Петрова Я.В. Соціальні механізми інтелектуальної міграції

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі подано загальну характеристику роботи, обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано його мету та завдання дослідження, розкрито наукову новизну, визначено теоретичну та практичну значущість одержаних результатів, наведено інформацію про апробацію дослідження.

У першому розділі – «Феномен міграції: аспекти соціологічного аналізу» визначено характерні для аналізованого соціального явища особливості, досліджено основні теоретико-методологічні підходи до вивчення означеного феномену.

У першому підрозділі – «Сутність явища міграції: інституціональні основи та конституюючі ознаки міграційних процесів» визначено поняття «міграції населення» та суміжні з ним поняття, розглянуто функції міграції, закономірності та наслідки цього процесу, проаналізовано взаємозв'язки процесів глобалізації та міграції, досліджено різні типи міграційних переміщень та виділено критерії типологізації міграційних процесів, до яких автор включає: мотивацію, причини переміщення, просторово-часові характеристики, «міграційну силу», «міграційний поштовх», спосіб організації міграції, характер переміщення.

Міграційні процеси завжди супроводжували такі масштабні соціально-економічні структурні зміни у світі, як колонізація, індустріалізація, такі глобальні явища, як світові війни або соціоекологічні кризи. «Ерою міграції» цілком правомірно можна назвати минуле століття. На початку XXI століття активізація міграції – одна з невід’ємних складових процесу глобалізації, поряд з рухом капіталу, товарів, технологій, інформації.

Зростання інтересу до наукового вивчення міграції привело до появи численних різноманітних тлумачень цього феномена. Міграцію стали називати територіальним, географічним, просторовим явищем. Якщо традиційно до міграції включали переміщення, пов'язані зі зміною постійного місця проживання (або громадянства), то сьогодні прийнято більш складні та гнучкі її класифікації. Ключовий розподіл на постійну та тимчасову міграцію, на якому був побудований усталений теоретичний дискурс і практика регулювання міграційних процесів багато в чому втратив зміст в умовах реальності, що змінилася.

Важливим є визначення сутнісних критеріїв ідентифікації міграції (мігрантів), які можуть бути основою для статистичних і соціологічних оцінок міграції. За допомогою таких критеріїв вирішується завдання - включати у концепцію міграції всі просторові переміщення або тільки окремі його види, які мають певні диференційні ознаки. Справа ускладнюється тим, що самі критерії ідентифікації різняться між країнами й навіть між різними джерелами даних про міграцію в одній країні.

Міграція населення - складний за своєю природою, формами прояву та наслідками процес. Наслідки міграції для України мають суперечливий соціальний характер та потребують більш детального аналізу. Наслідки міграції для мігрантів і їхніх родин залежать від характеристик мігрантів, причин, що зумовлюють переміщення, від виду міграції та  характеру місць, звідки вони вибувають і в які прибувають, складу родин. Важливу, якщо не головну, роль в оцінці наслідків для мігрантів грають обстеження, які дозволяють виявити особливості становища мігрантів до та після міграції. Вивчення наслідків міграції заслуговує пильної уваги, оскільки міграційні процеси приводять до зміни загальної чисельності та складу населення районів країни, впливають на рівень забезпеченості трудовими ресурсами та впливають на природний рух населення.

У другому підрозділі – «Теоретико-методологічні підходи у дослідженні міграційних процесів» розглянуто теоретичні моделі концептуалізації дискурсу міграції, систематизовано основні підходи до соціологічного вивчення феномену міграції - від досліджень міграції у демографічній площині до соціологічної концептуалізації за допомогою об’єднання їх у такі групи: демографічні; економічні; соціологічні.

Міграція як складне та багатоаспектне явище традиційно вивчається у рамках різних наук - демографії, економіки, політології, історії, соціології, антропології тощо. Разом з цим глибинні зміни у соціальній структурі сучасного суспільства вимагають виокремлення спеціального напряму досліджень міграційних процесів, присвяченого аналізу міграційних процесів суто у соціологічному аспекті. На думку автора, цьому сприяє вже запропоноване оформлення окремих теорій середнього рівня у самостійний напрямок науки про суспільство – соціологію міграції.

