ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИРОДНИМ ГАЗОМ ПОБУТОВОГО СПОЖИВАЧА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано її зв'язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання дослідження, його об’єкт і предмет, указані використані методи дослідження, репрезентовані положення наукової новизни, зазначене практичне значення одержаних результатів та наведені дані про їх апробацію і публікацію.

Розділ 1. «Загальна характеристика правовідносин у сфері газопостачання» складається із трьох підрозділів, які присвячені характеристиці правовідносин які мають місце при газопостачанні, проаналізовано розвиток законодавства з газопостачання та система нормативно-правових актів щодо регулювання відносин з постачання природного газу побутовому споживачу. Наведена та охарактеризована система договорів у сфері газопостачання громадян в сучасних умовах.

У підрозділі 1.1. «Генезис розвитку законодавства щодо газопостачання» розглядається питання становлення та розвитку законодавства щодо постачання природного газу побутовому споживачу. Аналізуючи розвиток законодавства щодо постачання природного газу споживачам, дисертант висловився, що історично склалося так, що постачання природного газу побутовому споживачу завжди здійснювалося на підставі підзаконних нормативних актів. Дисертант вказує, що у плановій економіці постачання природного газу побутовому споживачу - фізичній особі здійснювалось державними підприємствами, що суттєво не впливало на відносини між постачальником і споживачем та не завжди потребувало регулювання відповідно до Закону. З набуттям Україною незалежності та формуванням власної системи законодавства було значною мірою враховано недоліки законодавства колишнього СРСР та врегульовані відносини з приводу постачання природного газу – фізичній особі на ринкових засадах. При прийняті законів щодо постачання природного газу враховувалося не тільки те, що газопостачальні підприємства мали різну форму власності, але й інтереси сторін цих правовідносин, що суттєво впливало на порядок регулювання відносин між споживачем – фізичною особою та постачальником. Вказується, що хоча прийняті Закони передбачають постачання природного газу побутовому споживачу за наявності укладеного договору, але ні ЦК України, ні інше законодавство не визначає вид та структуру договору постачання природного газу побутовому споживачу – фізичній особі. Вказано на технічні особливості подачі природного газу побутовому споживачу як об’єкта правовідносин, до яких не завжди можливо застосувати положення про купівлю-продаж, поставку, послугу що передбачено чиннім ЦК України.

У підрозділі 1.2. «Система нормативно-правових актів щодо регулювання відносин з постачання побутовому споживачу природного газу» зазначено, що чинна нормативно-правова база з регулювання відносин щодо постачання природного газу споживачам не здатна врегулювати відносини щодо постачання такого специфічного товару як природний газ побутовому споживачу – фізичній особі.

Дисертант аналізує чинні нормативно-правові акти що здійснюють регулювання відносин щодо постачання природного газу, та класифікує їх за юридичною силою. дисертант також визначає що введення свободи власності в тому числі і на енергоносії посприяло становленню договору як повноправному джерелу цивільного права.

На підставі проведених досліджень запропоновано внести зміни до ЦК України в частині закріплення елементів договору щодо постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу. Зокрема, чіткого закріплення технічних параметрів предмету договору, режиму постачання як суттєвої умови, порядку встановлення ціни та ін.

Зважаючи на те, що споживчий ринок природного газу в Україні досить розвинутий та продовжує розвиватися надалі, дисертант вказує на необхідність посилення ролі механізму цивільно-правового регулювання.

У підрозділі 1.3. «Система договорів у сфері газопостачання громадян у сучасних умовах» автор надає розгорнуту характеристику системи договорів, що опосередковують відносини з постачання природного газу побутовому споживачу. Відзначається провідна роль договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу при регулюванні відносин газопостачання між газодобувними компаніями та газозбутовими підприємствами, в той же час дисертант вказує, що даній тип договору практично не врегульовує відносини щодо постачання природного газу побутовому споживачу – фізичній особі, тому що містить відсилання до інших видів договорів. Досліджуються види договірних відносин, що складаються при постачанні природного газу побутовому споживачу – фізичній особі, надається їх аналіз. Дисертантом визначається, що зі ст. 714 ЦК України випливає, що до договору постачання природного газу застосовуються положення договору про купівлю-продаж, постачання. Проте при постачанні природного газу побутовому споживачу – фізичній особі даних положень недостатньо для врегулювання виникаючих розбіжностей. Головною особливістю договору постачання природного газу побутовому споживачу – фізичній особі є специфічність предмету договору (природного газу), який потребує особливого порядку його транспортування до побутового споживача та виконання додаткових умов щодо підтримання газових трубопроводів та іншого обладнання в належному технічному стані побутовим споживачем. Автор звертає увагу на те, що специфічність об'єкта постачання впливає на правове регулювання відносин щодо постачання природного газу побутовому споживачу, а правове становище учасників договору так само впливає на юридичне оформлення цих відносин.

