ПРОАКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ СУКУПНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і необхідність виконання дисертаційної роботи, викладено зв’язок з науковими програмами, визначено мету і завдання дослідження, об’єкт і предмет роботи, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – «Теоретичні та методологічні основи управління сукупним потенціалом промислового підприємства» – визначено потенціал господарюючого суб’єкта як системного об’єкта дослідження, виявлено місце, роль і значення сукупного потенціалу промислового підприємства в розвитку виробництва та сформовано концепцію проактивного управління сукупним потенціалом господарюючого суб’єкта.

Дослідженням доведено, що широкий спектр поглядів на сутність потенціалу підприємства пов’язано з різними підходами науковців до його структури, а саме сукупності елементів та їх співвідношення, що дозволяє умовно виокремити ресурсний, функціональний і результативний (конкурентний) підходи, концепцію конкурентоспроможності. У межах визначених концепцій доведено необхідність дослідження сучасних підходів до управління потенціалом, серед яких доцільно розглядати результативний, ресурсний, стратегічний підходи. Усе це призводить до різноманітної сутності категорії «потенціал» для різних об’єктів управління, будь-який ресурс має свій потенціал: виробничий, управлінський, маркетинговий, трудовий і т. ін. Тому, досліджуючи сукупний потенціал підприємства, визначено: він є багаторівневим, багатофункціональним поняттям, складною динамічною системою, здатною мобілізувати ресурси й інтегральні можливості мікропотенціалу і макропотенціалу підприємства для досягнення поставленої мети у формуванні макросередовища на основі врахування впливу зовнішніх і внутрішніх чинників ринкового середовища.

Комплексне дослідження сучасних напрямів теорії управління сукупним потенціалом дозволило визначити його роль і місце в стратегії розвитку підприємства, де потенціал є оцінкою рівня реалізованої стратегії розвитку та оцінюється з позицій перспективності.

Роль сукупного потенціалу підприємства виявляється в спроможності своєчасно реагувати на зміни у внутрішньому й зовнішньому середовищах зі спрямованістю на попередження і запобігання появи негативних явищ або на створення нових можливостей у зовнішньому середовищі функціонування з одночасною оптимізацією процесів формування, використання і розвитку сукупного потенціалу в межах процесного підходу.

Із сутності сукупного потенціалу доведено: він залежить від стратегії розвитку, зміни в ньому відбуваються одразу після змін зовнішнього середовища, що зумовлює конкурентний розвиток суб’єкта господарювання, а також підтверджує циклічність характеру даної економічної категорії.

Із метою удосконалення концептуальних засад управління сукупним потенціалом підприємства доведена необхідність розглядати сукупний потенціал підприємства не лише як сукупність ресурсів і можливостей підприємства, а як багаторівневе, багатофункціональне поняття, складну динамічну систему, здатну мобілізувати ресурси та інтегральні можливості мікропотенціалу і макропотенціалу підприємства для досягнення поставленої мети у формуванні макросередовища на основі врахування впливу зовнішніх і внутрішніх чинників ринкового середовища. Це якісно відрізняє її сутність від системи, що передбачає реакцію на події, які вже виникли.

Основою створення  сукупного потенціалу є виявлення, систематизація і аналіз всіх елементів, які входять до його складу: розробка методики визначення і оцінювання кількісних та якісних характеристик впливу цих елементів, формування на цій основі методологічної бази управління сукупним потенціалом підприємства.

Внутрішня структура є найважливішою характеристикою сукупного потенціалу, а тому, виходячи з системного підходу, було виділено його структурні елементи, розподілені за рівнями системи. Кожен структурний елемент може розглядатися і як самостійна система, і як підсистема в рамках системи вищого порядку. Тому при аналізі структури пропонується використовувати комплексний підхід, який поєднує переваги ресурсного й функціонального підходів і дозволяє представити сукупний потенціал як інтегровану сукупність складових (виробничої, управлінської, фінансової та маркетингової) до стратегії підприємств. Саме поєднання певних складових у сукупності характеризує стан і можливості підприємства щодо створення, зміцнення й розвитку сукупного потенціалу.

Доведено, що не всі структурні елементи рівнозначні за своїм впливом на рівень сукупного потенціалу. Ця нерівномірність, з одного боку, обумовлена нерівнозначністю результатів функціонування потенціалу, які виникають у разі володіння або не володіння підприємством тими або іншими можливостями, з іншого боку, нерівномірність впливу елементів потенціалу обумовлена відмінностями у впливі на забезпечення кожного з них відповідними ресурсами. Використання процесного підходу до формування  сукупного потенціалу дало можливість установити, що всі його елементи функціонують одночасно і в макс-мінній залежності.

Проактивне управління сукупним потенціалом підприємства – це формування наявного економічного потенціалу на основі передбачення розвитку подій, спрямованого на створення й підтримання системи погодженої роботи всіх структурних підрозділів підприємства й обґрунтованого прийняття управлінських рішень для впровадження системи заходів щодо реалізації ініціативи в умовах зміни конфігурації зовнішнього середовища.

Саме це й обумовило можливість і необхідність формування концепції проактивного управління сукупним потенціалом, а також визначення співвідношення між його складовими (рис. 1). У підходах до оцінки сукупного потенціалу підприємства, які існують, недостатньо уваги було приділено особливостям процесу управління потенціалом підприємства, зокрема, формуванню, збереженню й підвищенню рівня використання потенціалу як забезпечувальній складовій, здатній на новому етапі дати розвиток підприємству, а методики оцінювання, що використовувалися, не мали комплексного і системного характеру.