У підрозділі представлено аналітичний огляд  концепцій, присвячених вивченню міграційних процесів, а саме: дослідження представників неокласичного підходу - американських науковців у галузі міграції Е. Равенштейна, Е. Лі, М. Тодаро та Д. Массея, теорія людського капіталу Дж. Сжаастада, теорія історичного структуралізму С. Кастлеса, Г. Косака, М. Кастельса і М. Ніколінакоса, нова економічна теорія міграції О. Старка, теорія соціальних мереж Дж. Госса та Б. Ліндквіста, а також концептуальні схеми, розроблені В. Євтухом, М. Шульгою, І. Прибитковою, О. Малиновською, Е. Лібановою, В. Оніщуком, Л. Рибаковським, В. Іонцевим. Особливість сучасного етапу досліджень міграційних процесів на пострадянському просторі полягає в тому, що більше уваги стало приділятися соціологічним підходам до вивчення міграції, зокрема питанням складних взаємозв'язків міграційних процесів і адаптації мігрантів до приймаючого соціального середовища; умовам пристосування; чинникам, що визначають хід адаптацій; ступеню, часу адаптації в різних типах ситуацій; проблемам толерантності та конфліктогенності у контексті взаємодії етнічних мігрантів з місцевим населенням приймаючих соціальних співтовариств.

Відзначено, що багато традиційних теорій, що пояснюють природу та рушійні сили міжнародної міграції, виявилися неадекватними новій реальності, тому вони потребують перегляду. З теоретичних підходів, розроблених протягом останніх десятиліть, найбільш адекватним сучасним умовам залишається системний підхід, що розглядає міграцію як частину системи макро- і мікропроцесів.

Особливої уваги, на думку автора, заслуговує поглиблення методологічних підходів дослідження міграційних процесів. Автором уточнені можливості, переваги й обмеження використання методу глибинного інтерв’ю у розкритті соціальних механізмів інтелектуальної міграції. Слід зазначити, що проблема одиниць аналізу в дослідженні міграції тісно пов'язана з методами аналізу та наявністю статистичних даних. Насамперед необхідно вирішувати питання щодо отримання достовірних даних для вивчення міграції населення. Для оцінки параметрів міграції використовуються два основні джерела інформації: статистичний облік та соціологічні обстеження. Можна констатувати, що чим гірше статистична інформаційна база, тим більшу роль як джерело інформації відіграють соціологічні методи її одержання. У ряді випадків соціологічні обстеження є єдиним джерелом інформації, наприклад для виявлення соціальних механізмів міграції - міграційних настанов населення, мотивацій, факторів та причин територіальної рухливості різних соціально-демографічних груп на стадії ухвалення рішення про переїзд і в період адаптації на новому місці проживання. Необхідним елементом керування міграційними процесами є також перспективний прогноз ситуації, здійснюваний у вигляді експертних оцінок ймовірного розвитку подій і наступних кількісних розрахунків.

У третьому підрозділі – «Соціологія міграції: еволюція знання про міграційні процеси» розглянуто дослідницький потенціал такої галузі соціологічного знання як соціологія  міграції, досліджено феномен міграційних процесів у комплексній соціологічній проекції.

На думку окремих авторитетних дослідників вже настав час вести мову про формування спеціальної соціологічної теорії - соціології міграції. Особливість сучасного етапу досліджень міграційних процесів на пострадянському просторі полягає у тому, що більше уваги стало приділятися соціологічним підходам до вивчення міграції, питанням складних взаємозв'язків міграційних процесів і адаптації мігрантів до приймаючого соціального середовища; умовам пристосування; факторам, що визначають хід адаптацій; часу пристосування в різних типах ситуацій; проблемам толерантності та конфліктогенності в контексті взаємодії етнічних мігрантів з місцевим населенням приймаючих соціальних співтовариств. Для соціологічного аналізу важливо визначити як масштаби, так і характер впливу міграційного процесу на ті чи інші сфери життєдіяльності суспільства, а також дотримуватися певної системи їхньої кваліфікації залежно від проблем і цілей дослідження, від критеріїв та згрупованих ознак. У рамках соціологічного аналізу міграційний процес можна розглядати: 1) як зовнішній прояв властивостей міграційного процесу у тій чи іншій системі відносин; 2) з позиції ролі, що виконує міграційний процес щодо суспільства в цілому; 3) у його зв'язку із суспільством або сферами його життєдіяльності та їхньою взаємозалежністю. Соціологічне бачення міграційного процесу можливе за умов створення цілісної спеціальної соціологічної теорії - соціології міграції, яка може бути відносно самостійною галуззю соціологічного знання. Соціологія міграції як спеціальна галузь соціологічної науки відкриває нові підходи до вивчення соціальної структури й соціальної стратифікації суспільства, а також соціальної ситуації з урахуванням впливу міграційних процесів, наприклад на формування нових соціальних груп і спільнот. На сьогоднішній день є достатні підстави для отримання соціологією міграції статусу спеціальної соціологічної теорії, оскільки цей науковий напрямок має, по-перше, свій об'єкт дослідження - міграцію як соціальний процес соціальної взаємодії населення, залученого у соціально-географічне переміщення; по-друге, свій предмет дослідження - динаміку змін об'єктивних і суб'єктивних аспектів соціальних відносин переміщуваних осіб у рамках колишнього й нового соціуму; по-третє, власні категорії та поняття; по-четверте, свою систему методів і технологій, базованих на загальних і спеціальних підходах збирання та аналізу емпіричної інформації.

