Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Проведення законотворчої роботи, спрямованої на удосконалення кримінально-процесуального законодавства в напрямку його демократизації й приведення у відповідність до нової Конституції України та міжнародно-правових стандартів стало вагомим внеском в здійснення судово-правової реформи в Україні. Вітчизняне кримінальне судочинство поступово  позбавляється інквізиційних проявів, які були характерними для  радянського кримінального судочинства. Суди, що входили в командно-адміністративну систему як її невід’ємний елемент і відігравали роль слухняного знаряддя  тоталітарної влади, поступово перетворюються у реальний механізм  охорони й захисту порушених конституційних прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, в тому числі і у сфері кримінального судочинства.

Водночас із цим економічні та соціальні реалії суспільного життя свідчать про високий рівень криміналізації українського суспільства, загальний зріст як побутової злочинності, так і її організованих форм. Небезпечні тенденції поширення серед населення антисоціальних установок та їх реалізація зовні у актах протиправної поведінки вимагають невідкладного реагування на них із боку компетентних державних органів. Тому на перший план виходить проблема ефективності боротьби із злочинністю. Покращення правових та організаційних засад діяльності правоохоронних органів та судів, спрямованої на досягнення завдань кримінального судочинства, є одним із вихідних положень судово-правової реформи, розпочатої у державі. У зв’язку з цим, особливого значення набуває правотворча робота, метою якої є  впровадження нових, ще невідомих кримінально-правовому блоку законодавства, інститутів, так і діяльність щодо удосконалення тих, що вже існують у цих галузях права, життєздатність яких перевірена правозастосовчою практикою. Одними з таких інститутів є звільнення від кримінальної відповідальності в кримінальному праві та закриття кримінальних справ із нереабілітуючих підстав у кримінально-процесуальному праві.

Можливість звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання осіб, які вчинили злочини, що не являють великої  суспільної небезпеки, носить гуманний і демократичний характер, є одним із проявів тих засад, на яких будується кримінально-правова політика Української держави.

Загальновідомо, що діяння, які посягають на суспільні відносини та соціальні блага, котрі знаходиться під охороною кримінального закону, а також  особистість правопорушника не можуть залишатись незмінними, константними величинами. В результаті певних об’єктивних змін соціальної дійсності вони  отримують іншу оцінку з боку суспільства, хоч їх оцінка  з боку права і залишається незмінною. Саме тому законодавець передбачив можливість застосування слідчим, прокурором та судом процедури звільнення винної у вчиненні кримінального делікту особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, що здійснюється шляхом закриття кримінальних справ. Закриття кримінальних справ внаслідок зміни обстановки має на меті звільнення від кримінальної відповідальності правопорушника, суспільна небезпечність якого відпала, або ж вчинене ним діяння перестало бути суспільно небезпечним. Можливості такого вирішення по суті кримінальних справ  відіграють роль раціонального та ефективного інструменту здійснення гуманного й демократичного правосуддя, оскільки  пов’язуються законодавцем із досягненням цілей кримінального покарання без його застосування. Цим, насамперед, забезпечується економія ресурсів судової влади при здійсненні правосуддя в кримінальних справах, зберігаються необхідні час і сили для посилення уваги провадженню в справах про інші, більш  небезпечні для суспільства злочини.

Не менш важливе в сучасних умовах і виховне значення звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання внаслідок зміни обстановки. Демонструючи терпимість до порушників кримінального закону, держава, одначе, реагує на вчинені злочини,  порушуючи кримінальну справу. Уповноважені нею органи імперативно залучають правопорушників у сферу кримінального судочинства, але за наявності на те законних підстав звільняють їх від небажаних наслідків у вигляді кримінальної відповідальності й покарання. Цим забезпечується  значний морально-психологічний ефект, пов'язаний, насамперед, із нереабілітуючим характером такого звільнення.

