ОСОБЛИВОСТІ ПРЕДМЕТА ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ ПРО КОМП’ЮТЕРНІ ЗЛОЧИНИ

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку науки і техніки більшість традиційних ресурсів людського прогресу поступово втрачає своє первинне значення. На зміну їм приходить новий ресурс, єдиний продукт, що не зменшується, а зростає з часом, – інформація. Вона стає на сьогодні головним фактором науково-технічного і соціально-економічного розвитку світової спільноти. Чим інтенсивнішим є впровадження якісної інформації у соціальну і виробничу сфери, тим вищими є життєвий рівень народу, економічний, оборонний і політичний потенціал країни.

Значної ролі в інформатизації набуває процес комп’ютеризації суспільства. Комп’ютерні системи почали використовуватися в усіх сферах діяльності людини, з кожним днем розширюючи свій вплив. На тлі позитивних тенденцій розвитку інноваційних технологій виникло абсолютно нове негативне явище, що отримало назву «комп’ютерна злочинність». Згідно з даними, одержаними дослідниками у цій сфері, шкода від прояву зазначеного виду злочинності на сьогодні є сумірною із коштами, що перебувають у незаконному обігу наркотичних засобів та зброї. У наш час комп’ютерна злочинність залишається новим негативним явищем з урахуванням короткого періоду його розвитку і відповідної протидії. Використовуючи новітні технічні досягнення, остання становить одну із центральних проблем сучасного суспільства. Кількість кримінальних справ, порушених за статтями розділу XVI КК України, неухильно зростає. Зокрема, згідно з даними МВС, у 2002 році було порушено 32 кримінальних справи, у 2003 – 66, у 2004 – 65, у 2005 – 60, у 2006 – 87, за перше півріччя 2007 року – 72. Проте комп’ютерна злочинність характеризується високою латентністю, зумовленою технічними і соціальними особливостями, низьким технічним рівнем працівників правоохоронних органів. Необхідність досліджень у цій сфері, у свою чергу, підтверджується порівнянням кількісних характеристик комп’ютерної злочинності та відмінних від зазначеної категорії діянь. Особливу увагу необхідно звернути на нагальність відповідних досліджень і впровадження їх результатів у практичну правоохоронну діяльність у зв’язку з прогресуючим зростанням технологій у побутовій і виробничій сферах.

Наукові дослідження комп’ютерної злочинності, які останнім часом проводилися в Україні, суттєво підвищили рівень протистояння цьому негативному явищу. Значна увага цій проблематиці приділялася у працях Д.С. Азарова, Б.В. Андрєєва, Ю.М. Батуріна, П.Д. Біленчука, В.М. Бутузова, В.Б. Вєхова, А.Г. Волеводза, В.О. Голубєва, Ю.В. Гавриліна, М.Ю. Дворецького, В.Ю. Захарченка, В.Є. Козлова, О.М. Литвинова, А.А. Музики, С.В. Мухачева, П.М. Пака, Н.А. Розенфельд, М.В. Салтевського, В.П. Хорста та ін. Аналіз досліджень виявляє безліч поглядів на елементи цього явища і на вирішення проблем, що виникають під час розслідування кримінальних справ зазначеної категорії. Слід акцентувати увагу на тому, що особливості предмета доказування у кримінальних справах про комп’ютерні злочини до цього часу не піддавалися комплексному вивченню. Безумовно, якісне розслідування кримінальних справ різних категорій значною мірою залежить від предмета доказування, який повинен бути чітко визначений щодо всіх видів злочинів.

З урахуванням викладеного подальші теоретичні розробки у цій сфері служитимуть підвищенню ефективності відповідної правотворчої і правозастосовної діяльності.

Підґрунтя пропонованої роботи становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі кримінального процесу, криміналістики, кримінології, технічних наук, присвячені як загальним проблемам кримінального процесу, криміналістики, так і комп’ютерним злочинам зокрема. У дисертаційному дослідженні використовувалися, крім вищезазначених, праці О.І. Абова, Т.В. Авер’янової, С.А. Александрова, В.Д. Арсеньєва, В.А.Баніна, Т.М. Барабаш, Р.С. Бєлкіна, М.В. Богомолова, В.П. Бож’єва, О.М. Васильєва, Л.Є. Владимирова, А.Ф. Волобуєва, Н.І. Газетдінова, Б.А. Галкіна, М.І. Гошовського, Ю.М. Грошевого, Н.І. Гуковської, М.В. Гуцалюк, Л.М. Карнєєвої, Л. Кландера, О.С. Коблікова, І.І. Когутич, Є.Г. Коваленка, С.Б. Комісарова, В.О. Копилова, Г.К. Кожевникова, М.Й. Коржанського, М.Г. Коршика, В.Я. Колодіна, М.З. Курадзе, Г.К. Курашвілі, А.М. Ларіна, В.К. Лисиченка, П.А. Лупінської, А.Г. Мазалова, М.М. Михеєнка, Г.М. Міньковського, О.Б. Муравіна, М.І. Ніколайчика, В.Т. Нора, В.А. Образцова, В.Т. Очередіна, М.А. Погорецького, М.С. Полевого, В.О. Попелюшка, В.М. Савицького, С.В. Слінька, А.Д. Соловйова, О.В. Сорокіна, С.М. Стахівського, С.С. Степчева, М.С. Строговича, С.А. Тарарухіна, В.М. Тертишника, М.К. Треушникова, Ф.Н. Фаткулліна, В.П. Філонова, І.Я. Фойницького, П.В. Цимбала, В.С. Цимбалюка, М.О. Чельцова, В. Шона, А.Ю. Щеглова, М.П. Яблокова, Д.А. Ястребова та ін. Під час дослідження було використано також технічні пізнання автора у сфері програмного забезпечення автоматизованих систем.

Незважаючи на безперечну значущість проведених досліджень, кримінальний процес і криміналістика як науки не мають достатньо даних про зміст обставин, що підлягають доказуванню у кримінальних справах зазначеної категорії. Предмет доказування переважно вивчався в період чинності Кримінального кодексу, ухваленого у 1960 році. На відміну від дійсного Кримінального кодексу, ухваленого у 2001 році, попередній Кодекс не містив окремого розділу, присвяченого досліджуваному виду злочинів. На цьому тлі виникають суттєві труднощі, які породжують певні проблеми під час розслідування і судового розгляду справ цієї категорії. Дослідження зазначеної проблеми має соціальну значущість для посилення боротьби зі злочинами у сфері використання ЕОМ, систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку та зумовлюється, перш за все, потребами вдосконалення розслідування цієї категорії кримінальних справ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему наукового дослідження обрано відповідно до Пріоритетних напрямків наукових і дисертаційних досліджень, які вимагають першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 05 липня 2004 р. № 755. Дисертацію виконано відповідно до Плану науково-дослідної роботи Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ на 2006 р., затвердженого на засіданні вченої ради ДЮІ ЛДУВС 28 вересня 2005 р., протокол № 10.