ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан наукового розроблення проблеми, окреслено зв'язок дисертаційної роботи з науковими темами, сформульовано мету й задачі, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, особистий внесок автора, апробацію результатів роботи, її структуру та обсяг.

У першому розділі «Теоретичні основи формування та реалізації податкової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» ідентифіковано понятійний апарат дослідження сфери зовнішньоекономічної діяльності, сформульовано теоретичні засади податкової політики у цій сфері з визначенням її сутності, мети, завдань, методів, видів та принципів формування, досліджено особливості реалізації стратегії та тактики податкової політики України в цій царині, визначено та надано характеристику її інструментам у сучасних умовах.

Проведене дослідження понятійного апарату, який застосовується у сфері ЗЕД, дозволило уточнити поняття «сфера зовнішньоекономічної діяльності» під якою розуміємо зовнішній сектор економіки, що включає сукупність видів зовнішньоторговельної, зовнішньоінвестиційної та іншої зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання, яка здійснюється як на території своєї країни, так і за її межами. Таке трактування даного терміна дозволяє уникнути протиріч у підходах до досліджуваних явищ.

Зовнішньоекономічний сектор є провідною ланкою економіки України, що підтверджується зростанням його обсягів понад 50 % у вартісному вираженні відносно ВВП.

Оцінювання сучасного стану розвитку зовнішнього сектора економіки в Україні засвідчило, що найбільшого регулювання з боку держави потребує зовнішньоторговельна та зовнішньоінвестиційна діяльність. За період 2006-2011 рр. у структурі товарного експорту України частка сировини коливається в межах       48-56 %, а частка високотехнологічної продукції – 4,2-6,5 %. Водночас частка імпорту у внутрішньому споживанні держави складає 53,5 %, тоді як безпечний рівень становить 30 %. Хронічний характер має й від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу, що склало у 2011 році 8,9 млрд. дол. США. Кумулятивна сума прямих іноземних інвестицій в економіку України досягла       64,5 млрд. дол. США, хоча приток прямих іноземних інвестицій на одну особу склав    140 дол. США, тоді як безпечний рівень становить 500 дол. США. Близько 55 % прямих іноземних інвестицій залучаються у фінансову діяльність, оптову торгівлю, операції з нерухомим майном, що не впливає вагомо на експортний потенціал країни та його конкурентоспроможність на світовому ринку.

 Одним із важливих шляхів вирішення цих проблем є виважена та дієва податкова політика у сфері ЗЕД. Податкову політику у сфері зовнішньоекономічної діяльності запропоновано розглядати як систему дій та заходів держави з метою розвитку національної економіки з урахуванням впливу світових тенденцій і внутрішньої економічної кон’юнктури, яка втілюється через механізм оподаткування зовнішньоекономічної діяльності. Таке розуміння надало можливість поглибити підходи до визначення сутності податкової політики у сфері ЗЕД з урахуванням чинників впливу кон’юнктурних коливань на внутрішньому та світовому ринках.

Доведено, що основною метою податкової політики в зовнішньому секторі економіки є забезпечення реалізації стратегічних завдань держави щодо створення конкурентоспроможної національної економіки на засадах інвестиційного оновлення експортно-виробничого потенціалу з інтегруванням у світове економічне співтовариство. Для досягнення зазначеної мети визначено завдання податкової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а саме: створення сприятливих умов розвитку національного виробництва; захист окремих галузей економіки; стимулювання залучення прямих іноземних інвестицій до пріоритетних галузей реального сектора економіки країни; підвищення розвитку високотехнологічних виробництв із метою створення ефективної моделі експортної спеціалізації виробництва; збалансування обсягів експорту та імпорту для уникнення від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі країни; скорочення частки імпорту у внутрішньому споживанні держави тощо, а також, дотримуючись принципу фіскальної достатності, забезпечення  бюджетної безпеки  країни.

Запропоновано класифікувати податкову політику у сфері зовнішньоекономічної діяльності за критерієм функціональної ознаки: на фіскальну та регулюючу, що пов’язане з виконанням завдань податкової політики в цій сфері. Така класифікація дозволяє розробити систему заходів за напрямами (фіскальний та регулюючий) щодо підвищення ефективності податкової політики у сфері зовнішньоекономічній діяльності.

На основі узагальнення науково-теоретичних підходів до визначення принципів формування податкової політики запропоновано  основні принципи формування податкової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності: принципи доступності, стабільності й визначеності – для збалансування інтересів як держави, так і суб’єктів господарювання; принцип стимулювання зовнішньої підприємницької діяльності та інвестиційної активності – для розвитку пріоритетних галузей реального сектора економіки та забезпечення конкурентоспроможності держави на світовому рівні; принципи резиденства та територіальності – для капіталоекспортуючих або капіталоімпортуючих країн при уникненні подвійного оподаткування у разі укладання міжнародних угод; принцип країни походження товару та країни призначення – для заохочення національного виробника до експорту власних товарів або стимулювання імпорту у країну продукції іноземного виробника. Сформульована мета і принципи, визначені завдання та заходи в сукупності складають концептуальний підхід до формування та реалізації податкової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи особливості стратегії та тактики податкової політики у зовнішньоекономічному секторі України, автором виокремлено періоди реалізації стратегічних завдань податкової політики України у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що дозволило визначити тенденції та проблеми у її стратегічних та тактичних заходах