Виходячи з наведеного є підстави стверджувати, що питання, пов’язані з визначенням юридичного змісту зміни обстановки, яка нейтралізує суспільну небезпечність діяння або ж особи, котра його вчинила, а також   удосконалення процесуального порядку застосування вказаного виду звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання залишаються актуальними як з точки зору правотворчої діяльності, так і у правозастосовчій практиці. Особливої значущості дослідження за цією проблематикою набуває після прийняття законодавцем  нового Кримінального кодексу України 2001 року, в якому дещо по-іншому в порівнянні  з попереднім кримінальним законом  викладаються правові умови застосування зміни обстановки як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, що, в  свою чергу, вимагає приведення   кримінально–процесуального законодавства як форми (способу) життя матеріального права  у  відповідність із ним.

Зазначені обставини і зумовили необхідність дослідження інституту звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, проведення теоретичного аналізу його змісту та вивчення практики  його  реалізації  у конкретних життєвих ситуаціях. Таке дослідження дасть можливість виробити на ґрунті зібраної інформаційної бази науково обґрунтовані рекомендації для удосконалення процесуальної регламентації даного виду звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання та успішної його реалізації у практичній діяльності правоохоронних органів і судів.

В актуальності теми дослідження переконує і ступінь її наукової розробки, що значною мірою зумовила вибір даної теми  як предмету дисертаційного дослідження. Є підстави стверджувати, що в юридичній літературі питання, пов’язані із процесуальним порядком звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки, не одержали достатнього висвітлення. В сучасній кримінально-правовій та кримінально-процесуальній літературі поки що відсутні комплексні розробки з основних теоретичних і практичних проблем процесуальної регламентації порядку звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки в сучасних умовах, відсутні спеціальні монографічні дослідження, присвячені даній проблемі. Разом з тим, в науковій літературі вивчались окремі питання зміни обстановки як в теоретичному, так і в практичному аспектах. Значний інтерес викликали певні сторони досліджуваної проблеми, які більшою чи меншою мірою розглядали такі вчені-процесуалісти, як  М.І.Бажанов, Б.П.Безлєпкін,  Л.М.Володіна, Ю.М.Грошевий, А.Я.Дубинський, П.Я.Давидов, З.З.Зіннатулін, П.С.Елькінд, С.П.Єфимович, Н.В.Жогін, Л.Д.Кокорев, С.А.Крігер, Н.П.Кузнєцов, Є.Д.Куцова, В.З.Лукашевич, Г.М.Міньковський, Д.Я.Мірський, В.А.Михайлов, М.М.Михеєнко, В.Т.Нор, Д.П. Письменний, А.П.Рижаков, В.М.Савицький, В.В.Степанов, М.С.Строгович, В.М.Тертишник, Ф.Н.Фаткуллін, В.П.Шибіко,        С.А.Шейфер,  А.А.Чувільов, Н.А.Якубович, Р.Х.Якупов та інші.

Кримінально-правові аспекти звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання внаслідок зміни обстановки розглядалися в роботах П.П.Андрушка, С.Г.Келіної, М.Й.Коржанського, В.Н.Кудрявцева, П.С.Матишевського,                  М.І.Мельника, А.А.Піонтковського, В.В.Скибицького, В.В.Сташиса,                          М.І. Хавронюка, В.Д.Філімонова, Є.В Фесенка., С.Д.Шапченка, Н.В. Шепельової, С.С. Яценка та інших.

Праці зазначених вчених, а також чимало інших праць вчених більш віддаленого минулого з даної проблеми послужили науково-теоретичною основою  дисертаційного дослідження проблем, пов’язаних із процесуальним порядком звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у науці кримінально-процесуального права. Проблема вдосконалення кримінально-процесуальних правовідносин в умовах  судово-правової реформи, в цілому, а також правовідносин суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, що виникають в зв’язку із закриттям кримінальних справ з нереабілітуючих підстав, зокрема входить  у науково-дослідну проблематику ряду кафедр юридичних факультетів та вузів України, в тому числі кафедри  кримінального процесу й криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Тема дисертації входить також до  плану   науково-дослідних робіт кафедри кримінального права і процесу юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича як одна з складових  цільової комплексної програми “Проблеми діяльності правоохоронних органів України”.