ПОВНОВАЖЕННЯ ПРЕДСТАВНИКА ТА ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЯ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Представництво в умовах збільшення кількості учасників економічних відносин, посилення їх автономії є ефективним засобом реалізації прав та виконання обов'язків учасниками економічного обігу.

Сформувавшись головним чином ще в римському приватному праві, представництво дало життя різним правовим інститутам. Із розвитком суспільства сфера застосування представництва охопила широке коло як майнових, так і немайнових відносин.

Представництво, зокрема, істотно розширює можливості набуття та реалізації суб'єктивних прав і обов'язків, особливо для недієздатних та обмежено дієздатних осіб, оскільки за його допомогою можливі набуття та реалізація більшості цивільних прав та обов'язків.

Разом із тим залучення до захисту цивільних прав та інтересів учасників цивільного обігу інших осіб (представників, опікунів, піклувальників, помічників та ін.) потребує чіткого законодавчого регулювання та забезпечення належного застосування, без чого неможливо додержання принципу неприпустимості свавільного втручання в особисте життя приватної особи та ін.

Актуальність теми посилюється тим, що в судовій практиці виникає чимало питань, які потребують теоретичного та законодавчого уточнення. Зокрема, це питання встановлення наслідків неналежного представництва, у тому числі визначення наслідків перевищення меж повноважень представником та дії за відсутності таких повноважень тощо.

Хоча проблеми представництва свого часу були предметом спеціальних досліджень (А. Гордон, О.Л. Невзгодіна, В.О. Рясенцев, С.О. Халатов, І.В. Шерешевський), однак їх було виконано на іншому законодавчому та фактичному матеріалі.

В Україні в останнє десятиліття існували лише окремі дослідження загальних проблем представництва, а також тих чи інших видів представництва та пов'язаних із цим питань: поняття та підстави добровільного представництва досліджував П.М. Крупко, рецепцію давньоримського інституту представництва в сучасному цивільному праві України - О.С. Сєверова, процесуальне представництво та окремі питання представництва на підставі довіреності – С.Я. Фурса, правові наслідки представництва без повноважень та з перевищенням повноважень - Є.О. Харитонов та П.М. Крупко, відносини представництва, що виникають при вчиненні дій в інтересах іншої особи без її доручення, - Є.О. Харитонов та В.М. Зубар.

Однак правові наслідки неналежного представництва як комплексну проблему, а також колізійні питання застосування інституту представництва в судовій практиці вітчизняні правознавці практично не досліджували.

Така ситуація свідчить про недостатню увагу науковців до вивчення проблемних питань забезпечення належного використання інституту представництва в цивільному законодавстві України та практиці його застосування, а отже про необхідність спеціального дослідження порядку реалізації представництва відповідно до наданих представникові повноважень та цивільно-правових наслідків порушення цієї вимоги.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямів досліджень Одеської національної юридичної академії на 2001 - 2005 роки «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави» (державний реєстраційний номер 0101U001195).

Тема дисертаційного дослідження відповідає плану наукових досліджень кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії в межах теми «Традиція приватного права в Україні», затвердженої на засіданні кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії 9 вересня 2002 p., протокол № 2.