Відзначається, що відносини сторін щодо постачання природного газу побутовому споживачу – фізичній особі регулюються правилами різних договорів, елементи яких містяться в змішаному договорі. Це суттєво впливає на порядок оформлення відносин між сторонами. Звертається увага, що відносини з постачання природного газу здебільшого регулюються типовими договорами, розробленим та затвердженими органом державної влади. або розробленим самим постачальником.

Розділ 2. «Поняття та юридична характеристика договору постачання природного газу побутовому споживачу»

У підрозділі 2.1. «Поняття, і ознаки договору постачання побутовому споживачу природного газу» з’ясовується поняття, ознаки договору постачання природного газу побутовому споживачу. Обґрунтовано поняття договору постачання природного газу побутовому споживачу – фізичній особі.

Дисертант вказує що на відміну від договору купівлі-продажу, договір постачання побутовому споживачу природного газу не передбачає окремих актів передачі товарів: спожитий газ як товар відбирається на підставі показань приладів обліку спожитого газу, а у випадку відсутності приладів обліку – на підставі затверджених норм споживання на кожного члена сім'ї.

Відмічається, що договору постачання побутовому споживачу природного газу характерні невластиві договорам купівлі-продажу, поставки, послуги риси, наприклад, обов'язки газопостачальної організації щодо здійснення низки додаткових дій, спрямованих на здійснення контролю за технічним станом внутрішньобудинкових систем постачання природного газу, а також газового обладнання споживача. В свою чергу, споживач (абонент) відповідно до чинного законодавства зобов’язаний підтримувати в належному темничному стані систему обладнання та приладів постачання природного газу та здійснювати її ремонт.

На підставі цього дисертант відзначає, що договору постачання природного газу – фізичній особі, притаманні риси, які не є характерними для договору купівлі-продажу, поставки, послуги в традиційному розумінні цього інституту, а деякі з них відсутні у ньому зовсім. Але не заперечує, що до умов договору можуть бути включені додаткові умови, властиві договору купівлі-продажу або іншим видам договорів. Це унеможливлює використання повною мірою положень договору купівлі-продажу до відносин з постачання населенню природного газу.

Зроблено висновок, що договір постачання природного газу може використовуватися як регулятор відносин постачання побутовому споживачу природного газу, а враховуючи те, що газ як і електрика та тепло є енергією, стає очевидною можливість використання положень ст. 714 ЦК України щодо постачання енергетичних ресурсів через приєднану мережу. Проте слід закріпити на законодавчому рівні особливості його укладання та розірвання, а сам договір постачання природного газу віднести до підвиду договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу.

У підрозділі 2.2. «Умови договору постачання побутовому споживачу природного газу» розглядаються проблеми, пов’язані з формуванням умов договору постачання природного газу побутовому споживачу (кількості, якості, ціни на природний газ, умови щодо технічного стану мереж та ін.). Саме ці умови договору дають можливість зробити висновок про специфічність виникаючих відносин при постачанні природного газу – фізичній особі, що обумовлює необхідність їх особливого правового регулювання.

Визначено порядок формування умов договору, напрямки їх правового регулювання, і особливо тих умов, які впливають на досягнення домовленостей щодо постачання природного газу побутовому споживачу – фізичній особі.

Вказується, що якісні показники газу, а саме його тиск та вологість, з яким він подається споживачу є однією з характеристик природного газу, які суттєво впливають на кількісні показники споживання та тепловіддачу природного газу. Якісні характеристики закріплено в Державних стандартах, мають бути вказані в договорі не тільки посилаючись на Державні стандарти, але і з розкриттям закріплених в стандартах його показників. Тому кожен будинок має бути обладнаний приборами контролю технічних характеристик природного газу, що надасть можливість побутовому споживачу захистити свої права в разі порушення умови про якість товару.

У тому випадку, якщо постачання природного газу до помешкань фізичних осіб здійснюється з залученням керуючої компанії, у договорі мають бути узгоджені умови про порядок забезпечення житлових приміщень мешканців природним газом, ремонт та обслуговування внутрішньо будинкового газового обладнання та порядок сплати за спожитий природний газ.

Дисертант відмічає, що у Типових договорах з постачання природного газу до житлових приміщень мешканців хоча і передбачаються додаткові умови, пов'язані з ремонтом та обслуговуванням внутрішньо будинкового газового обладнання, проте що саме входить до складу робіт з ремонту та обслуговування внутрішньобудинкового газового обладнання, не вказано. Так само як і не оговорено, за чий рахунок повинні здійснювати цей ремонт та обслуговування. На думку дисертанта, у типових договорах та у договорі постачання природного газу побутовим споживачам повинні бути оговорені особливості сплати за спожитий природний газ та порядок здійснення перерахунку плати за природний газ в період відсутності гарячого водопостачання (підігрів води).