У другому розділі – «Інтелектуальна міграція як соціальний феномен» розглянуто поняття «інтелектуальна міграція», «інтелектуальний потенціал», «інтелектуальний капітал», визначено основні теоретичні підходи до вивчення феномену інтелектуальної міграції, розглянуто правові засади регулювання міграційних процесів.

У першому підрозділі – «Інтелектуальний потенціал як рушійна сила інтелектуальної міграції» представлено аналіз понять «спеціаліст», «професіонал», «інтелігенція», «інтелектуал» та виокремлено характеристики означених термінів. Автор зосереджує увагу на необхідності дослідження інтелектуального потенціалу особистості, який, будучи одним із чинників суспільного розвитку,  сприяє процесу формування інтелектуального потенціалу українського суспільства. Феномен інтелектуального потенціалу є одним із найбільш суперечливих і парадоксальних у багатьох проявах і відношеннях. Соціологічний підхід до вивчення інтелектуального потенціалу особистості виходить, перш за все, з його аналізу як соціального явища, що розвивається, існує й функціонує в суспільстві, у певних соціокультурних умовах, і водночас є одним із механізмів суспільного розвитку. Різноманіття підходів до вивчення інтелектуального потенціалу висвітлює лише окремі моменти проблеми. Для більш повного аналізу необхідний всебічний підхід, що враховує загальносоціологічні аспекти, соціальну значущість інтелектуального потенціалу особистості та суспільства, залежність інтелекту людини від стану суспільства.

У другому підрозділі – «Інтелектуальна міграція як індикатор соціальної трансформації» проаналізовано явище «витоку мізків» з країн, що розвиваються, в тому числі і з України, до країн Європейського Союзу та Північної Америки, а також комплекс факторів та наслідків такого процесу для розвитку сучасного світу. Автор наголошує на необхідності комплексного дослідження факторів міграційної мобільності серед інтелектуалів, а також передумов, мотивів та інших факторів – соціальних механізмів – міжнародної міграції студентів та кваліфікованих спеціалістів.

Сьогодні явище «витоку мізків» (brain drain) викликає великий інтерес із боку світового наукового співтовариства. Зокрема, на загальному пострадянському просторі слід виділити роботи О. Іконнікова, Л. Смирнової, І. Ушкалова, Е. Красинця, А. Каменського, Л. Лєдєньової, С. Симановського, в Україні – дослідження В. Астахової, І. Прибиткової, В. Соболєва, М. Шульги, Ю. Клочка, А. Савельєва, М. Ісакова та інших.

Соціологічна точка зору зумовлює два основні теоретичні підходи до міжнародної міграції: перший підхід головну увагу приділяє ролі міграцій у зміні соціальної стратифікації суспільства, другий підхід робить акцент на спонукальних соціальних причинах міграції та на її наслідках для конкретного індивіда. Для з’ясування специфіки сучасної міграції наукових кадрів необхідно провести аналіз складного поєднання факторів, причин і умов міграції, їхніх конкретних просторово - часових особливостей.

