ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ХОЛДИНГОВИХ КОМПАНІЙ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.  Становлення ринкових відносин в Україні супроводжується пошуком альтернативних організаційно-правових форм суб’єктів господарювання та нових способів управління господарськими процесами, одним з яких є створення групи підприємств на чолі з холдинговою компанією.

У законодавстві України та наукових дослідженнях, що торкаються проблем правового становища холдингових компаній, немає єдиного підходу до визначення поняття холдингової компанії та її правової природи, часто конструкція холдингової компанії виводиться під іншими поняттями.

Окремі аспекти правового статусу холдингових компаній досліджувалися у роботах І. В. Бейцун, О.М. Вінник, О.А. Воловик, С.М. Грудницької, М. Г. Ісакова, О.Р. Кібенко, В.М. Кравчука, Н.С. Кузнєцової, В.Г. Пєскова, М. Потюка, В.Д. Примака, О.С. Семерака, Ю.В. Хахуліної, С.М. Хєди, Б.В. Шуби. Зокрема, О.М. Вінник вперше досліджено проблему залежних підприємств та запропоновано порядок субсидіарної та солідарної відповідальності контролюючого підприємства. Російські вчені К.Я. Портной, І.А. Лаптєв, С.І. Мармазова, О.Е. Молотніков, І.С. Шиткіна, В.А. Федчук  досліджували проблеми правового становища та корпоративного управління холдингових компаній.

Відмітимо, що більшість досліджень стосувалися правового становища дочірніх підприємств та проблем відповідальності холдингової компанії (контролюючого підприємства). В українській юридичній науці комплексного дослідження правовідносин у холдинговій групі не здійснювалося. Зокрема, поза межами наукового пошуку залишилися проблеми визначення критерію відмежування холдингових компаній, їх видів, поняття контролю в холдинговій групі. Немає досліджень проблем управління в холдинговій групі та особливостей правового становища державних холдингових компаній. Недостатньо досліджено поняття холдингових правовідносин та їх місце в системі правовідносин. На жаль, прийняття Закону України «Про холдингові компанії в Україні» не розв’язало проблем регулювання холдингових відносин. Вищезазначені обставини визначають актуальність і практичну доцільність проведення комплексного дослідження правового становища холдингових компаній в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження виконано згідно з держбюджетною науково-дослідною темою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (№ 06БФ042-01).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексний аналіз нормативно-правових актів, що регулюють правове становище холдингових компаній; виявлення проблем у створенні та діяльності холдингової групи, а також розробка науково-теоретичних та практичних рекомендацій щодо діяльності холдингових компаній та внесення пропозицій щодо удосконалення їх правового становища.

Відповідно до мети дослідження було визначено такі основні завдання:

визначити поняття холдингової компанії, її основні ознаки та здійснити їх класифікацію;

з’ясувати на підставі порівняльного аналізу правове становище холдингових компаній за законодавством України та інших країн;

визначити поняття холдингових відносин та з’ясувати їх місце в системі правовідносин;

визначити та дослідити поняття контролю в холдинговій групі та його місце в системі загального правового контролю;

відмежувати поняття контролю та управління холдинговою групою;

здійснити класифікацію встановлення контролю в холдинговій групі;

виявити проблеми та обмеження в діяльності холдингових компаній з метою врахування інтересів дочірніх підприємств та акціонерів/учасників останніх;

дослідити особливості управління в холдинговій групі (його механізмів);

визначити особливості правового становища державних холдингових компаній;

розробити пропозиції щодо усунення виявлених прогалин та недоліків регулювання правового становища холдингових компаній шляхом удосконалення законодавства України.

Об’єктом дослідження є комплекс правовідносин, пов’язаних з діяльністю холдингових компаній.

Предметом дослідження є правове становище холдингових компаній за законодавством України.

Методи дослідження. У дисертації використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Зокрема, формально-логічний метод був використаний при дослідженні законодавства про холдингові компанії в Україні. Системно-логічний метод застосовувався при визначенні поняття та ознак холдингової компанії, контролю та управління холдинговою групою. У дослідженні також застосовувалися деякі спеціальні методи. Так, на основі історичного методу було простежено процес становлення холдингових компаній в України.  Порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі законодавства України про холдингові компанії, законодавства зарубіжних країн та міжнародних документів, зокрема, для визначення відповідностей законодавства України основним вимогам та стандартам Європейського Союзу (далі – ЄС). Методи аналізу та синтезу використовувалися при формулюванні пропозицій щодо удосконалення правового становища холдингових компаній.

