ПРИКМЕТНИКОВІ ДЕРИВАТИ ІЗ ЛАТЕНТНОЮ МОДАЛЬНО-ПАСИВНОЮ ПРЕДИКАЦІЄЮ

Краткое содержание

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та лексико­графічних джерел, додатка. Загальний обсяг дисертації становить 233 сторінки, з них 165 сторінок тексту, 19 сторінок списку використаної літератури

(201 позиція), 49 сторінок додатка. Робота містить 17 таблиць і 4 рисунки.

            У вступі обгрунтований вибір теми, її актуальність, визначені мета, завдання, об′єкт і предмет дослідження, подані відомості про методи досліження, наукову новизну, практичне і теоретичне значення роботи, апробацію результатів дослідження, кількість публікацій та структуру дисертації.

            У першому розділі досліджена граматична категорія пасиву. Розглянуті інваріантні ознаки пасиву, на основі чого здійснена інвентаризація поля пасивності і визначено місце у ньому словотвірних засобів. В огляді літератури подані найбільш поширені теорії інтерпретації пасиву, з яких перевага надається концепції фунціонально-семантичного поля, що розроблена О.В.Бон­дарком  [А.В.Бондарко, 1983, 1984, 1991]. Ця теорія адекватно пояснює можли­вості вираження певної граматичної категорії не лише морфологічними засобами, але й взаємодією на функціональному рівні як лексичної, так і граматичної семантики.

 Польовий підхід передбачає взаємопов¢язаність шляхів дослідження – від форми до значення, від значення – до форми. У першому випадку важливим є пошук інваріантного значення, на основі якого визначається інвентар мовних засобів даного поля. Їх систематизація і класифікація можлива за умови  аналізу семантичної структури даних елементів поля.

      Інваріантні ознаки пасиву, на основі яких мовні засоби різних рівнів об´єднані у функціонально-семантичне поле пасиву, найвиразніші у ядрі поля. Тому їх визначали на основі морфологічної форми werden + Part.II, яка формує ядро поля. Проте аналіз не обмежувався лише морфологічним рівнем, оскільки пасив є категорією, яка реалізується в рамках предикації, виражаючи суб¢єктно-об¢єктні відношення. Ці відношення фіксуються або у морфологічній формі присудка, або ж у лексичних, словотвірних засобах чи синтаксичних конструкціях. Тому до уваги взята сукупність мовних рівнів, що потрібні для визначення предикативних відношень, які слугують відправним пунктом у визначені категорії пасиву.