Слід відзначити, що інтернаціоналізація процесу освіти, яка підсилилася, та розширення надання послуг у цій сфері супроводжуються активізацією студентської міграції. Особливе значення при аналізі студентської міграції мають два найважливіші, об'єктивні за своєю природою регулятори міграційної поведінки - середовище та соціальні норми, які впливають на процес прийняття міграційних рішень на індивідуальному рівні. Безпосередньою ж причиною міграції виступають, як правило, протиріччя між рівнем розвитку особистості, її потребами та можливостями, з одного боку, і умовами їхнього задоволення в наявному середовищі - з іншого.

У третьому підрозділі – «Правове регулювання міграційних потоків як фактор соціальної безпеки» розглянуто проблеми створення і реалізації державної міграційної політики в Україні, проаналізовано новітні тенденції у розбудові системи політико-правового управління міграційними потоками, здебільшого міждержавного переміщення кваліфікованих кадрів, так званих інтелектуальних міграційних каналів, наведено характеристику сучасної міграційної політики України щодо інтелектуальної міграції.

На основі комплексного аналізу інститутів та механізмів міграційної політики зроблено висновки щодо перспектив розвитку системи міграційної регуляції на вітчизняному ґрунті.

Стан національного й міжнародного ринків праці, співвідношення на них попиту та пропозиції на професії і кваліфікації утворюють область, у якій інтереси різних держав можуть як збігатися, так і зіштовхуватися, але у будь якому разі вони вимагають системного узгодження. Міграційна політика повинна розглядатися як важлива частина соціально-економічної політики держави, в цілому спрямованої зокрема, на формування й розвиток ринку праці та ринкових відносин.

У сучасній науковій літературі виділяються три основні концепції державної політики у сфері інтелектуальної міграції. Перша з них – так звана концепція активного регулювання. Її прихильники переконані у принциповій можливості й доцільності втручання держави в процес інтелектуальної міжнародної міграції. Важливе місце приділяється правовим механізмам втручання, при цьому пропонується зробити наголос на сполученні національних і міжнародних правових актів і угод, що регулюють (і стимулюють) повернення мігрантів. Дотримуються цієї концепції головним чином країни-донори, що несуть великі втрати від «витоку мізків». Інша, запропонована для аналізу концепція - концепція невтручання, виходить із положення про принципову несумісність державного регулювання міграції та еміграції висококваліфікованих кадрів із невід'ємним правом людини на свободу переміщення у світі, який інтегрується. Ця концепція популярна в основному в країнах-реципієнтах. Наступна концепція – концепція орієнтації на перспективу – виходить із того, що проблеми регулювання інтелектуальної міграції можуть бути вирішені тільки у перспективі, на наднаціональному рівні при дотриманні інтересів особистості й держави – країни походження емігранта. Для цього потрібна розробка міжнародних норм, які не суперечили б державним і не тільки не порушували б права мігранта, але й діяли б з його згоди. Остання концепція органічно входить у більш широку концепцію нового світового порядку, яка націлює на інтеграцію всіх видів життєдіяльності суспільств на наднаціональній основі у рамках світового співтовариства. У такому контексті інтернаціоналізація наукової діяльності розглядається як явище цілком закономірне й природне, що визначається реальними особливостями країн і їхніх взаємин, а ідеальною метою є максимізація міждержавної взаємодії з досягненням корисних ефектів для кожної країни й для всього світу.

Одним із ключових елементів нової імміграційної політики країн Заходу є розвиток навчальної міграції. Вона вигідна економічно, тому що приносить іноземні інвестиції у національну систему освіти і до того ж стає джерелом висококваліфікованих кадрів, що вже адаптувалися у країні навчання. У багатьох країнах іноземним студентам було надане право працювати відразу після закінчення вищого навчального закладу без обов'язкового виїзду за їхні межі. Спрощуючи в'їзд для осіб, що володіють високими професійними якостями, західне суспільство підсилює імміграційний контроль і боротьбу з нелегальною міграцією. Аналіз і врахування загальносвітових міграційних тенденцій є одним із важливих чинників формування власної міграційної політики української держави. Україна тривалий історичний період була відірвана від загальносвітових тенденцій становлення правничих інституцій. Сьогодні, перебуваючи внаслідок свого геополітичного становища на перехресті різноманітних і різнопланових масових міграційних потоків, наша держава гостро потребує як вивчення світового досвіду регулювання міграційних процесів, так і розробки власного міграційного законодавства, що відповідає міжнародним стандартам. Важливе значення має подальша адаптація законодавства України з питань міграції до європейських стандартів та визнаних міжнародних механізмів регулювання міграційних процесів у рамках реалізації стратегії інтеграції України до Європейського співтовариства.