Теоретичну основу дисертації складають наукові праці вітчизняних та зарубіжних правознавців та економістів, а саме: І.В. Бейцун, О.А. Беляневич,  А.В. Венедиктова, О.М. Вінник, О.А. Воловик, Р. Гамільтона, В. Голдмана, С.М. Грудницької, М.Г. Ісакова, О.І. Камінки, О.Р. Кібенко, М.І. Кулагіна, В.М. Кравчука Н.С. Кузнєцової, В.К. Мамутова, О.Е. Молотнікова, Т.В. Пашаніної, В.Г. Пєскова, К.Я. Портной, М. Потюка, В.Д. Примака, Г.В. Пронської, Н.О. Саніахметової, О.С. Семерака, Г.В. Уманців, В.А. Федчук, Ю.В. Хахуліної, С.М. Хєди, І.С. Шиткіної, Ф. Шольца, Б.В. Шуби, В.С. Щербини, М. Юстуса та інших.

Емпіричну основу дослідження склали законодавство України,  зарубіжних країн та міжнародно-правові норми, що регулюють правове становище холдингових компаній; практика застосування законодавства, що регулює холдингові відносини, статистичні матеріали. Авторкою використані матеріали з практики діяльності холдингових компаній в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням правового становища холдингових компаній, на основі якого обґрунтовано нові теоретичні положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення регулювання правового становища холдингових компаній. Новизна роботи конкретизується в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні:

Вперше:

систематизовано види холдингових компаній: 1) залежно від ступеня контролю, який холдингова компанія справляє на залежні і дочірні підприємства (впливова, контролююча, батьківська); 2)  залежно від мети створення холдингової компанії (чисті та змішані); 3) залежно від галузевої належності холдингової компанії (галузеві та міжгалузеві); 4) за напрямом інтеграції (вертикальні та горизонтальні); 5) за шляхом виникнення контролю в холдинговій групі (статутні, за договором, фактичні); 6) залежно від форми власності, на якій за холдинговою компанією закріплюється майно (державні, комунальні та приватні); 7) залежно від організаційної побудови та наявності рівнів в холдинговій групі (основна та проміжна холдингова компанія (субхолдинг); 8) залежно від територіальної діяльності (національні та міжнаціональні);

запропоновано всіх суб’єктів господарювання, що контролюють інші підприємства іменувати холдинговими компаніями, а підконтрольні підприємства – дочірніми;

виділено місце холдингових відносин в системі правовідносин та запропоновано їх визначення – це врегульовані нормами права господарські відносини, що  виникають у сфері взаємодії учасників холдингової групи, яка випливає з контролю холдингової компанії над її дочірніми підприємствами, а також відносини учасників холдингової групи з іншими особами, які характеризують належність їх до холдингової групи. Визначено, що холдингові відносини можуть бути внутрішніми (між учасниками холдингової групи) і зовнішніми (між учасниками холдингової групи та іншими особами, що здатні їх контролювати);

визначено поняття релевантного ринку товарів як ринку, що охоплює всю  продукцію та/або послуги, що можуть бути розцінені споживачем, як взаємозамінні або доповнюючі унаслідок характеристик продукції, їх  ціни і їх використання з метою усунення проблем визначення економічної концентрації для холдингової групи;

виділено принципи організації управління холдинговою групою: поєднання централізації та децентралізації управління; координації діяльності дочірніх підприємств; поінформованості холдингової компанії про основні  виробничі та фінансові показники дочірніх підприємств; відповідальності холдингової компанії за неефективне управління дочірніми підприємствами; формування консолідованої звітності;

з’ясовано сутність моделей управління діяльністю холдингової групи як системи правових зв’язків, за допомогою яких холдингова компанія здійснює управління діяльністю своїх дочірніх підприємств; а також виділено вісім основних моделей управління холдинговою групою: 1) управління в силу володіння контрольним пакетом акцій, 2) безпосереднє управління органами холдингової компанії діяльністю дочірнього підприємства через дачу обов’язкових для виконання приписів, 3) затвердження положень про показники дочірнього підприємства, 4) укладення договору про підпорядкування між холдинговою компанією та дочірнім підприємством, 5) укладення договору на право давання обов’язкових для виконання вказівок, 6) управляюча компанія в холдинговій групі, 7) договір про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу, 8) надання консультаційних послуг.