У підрозділі 2.3. «Форма і порядок укладання договору постачання побутовому споживачу природного газу» з'ясовано, що ставлення науковців до порядку укладення та форми договору є спірним. Так, І.В. Єлисєєв, Н.В. Рабінович вважають, що укладання договору енергопостачання можливе без письмової форми, а вчиненням дій, пов'язаних з фактом підключення до мережі, тобто вчинення конклюдентних дій. Автором підтримується позиція Є.О. Суханова, І.Б. Новицького, які вказують що за допомогою конклюдентних дій можуть укладатися лише найбільш прості угоди. Договір постачання природного газу повинен укладатися письмово. Йому передує подача фізичною особою листа-заяви до газопостачальної організації та виконання низки заходів, пов'язаних із встановленням технічних можливостей подачі енергії.     

Дисертант вказує що, вчинення споживачем дій, які передбачені п. 2 ст.642 ЦК України щодо оплати за спожитий природний газ не є фактом прийняття пропозиції, що свідчить про намір укласти договір на умовах постачальника і не породжує певні обов’язки перед постачальником у споживача.

Подання листа-заявки є лише свідчення про наміри споживача і не звільняє сторони від укладання договору газопостачання у письмової форми.      Зроблено висновок що, до укладання договору постачання природного газу між газопостачальною організацією і керуючою організацією мають бути укладені два договори: договір газопостачання, що регулює відносини з подачі газу для споживача (абонента); договір на технічне обслуговування димових і вентиляційних каналів та обслуговування внутрішньо будинкового газового обладнання у власника будівлі або абонента.

Розділ 3. «Виконання, зміна договору постачання побутовому споживачу природного газу. Відповідальність за його порушення ».

У підрозділі 3.1. «Виконання зобов'язань за договором постачання побутовому споживачу природного газу» досліджується порядок виконання зобов'язань за договором постачання природного газу побутовому споживачу сторонами, з урахуванням специфіки предмету договору.

Дисертант вказує, що особливості виконання договору газопостачання залежать від кількості сторін у договорі, порядку подачі природного газу, а також від охоплення закріплених в договорі прав та обов'язків сторін. Виконання умов зобов'язання щодо сплати за спожитий природний газ з боку споживачів безпосередньо пов'язане з виконанням суто технічних вимог, які мають бути виконані та передбачені у договорі (газові вузли на вводі в будинок мають бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами для здійснення регулярного контролю якості природного газу).

Вказується, що несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати за спожитий природний газ підприємством-власником внутрішньобудинкових газових мереж, не є підставою для припинення постачання природного газу особам, які здійснюють своєчасну оплату за спожитий природний газ і є порушенням зобов’язання з боку газопостачального підприємства.

У підрозділі 3.2. «Зміна та припинення зобов’язань з постачання побутовому споживачу природного газу» досліджується питання зміни та припинення зобов'язань щодо постачання природного газу побутовому споживачу - фізичній особі.

Автор вказує, що зміна або розірвання договору постачання природного газу побутовому споживачу через публічність цього договору можливо виключно за ініціативою самого споживача, а несвоєчасність оплати за спожитий природний газ не є підставою для розірвання договору постачання природного газу побутовому споживачу - фізичній особі.

На підставі дослідження антимонопольного законодавства стверджується, що, враховуючи те, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюють підприємства-монополісти, то відповідно до монопольного законодавства вони не мають права розірвання договору постачання природного газу побутовому споживачу в односторонньому порядку, оскільки споживач не може звернутися до іншого постачальника, бо його в загалі не існує.

Дисертант обґрунтовує, що при несплаті вартості спожитого природного газу в повному обсягу підприємство монополіст може лише обмежити подачу природного газу, тобто знизити тиск у газорозподільної газової системі, припиняти у повному обсягу подачу природного газу, та розірвати договір, не має права. Тому що це суперечить Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», оскільки це потягне за собою припинення подачі природного газу населенню, а це означає, зловживання домінуючим становищем та порушення Конституційних норм.

У підрозділі 3.3. «Відповідальність за договором постачання побутовому споживачу природного газу» досліджується особливість механізму відповідальності сторін за договором постачання природного газу споживачу громадянину з урахуванням специфіки предмету договору.

Досліджуючи положення ст.611 ЦК України та Правил надання послуг з газопостачання населення, обґрунтовується, що у разі порушення зобов'язань за договором постачання природного газу побутовому споживачу - фізичній особи, сторони договору постачальник (виконавець) і споживач мають нести однакову (обмежену) відповідальність у вигляді відшкодування реально завданого збитку, не допускається стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди. Якщо договором або Законом за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі незалежно від компенсації збитків.

На підставі дослідження Правил надання послуг з газопостачання населення" дисертант обґрунтовує, що порушення правил технічного обслуговування та утримання внутрішньо будинкових газових мереж є підставою для застосування оперативних заходів впливу на споживача таких, як припинення або обмеження постачання природного газу до моменту усунення недоліків щодо технічного утримання та обслуговування газопроводів.

Дисертант обґрунтовує, що використання такого виду відповідальності як колективна (за борги однієї особи несуть відповідальність всі) неприпустима. У даному випадку газопостачальна організація порушує умови договору які уклала з іншими мешканцями і має нести відповідальність за неналежне виконання договору.