Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератов / ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ / Германские языки
Название: | |
Альтернативное Название: | Паремийное ПРОСТРАНСТВО АМЕРИКАНСКОЙ ПОЭЗИИ ХХ ВЕКА: лингвокогнитивный И прагмалингвистических АСПЕКТЫ |
Тип: | Автореферат |
Краткое содержание: | Розділ 1. “Теоретичні засади дослідження паремій в американських поетичних текстах ХХ століття”. Термін “паремія” зустрічається в значній кількості філологічних праць, котрі займаються проблематикою дослідження таких усталених одиниць, як фразеологізми, прислів’я, приказки, афоризми, крилаті вислови, крилаті слова та інше. Паремія визначається як усталений в мові та відтворюваний в мовленні анонімний вислів дидактичного характеру, що охоплює прислів’я, приказки та ідіоматичні вирази (Г.Г.Молчанова). Цей термін іноді вживається для позначення лише прислів’їв та приказок (В.М.Телія), Поряд з терміном “паремія” в науковій літературі зустрічається й термін “паремійні субжанри”, до яких включають прислів’я, афоризми, приказки, сентенції, максими та інше (О.А.Крикманн). В інших дослідженнях (О.С.Мамонтов, Г.Л.Пермяков) на позначення паремійних одиниць – прислів’їв та приказок – використовується термін “народний афоризм” або просто “афоризм”. Іноді афоризм розглядається в двох формах свого існування – як народний та як авторський афоризм (Н.О.Добровольська, Г.І.Мироненко). На нашу думку, така позиція містить певні суперечності, адже традиційно в лінгвістиці термін “афоризм” вживається для позначення висловлення, головною ознакою якого Афоризми, так само як і прислів’я, мають синтаксичну будову речення або кількох речень. Визначення паремій як усталених у мові та відтворюваних Паремія визначається нами як лінгвокогнітивний конструкт, котрий інкорпорує передконцептуальну, концептуальну та вербальну іпостасі (Л.І.Бєлєхова). На вербальному рівні прислів’я та афоризми представлені як завершені висловлення із синтаксичною будовою речення. Концептуальна іпостась паремії реалізується в її здатності вербалізувати концепти, сукупність яких утворює концептуальний план паремійного простору американської поезії ХХ століття. Передконцептуальна іпостась паремії визначається нами як прецедентний мотив. Він корелює з поняттями “архетип”, “сюжет” та є основою для формування смислу паремії. У паремійному фонді кожної культури яскраво відображаються Дослідження паремій американських поетичних текстів уможливлює визначення специфіки американського світобачення, пропущеної крізь З метою наочної презентації найбільш значущих концептів, які формують концептуальний план паремійного простору, в роботі останній змодельовано Спираючись на концепцію А.М.Приходька, ми виділяємо в паремійному просторі американської поезії ХХ століття чотири великі групи концептів. Серед них домінантним є антропономний концепт людина, який вербалізовано найбільшою кількістю паремій (149). Концептами телеономного порядку є вищі духовні цінності, котрі відбивають сенс життя людини, втілюють певний моральний ідеал, якого людина прагне все життя (А.М.Приходько). Концепти кохання (84) та щастя (69) утворюють підгрупу емоційно-телеономних концептів, а воля (65) та знання (57) – власне-телеономних. Наступним за кількістю паремій, що його вербалізують (51), виступає креативно-діяльнісний концепт мистецтво. Концепти логіко-філософського порядку є універсальними ментальними утвореннями, котрі репрезентують наднаціональні цінності, не мають прескриптивних настанов та є аксіологічно індиферентними (А.М.Приходько). Домінування концепту людина в паремійному просторі американської поезії ХХ століття може бути пояснено поширеним у світі релігійно-ідеалістичним поглядом, за яким людина є центром і найвищою метою Всесвіту. Концепти час і буття вербалізовані найменшою кількістю паремій, що частково може бути пояснене їх багатовимірністю, яка утруднює визначення. Розділ 2. “Паремії в американських поетичних текстах ХХ століття: лінгвокогнітивний аспект”. Матеріал нашого дисертаційного дослідження складають дві групи паремійних одиниць – загальновідомі прислів’я й афоризми, а також паремії, що утворюються безпосередньо в поетичному тексті. Ми вважаємо, що в основі формування паремій обох груп лежать однакові лінгвокогнітивні механізми. Для їх розкриття в роботі використовується методичний апарат теорії ментальних просторів (G. Fauconnier, M. Tu er). Опорною в роботі є класифікація П.Стоквела, який виділяє п’ять ментальних просторів, представлених в семантиці досліджуваних паремійних одиниць: часовий, просторовий, гіпотетичний, або контрфактивний, простори та діяльнісний простір, який охоплює все, що стосується будь-якої діяльності людини (P.Stockwell). Досліджуваний матеріал показав, що для паремійних одиниць такої типології недостатньо, тому її було розширено та додано ще декілька просторів, які разом із названими вище корелюють з ключовими концептами, що утворюють концептуальний план американської поезії ХХ століття. Зокрема, ми виділяємо реляційний простір, котрий включає все розмаїття можливих, реальних чи уявних стосунків між людьми, а також авторські оцінки таких стосунків; антропоцентричний простір, який охоплює фрагменти реальності, тісно пов’язані з людиною, її внутрішнім світом, почуттями Повертаючись до лінгвокогнітивних механізмів формування паремій, слід назвати відомі вже в когнітивній лінгвістиці операції мапування (G.Fauconnier, M.Freeman, Л.І.Бєлєхова). У роботі такими механізмами виступають концептуальне, зокрема аналогове й наративне, та мовне мапування
Для розкриття дії механізму наративного мапування в рамках паремій ми спираємось на методологію концептуальної інтеграції (G. Fauconnier, M. Tu er, J.Grady). У концептуальній інтеграції ментальних просторів у межах паремій задіяні два вхідні простори, з яких один містить укорінену в свідомості людства загальну типову історію, розповідь про щось, а інший – репрезентує історію, представлену в контексті певного поетичного твору. Специфіка концептуальної інтеграції в межах паремій зумовлюється особливістю самої паремійної одиниці. Якщо йдеться про загальновідомі паремії, зміст типової розповіді проектується на історію, про яку йдеться в контексті певного поетичного твору. У такий спосіб відбувається конкретизація смислу паремійної одиниці. У випадку із пареміями, що створюються безпосередньо в поетичному тексті, відбувається перенесення змісту конкретної історії, представленої в контексті віршованого твору, на загальні ситуації, які трапляються в житті. |