У третьому розділі – «Соціальні механізми - фактор інституціоналізації інтелектуальної міграції» на підставі результатів соціологічного дослідження запропоновано «чотирьохфазну модель» соціального механізму процесів інтелектуальної міграції, яка включає в себе: фазу мотивації, фазу підготовки, фазу реалізації та фазу перспективи.

У першому підрозділі – «Український контекст інтелектуальної міграції» використані та проаналізовано результати моніторингового соціологічного дослідження проведеного Інститутом соціології НАН України, схарактеризовано особливості інтелектуальної міграції в України, висвітлено поняття «соціальний механізм».

Системна криза українського суспільства протягом періоду новітньої історії української державності створила відповідну атмосферу в сфері громадської свідомості. Серед людей переважають песимістичні настрої, розчарування, зневіра у можливість перебороти життєві труднощі, недовіра до всіх офіційних структур. Іншим чинником, що має несприятливий психологічний вплив на людей всіх вікових категорій, є безробіття, яке неухильно зростає.

Фактори міграції на рівні окремої особистості проявляються через мотиваційну структуру. На повсякденному рівні свідомості даються взнаки такі мотиви виїзду з України: зростання безробіття, зупинка підприємств, зменшення заробітної плати, інфляція, зростання цін на товари, комунальні послуги, житло, різке падіння життєвого рівня, відсутність засобів для навчання дітей, неякісна та дорога медицина, зростання злочинності, корупція, погіршення екологічних умов тощо.

Інтенсивний відтік із країни вчених створює величезну проблему для майбутнього, оскільки, по-перше, для підготовки кваліфікованого науковця необхідно близько двох десятків років, а по-друге, масовий виїзд науковців за кордон призводить до руйнування наукових шкіл, відновити які практично неможливо. Непрестижний образ науки у свідомості населення нашої країни є одним із чинників, що провокує міграцію фахівців високої кваліфікації до більш розвинених країн Заходу, наприклад до Німеччини.

У другому підрозділі – «Соціальні механізми та мотивація інтелектуальної міграції на прикладі України та Німеччини» висвітлено дві моделі інтелектуальної міграції в Україні: модель1 - зовнішня трудова міграція та модель 2 - виїзд за кордон на навчання.

На тлі обсягів загальної еміграції українців, що зменшується залишається досить високим рівень її інтелектуальної частки, тобто серед трудових мігрантів значною є група інтелектуальних мігрантів, фахівців.

Дослідження показало, що соціальний механізм міграції містить кілька фаз:

1. Фаза мотивації. Основні мотиви, що спонукають мігрантів прийняти рішення про переїзд, такі: можливе поліпшення економічного становища (свого або своєї родини), пошук кращих умов життя (медичне обслуговування, пенсійне забезпечення, соціальні гарантії тощо), страх залишитися без роботи у своїй країні, відсутність перспектив професійного росту у своїй країні (останній фактор у рамках досліджень трудової міграції найчастіше ігнорується, оскільки не є значущим для трудової мотивації). Вибір країни імміграції також часто збігається з наявністю там родичів, які допомогли б у процесі еміграції, а також наявністю існуючих діаспор. Дані глибинних інтерв'ю показали наступний розподіл мотивів: навчання, дослідницька діяльність, наукове стажування, самореалізація, додатковий заробіток. Матеріальні мотиви (додатковий заробіток) були названо лише 35% респондентів, тому, на нашу думку, інтелектуальну міграцію неможливо зводити лише до трудової міграції, при якій основною рушійною силою для респондентів, що приймають рішення відносно міграції, є матеріальна винагорода. Таким чином, «професійні» стимули є більш вагомими для інтелектуальних мігрантів, ніж матеріальні винагороди.

2. Фаза підготовки. Значущі елементи фази підготовки: пошук роботи за кордоном, подолання мовного бар'єру (вивчення іноземної мови), збір інформаційної бази про умови життя в країні передбачуваного мешкання, оформлення документів для одержання візи, підняття своєї кваліфікації до рівня ринку праці приймаючої країни. 