Удосконалено:

визначення поняття холдингової компанії як господарської організації (головної компанії), яка в групі підприємств контролює дочірнє(і) підприємство(а) або через переважну участь в його статутному фонді, та/або утримання більшості голосів в його органах управління, або в інший, визначений в законодавстві спосіб, здійснює контроль над дочірнім підприємством;

перелік основних ознак холдингової компанії: наявність головної, по відношенню до дочірніх, компанії, яка здійснює контроль щодо них, у межах, визначених в законодавстві; стоїть на чолі групи компаній; здатна впливати на рішення, які приймаються дочірнім підприємством; між холдинговою компанією і дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю; у випадках, прямо передбачених законом, холдингова компанія несе відповідальність за збитки, спричинені дочірньому підприємству;

визначення поняття контролю у холдинговій групі як можливість одного суб’єкта господарювання забезпечувати вирішальний вплив на прийняття рішення підконтрольним суб’єктом, що здійснюється у випадках, передбачених законодавством;

класифікацію способів встановлення контролю холдингової компанії над її дочірніми підприємствами в силу: переважної участі в статутному капіталі дочірнього підприємства; безпосереднього управління органами холдингової компанії діяльністю дочірніх підприємств; укладення договору про підпорядкування; з інших підстав, коли фактично виникає контроль;

визначення поняття корпоративного управління холдинговою групою як системи засобів і методів, за допомогою яких холдинговою компанією здійснюється контроль і спрямовується діяльність дочірніх підприємств для досягнення певної господарської мети, а також учасників корпоративного управління в холдинговій групі як суб’єктів, які безпосередньо здійснюють управління діяльністю холдингової групи (холдингової компанії та її дочірніх підприємств);

визначення поняття державної холдингової компанії як холдингової компанії,  утвореної у формі   відкритого   акціонерного   товариства,   контрольний пакет акцій якого належить державі.

Отримали подальший розвиток:

аргументація доцільності запровадження солідарної відповідальності холдингової компанії за угодами, укладеними дочірнім підприємством за вказівками холдингової компанії; компенсації завданих дочірньому підприємству збитків, якщо вони виникли з вини холдингової компанії через укладення дочірнім підприємством невигідних для нього угод та субсидіарної відповідальності холдингової компанії у випадках банкрутства дочірнього підприємства;

розроблення способів створення дочірніх підприємств: заснування дочірніх підприємств корпоративного типу;  заснування дочірніх підприємств унітарного типу; перехід до холдингової компанії переважної участі в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління дочірнього підприємства;

аргументація доцільності запровадження механізму «золотої акції» в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі теоретичні положення  та практичні рекомендації безпосередньо можуть бути використані для вдосконалення регулювання правового становища холдингових компаній, а саме: у законотворчій діяльності щодо прийняття нових нормативно-правових актів, а також внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів, що регулюють правове становище холдингових компаній; у підготовці підручників і навчальних посібників для студентів та аспірантів юридичних вузів; у практичній діяльності судових органів України, Фонду державного майна України, а також у практичній діяльності холдингових компаній.

Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладенні курсу «Господарське право» та спецкурсу «Корпоративне право».

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою, в якій комплексно досліджується правове становище холдингових компаній. Авторка формулює теоретичні висновки та практичні пропозиції, одержані в результаті дослідження наукових праць, вивчення та аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства та матеріалів практики.

Апробація результатів дисертації. За результатами дослідження були зроблені доповіді на Науково-методологічному семінарі аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (16 листопада 2005 р.) та на кафедрі господарського права (25 квітня 2006 р). Основні положення та висновки дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Актуальні проблеми приватного права в умовах становлення національної економіки»  (10-11 грудня 2004 р. м. Київ), Міжнародній науковій конференції «Наукові правничі школи Київського університету» (12 жовтня 2005 р., м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Четверті осінні юридичні читання» (21-22 жовтня 2005 р., м. Хмельницький), Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку» (25-26 листопада 2005 р., м. Київ), Міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть» (30 березня 2006 р., м. Тернопіль), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (2-3 червня 2006 р., м. Луцьк), засіданні Круглого столу «Актуальні проблеми господарського права» (16 грудня 2004 р., м. Київ).

Окремі положення дисертації використовуються авторкою при викладенні  занять курсу господарського права на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Результати дослідження опубліковано в чотирьох наукових статтях у фахових виданнях,  а також тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена предметом, метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 241 стор., з них 29 стор. займає список використаної літератури.