Овсяннікова Н.С. Селекційна і генетична цінність самозапилених ліній кукурудзи в залежності від родоводу

Краткое содержание

ШЛЯХИ СТВОРЕННЯ ЛІНІЙ ДЛЯ ГЕТЕРОЗИСНОЇ СЕЛЕКЦІЇ КУКУРУДЗИ (огляд літератури)

Аналіз літературних даних свідчить про те, що недостатня розробка методів ідентифікації та класифікації лінійного матеріалу, в тому числі в залежності від генотипу батьківських форм, дає підстави вважати це питання недостатньо вивченим, і, таким чином, дослідження в цьому напрямку є досить актуальними.

УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Польові досліди проведені в науковій сівозміні Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва, яка розташована у  дослідному  господарстві “Елітне”        (1999-2002 рр.). Дослідне господарство інституту, у відповідності агрогрунтового  районування,  знаходиться у південній частині Лівобережного Лісостепу, в      15 км від м. Харкова. Грунтовий покрив представлений могутнім, слабовилугованим чорноземом на пилуватосуглинковому лесі з товщиною гумусового шару 75 см і більше при вмісті гумусу 3,5 - 7,3 %. Клімат в зоні проведення досліджень помірно-континентальний. Середня багаторічна сума позитивних температур (більше +10 ^о С) складає 2700 ^оС, середньорічна температура повітря  - + 6,7 ^о С, а за вегетаційний період кукурудзи  - +18,7 ^о С.

Погодні умови в роки проведення досліджень були різними. В 1999, 2001 і 2002 роках  формування, налив зерна і його визрівання проходило в умовах підвищеної температури і дефіциту вологи, що призвело до зниження продуктивності рослин.  2000 рік був для росту і розвитку кукурудзи більш сприятливим, але грунтова посуха в період формування зерна все ж таки мала місце.

Матеріалом для досліджень послужив генофонд зразків кукурудзи виду Zea mays L. ЦГРРУ: 105 самозапилених ліній  і 31 вихідна форма. Лінії створені: 10 - шляхом інцухту і добору з 3 місцевих сортів, 8 - з 5 сортолінійних гібридів, 14 - з 8 простих гібридів, 29 - з 15 складних гібридів, 43 - з 15 синтетичних популяцій, 1 лінія з лінії.

  Посів сформовано блоками, в склад яких входили вихідні форми і лінії, створені з їх участю. Ділянки однорядкові, з розташуванням рослин 70 х 35 см., без повторень, площа ділянки – 4,9 м². Стандарти - лінії УХ 52, УХ 29 та F7. Польові та лабораторні обліки і аналізи проведені згідно з “Методичними рекомендаціями польового та лабораторного вивчення генетичних ресурсів кукурудзи” (1993). Градаційну та бальну оцінку усіх морфологічних та якісних ознак вели за  Класифікатором –довідником  виду Zea mays L. (1994).

Для вивчення комбінаційної здатності в 1999 р. проведені системні схрещування методом топ-кросів і отримані тестерні гібриди з участю 31 лінії. Тестерами були: простий гібрид - СМ 174 х Вс 5b, лінії - Вс 5b, Р 502.

Наступним етапом досліджень було проведення діалельних схрещувань 6 ліній,  споріднених за МО 17, для одержання сестринських гібридів, придатних для створення модифікованих.

У відділі імунітету проведена оцінка 21 лінії на стійкість проти хвороб:  пухирчастої сажки, фузаріозу качанів, стеблової гнилі - шляхом штучного зараження за методикою Грисенка, Дудки (1980).  Ураженість стебловим метеликом -  оцінена на природному фоні.

Для оцінки ліній за біохімічним складом зерна в ньому визначали вміст білка, жиру і крохмалю у 27 ліній. Вміст білка - визначався методом К'єльдаля; сирої олії – за  кількістю обезжиреного залишку  методом  Рушковського; крохмалю -  за методом Еверса. Визначення проведене групою масових аналізів Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр' єва УААН.

Результати дослідів обробляли методами дисперсійного, кореляційного і  регресійного аналізу за Доспєховим (1985). Екологічну пластичність визначали за методикою Гур'єва, Літуна,  Гур'євої (1981), комбінаційну здатність - за методикою Літуна,  Проскурніна (1980, 1992). Статистичну обробку виконували на персональному комп'ютері з використанням пакету сучасних програм.

РІВЕНЬ ОЗНАК І ЇХ МІНЛИВІСТЬ У САМОЗАПИЛЕНИХ ЛІНІЙ КУКУРУДЗИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВИХІДНОГО МАТЕРІАЛУ

 Залежність тривалості вегетаційного періоду у ліній кукурудзи

 від  їх вихідних форм

Результати дослідів показали, що лінії та їх вихідні форми істотно різняться за загальною тривалістю вегетаційного періоду. За цією ознакою вони розподіляються за рівнем (рангом) генотипового ефекту наступним чином. З 90 ліній до першого рангу віднесені 7 – (7,7 %). Їх вегетаційний період (генотиповий ефект) становив 105-111 діб, достовірно перевищуючи середній рівень ознаки. До другого рангу віднесені 80 ліній (88,9 %) з вегетаційним періодом 89-104 доби, що в межах НІР _0,05, а до третього – 3 лінії (3,3 %) з від'ємним достовірно нижчим рівнем генотипового ефекту (85-87 діб). Отже, у переважної більшості досліджених ліній період вегетації тривав у межах 89-104 доби.

В наших дослідах виявлена мінливість тривалості вегетаційного періоду та фаз   “сходи - поява приймочок” і “поява приймочок - воскова стиглість” залежно від погодних умов. Оцінка екологічної пластичності досліджуваного матеріалу за коефіцієнтом регресії (b _i) показала наступні результати. За тривалістю вегетаційного періоду з 90 ліній до першого рангу ввійшли 45 (50 %), у яких виявлена достовірна стабільна реакція на зміну умов середовища. До другого рангу віднесені 12 ліній (13,3%) з середнім рівнем мінливості, а до третього – 33 лінії (36,7%), які значно реагують на дію чинників довкілля.