалення окремих елементів механізму управління інтеграційним розвитком в частині встановлення протоколів взаємодії агентів інтегрованих суб’єктів господарювання, підпорядкованих онтологічній моделі предметної області дослідження.
Об\'єктом дослідження є процеси функціонування, розвитку та взаємодії локально організованих інтегрованих об’єднань промислових підприємств. Предметом дослідження виступають теоретико-методологічні засади організаційної регламентації інтеграційного розвитку суб’єктів господарювання машинобудівної галузі промисловості та методичні підходи, методи й прикладні аспекти формування відповідного механізму управління.
|
