ПРАВОВІ ТА НАУКОВІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблеми призначення, проведення судових експертиз та використання їх результатів займають важливе місце в комплексі питань розслідування кримінальних справ. Судова експертиза є основною формою використання спеціальних знань у судочинстві, за допомогою якої слідчий та суд отримують нову інформацію, яка має доказове та орієнтуюче значення для справи і не може бути отримана іншими процесуальними засобами. Як свідчить практика, майже жоден злочин не розслідується без призначення тої чи іншої експертизи. Статистичні дані свідчать про зростання експертних досліджень, що виконуються у спеціалізованих державних установах. Так, експертно-криміналістичною службою МВС України за останні роки виконано у 2001 р. – 180504 експертизи, у 2002 р. – 198608 (+10,02%), у 2003 р. – 220585 (+11,07%), у 2004 р. – 238912 (+8,3%), у 2005 р. – 223580 (– 6,5%) експертиз. Таким чином, за п’ять років обсяг виконаних експертиз зріс на 23,9%, тобто майже на чверть.

Дослідження вказаних проблем як процесуалістами, так і криміналістами довгий час носило або суто процесуальний характер, коли основна увага зосереджувалася на процесуальному боці організації та проведення експертиз, або велось тільки в криміналістичному аспекті стосовно техніко-криміналістичної і тактичної характеристики окремих прийомів, засобів збирання і методик дослідження доказів. Така ситуація характерна й для доказового права в цілому. Тенденція до вивчення і розробки проблем доказового права, зокрема судових експертиз, тільки в одному певному аспекті – або процесуальному, або криміналістичному – викликала штучний відрив взаємопов’язаних сторін одного і того ж предмета дослідження і, як наслідок, неповноту самого дослідження. Відомі криміналісти та процесуалісти (В.Д. Арсеньєв, Р.С. Бєлкін, О.Р. Шляхов) висловили думку про те, що теорія доказів є комплексною і лежить на межі процесуального права, криміналістики, теорії судової експертизи й інших наук. Тому з урахуванням відзначеного комплексного підходу до процесу доказування ми поставили за мету здійснити багатоаспектний розгляд проблеми використання судових експертиз у розслідуванні злочинів. На актуальність та необхідність розробки цієї проблеми також вказує те, що в монографіях та підручниках з криміналістики, як вітчизняних, так і країн СНД, тактико-криміналістичні питання використання судових експертиз комплексно не висвітлені. Автори набагато більше уваги приділяють можливостям і значенню експертних досліджень, оцінці висновку експерта, а обговорення проблем використання судових експертиз під час розкриття та розслідування злочинів зводиться в основному до викладення фабул кримінальних справ і перерахування експертиз, завдяки яким були розкриті згадувані злочини, або просто до викладення можливостей судових експертиз для встановлення тих чи інших фактів.

Деяким окремим аспектам використання судових експертиз у доказуванні була приділена увага у роботах вітчизняних та закордонних вчених, зокрема Т.В. Аверьянової, Ю.П. Аленіна, Л.Ю. Ароцкера, В.Д. Арсеньєва, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, А.Р. Бєлкіна, Г.Ш. Берлянда, О.М. Васильєва, А.І. Вінберга, А.Ф. Волобуєва, В.М. Галкіна, В.І. Гончаренко, А.В. Дулова, О.О. Ейсмана, Н.І. Клименко, В.Я. Колдіна, В.П. Колмакова, В.О. Коновалової, Ю.Г. Корухова, В.Г. Лукашевича, В.К. Лисиченка, Б.О. Матійченка, І.М. Можар, Г.М. Надгорного, Ю.К. Орлова, А.К. Педенчука, І.Л. Петрухіна, В.А. Притузової, Р.Д. Рахунова, О.Р. Росинської, М.В. Салтевського, Т.В. Сахнової, М.Я. Сегая, С.А. Смірнової, В.К. Степутенкової, М.М. Тагаєва, І.Я. Фрідмана, В.Ю. Шепітька, О.Р. Шляхова, М.Г. Щербаковського, Я.М. Яковлева та інших. Але згадувані роботи не в повній мірі розв’язують комплекс проблем, який виникає саме при використанні висновків судових експертів при розслідуванні злочинів. Тактико-криміналістичні аспекти цієї проблеми є малодослідженими або дискусійними. Комплексного монографічного дослідження проблем використання судових експертиз при розслідуванні злочинів не проводилося. Усе вищевказане і зумовило обрання теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження ґрунтується на основних положеннях Наказу МВС України №755 від 05.07.2004 р., яким затверджено „Пріоритетні напрямки наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років” та Наказу МВС України №491 від 15.05.2003 р. „Про вдосконалення науково-дослідної діяльності в системі МВС України”. Тема дослідження відповідає тематиці рекомендованих Академією правових наук України пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005–2010 роки (постанова №2/04-2 від 18.06.2004 р.) та пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 13 від 23.12.2005 р.)