3. Фаза реалізації. Значущі елементи фази реалізації: позитивне ставлення родини до рішення щодо переміщення, спосіб зв'язку/спілкування з родиною – Інтернет, телефон, основні способи використання коштів та статті витрат – особисті заощадження; харчування, проживання; кишенькові витрати; купівля одягу, подорожі до інших країн/ міст, подорожі по країні та відпочинок. До цієї ж фази можна віднести і проблеми, що виникають під час поїздки, а саме: наявність психологічних проблем (депресія, ностальгія, туга за родиною); проблем, пов’язаних із хворобою; проблем з митницями та прикордонниками та відсутність таких труднощів, як проблеми культурного розходження, наявність мовного бар’єру, проблеми з оформленням візи та проблеми, пов’язані із відсутністю легального статусу. Ця фаза характеризується високим ступенем задоволення від її реалізації - задоволеність поїздкою в цілому, задоволеність результатами поїздки у професійному плані, задоволеність умовами роботи/навчання, задоволеність умовами проживання, задоволеність зарплатою/стипендією, задоволеність результатами поїздки у плані набуття нових навичок і вмінь.

4. Фаза перспективи. Характеризується високим ступенем збереження зв'язків із роботодавцем та новими друзями/колегами по роботі, бажанням планувати нові поїздки на те ж саме місце роботи у ту ж саму країну або на інше місце роботи в іншу країну та істотним відчуття «культурного шоку» при поверненні додому на Батьківщину.

У висновках дисертаційного дослідження узагальнено теоретичне осмислення проблеми інтелектуальної міграції, представлено результати, отримані внаслідок аналізу емпіричного матеріалу.

Зазначено, що на сьогоднішній день одним із недоліків міграційних досліджень є відсутність точного визначення загальноприйнятих понять «міграція» і «мігрант»; не розроблено критерії - відстань (мінімальна відстань), мета та часовий інтервал, згідно з якими переміщення людей можуть бути названі міграційними. Суперечливими є статистичні дані щодо міграційних процесів. Проблема інформаційного забезпечення досліджень міграційних процесів населення гостро стоїть не лише в нашій країні, а й у державах з високо розвиненою статистикою. Наявні джерела інформації про переміщення дають менш достовірні дані, ніж про інші демографічні процеси. Тому аналіз сучасного стану збору інформації про міграцію, пошук шляхів оптимізації та розробка конкретних рекомендацій щодо реформування системи інформаційного забезпечення цих процесів є надзвичайно актуальними.

У висновках показано шляхи збагачення змісту понять «міграція» і «мігрант». Якщо міграцію традиційно розглядали як переміщення, пов'язані зі зміною постійного місця проживання (або громадянства), то сьогодні необхідно враховувати більш складні та гнучкі ознаки і класифікації міграції. Ключовий розподіл на постійну та тимчасову міграцію, на якому було побудовано осмислення і регулювання міграції - від концепцій до візової практики, багато в чому втрачає сенс у сучасному світі.

Масштабність міграційних процесів у сучасному суспільстві та значущість тих соціальних змін, які ними привносяться до економічного, політичного, соціокультурного життя країн і народів, вимагають подальшого посилення уваги до їхнього всебічного дослідження, у тому числі й представників соціології як інтегративної науки, здатної здійснити комплексний аналіз міграції як складного явища соціального життя. Необхідний перехід від простого опису адаптації мігрантів у країнах в'їзду до всебічного дослідження форм і шляхів їх соціальної інтеграції з місцевим населенням і можливими наслідками цього процесу для суспільства, особливо зміни його структури й динаміки соціальних відносин. Інакше кажучи, назріла необхідність переходу від поверхового опису стадій міграційного процесу до поглибленого й комплексного вивчення їхньої сутності за допомогою соціологічних методів дослідження (зокрема за допомогою метода глибинного інтерв’ю), до розкриття закономірностей і механізмів процесів міграції, їхнього моделювання, діагностики та прогнозування. Для більш детального аналізу питань інтелектуальної міграції населення необхідним є проведення додаткових якісних досліджень, які нададуть можливість оцінити позитивні та негативні наслідки інтелектуальної міграції для процесів соціальної трансформації в Україні та вдосконалювати міграційну політику.