Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератов / ЮРИДИЧЕСКИЕ НАУКИ / Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право
Название: | |
Тип: | Автореферат |
Краткое содержание: |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Ратифікувавши 27 лютого 1991 року Конвенцію про права дитини 1989 р., Україна взяла на себе великі зобов’язання у сфері захисту прав осіб у віці до 18 років. На необхідності захисту дітей наголошують Конституція України (ст. ст. 51, 52), Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року, Національна програма “Діти України” (затверджена Указом Президента України від 18 січня 1996 року). Потрібно відмітити, що ситуація з неповнолітніми в Україні вкрай тривожна. Кожного року Україна втрачає 16 тисяч дітей віком до 14 років (це травми, самогубства, вбивства тощо). Серед усіх незалежних країн колишнього СРСР саме в Україні найнижчий відсоток населення віком до 16 років. За даними дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), в Україні налічується біля 16 % таких дітей, у той час як у Російській Федерації і Бєларусі - 22 %, в Естонії та Литві - 24 %. У такій ситуації під загрозою опиняється саме майбутнє держави, оскільки діти - це майбутнє і від того, як держава їх захищає, залежить, яке майбутнє вона буде мати і чи взагалі буде існувати. Недостатньо задовільний стан захисту неповнолітніх в Україні поряд з економічними та соціальними причинами зумовлений і невідповідністю в ряді випадків національного кримінального законодавства вимогам Конвенції про права дитини. Потрібно відмітити, що хоча Кримінальний кодекс України, прийнятий 5 квітня 2001 р., і створив більш ефективну, ніж у попередні часи, законодавчу базу для захисту прав неповнолітніх, існує комплекс проблем, які потребують вирішення. По-перше, ряд статей, які передбачають відповідальність за злочини проти життя, здоров’я та волі особи (а саме, ст.ст.115, 119, 121, 122, 125, 126, 127, 128, 129, 134, 143, 146, 151), не містять у якості обставини, яка обтяжує відповідальність, вчинення цих злочинів щодо неповнолітнього. Неповнолітні, в силу своїх вікових особливостей, мають набагато менше, порівняно з дорослими, можливостей захистити себе від агресії з боку інших осіб, а фізичні та психічні травми, заподіяні їм внаслідок злочинних дій, можуть мати набагато більш серйозні наслідки, ніж аналогічні травми у дорослих і тому вони потребують посиленої охорони з боку кримінального законодавства. Крім того, сам факт вчинення злочину проти неповнолітнього вже свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи злочинця і це повинно у повній мірі враховуватися кримінальним законом. По-друге, диспозиції ст. ст. 126, 149 та 166 не враховують всіх особливостей діянь, відповідальність за які вони передбачають, і потребують відповідних змін, що дозволить, у свою чергу, більш ефективно захищати від таких діянь неповнолітніх. По-третє, статті, що передбачають відповідальність за статеві злочини проти неповнолітніх, або взагалі не містять у якості обставини, яка обтяжує відповідальність, вчинення цих злочинів особами, які повинні турбуватися про неповнолітніх і які в силу цього використали залежний стан потерпілих осіб від себе, що значно полегшило вчинення таких злочинів (це, зокрема, стосується ст. ст. 152 та 153 КК України) або залишають за межами підвищеної відповідальності значну групу осіб, які, як і батьки та особи, що їх заміняють, також повинні турбуватися про неповнолітніх (такі вади мають місце у ст. ст. 155 та 156 КК України). Це не відповідає ст. 19 Конвенції про права дитини, яка вимагає захищати осіб у віці до 18 років від сексуальних зловживань з боку батьків, опікунів або інших осіб, які повинні турбуватися про дитину. По-четверте, за чинним кримінальним законодавством неповнолітні не мають належного захисту від посягань на свої права під виглядом релігійної чи громадської діяльності, що має особливо актуальне значення після подій, пов’язаних з “Білим братством”, “Аум Сінрікьо” та іншими подібними об’єднаннями. Стаття 181 КК України не враховує як характерних рис таких об’єднань, так і обмежує коло суб’єктів злочину, передбаченого нею, тільки організаторами та керівниками антигромадських релігійних груп, що у свою чергу не дозволяє притягати до відповідальності інших осіб, які, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер діяльності подібних утворень, втягували до них неповнолітніх. Вказані вади КК України потрібно усунути і привести національне кримінальне законодавство у відповідність з Конвенцією про права дитини. Потрібно відмітити, що праць, спеціально присвячених проблемам захисту прав неповнолітніх кримінальним законодавством взагалі і України окремо, дуже мало. Серед праць, для яких характерний комплексний підхід до цієї проблематики, в першу чергу слід виділити роботи таких дослідників, як О.М. Ігнатов, М.І. Трофимов, І.К. Туркевич, В.І. Лановенко Г.М. Міньковський, А.П. Тузов, А.А. Примаченок, К.К. Сперанський, Н.С. Юзікова, С.С. Яценко. Для інших праць притаманне акцентування уваги на окремих питаннях кримінально-правової охорони неповнолітніх. Так, проблеми захисту життя, здоров’я та волі неповнолітніх розглядалися, зокрема, в роботах Р.З. Авакяна, М.І. Бажанова, С.В. Бородіна, М.І. Загороднікова, Л.І. Глухарьової, А.М. Дубровіної, Р.М. Ключко, А.А. Музики, Н. Петрової, Е.Ф. Побєгайла, М.Д. Шаргородського. Питання охорони статевої недоторканності неповнолітніх, їх нормального статевого розвитку знайшли відображення в роботах Ю.В. Александрова, Б.А. Бліндера, Т.В. Кондрашової, І.І. Лановенка, А. Халікова, Ю.М. Антоняна, В.П. Голубєва, Ю.М. Курякова та ін. Проблеми захисту неповнолітніх від негативного впливу деструктивних релігійних об’єднань, а також їх характерні риси розглядалися в роботах Є.Г. Балагушкіна, Р.Р. Галіакбарова, П.С. Гуревича, Й.Р. Григулевича, В.В. Клочкова, Л.М. Мітрохіна, Б.А. Садурського. Питання відповідальності батьків або осіб, що їх заміняють, за вчинення злочинів проти неповнолітніх знайшли відображення в працях П.П. Михайленка, Л. Войнаренко, Л. Короткової, О. Вихрова, І.П. Васильківської. Переважна більшість праць, присвячених кримінально-правовій охороні неповнолітніх, має не стільки правотворчий, скільки правозастосовчий характер, тобто вони спрямовані, в першу чергу, на розробку пропозицій щодо більш ефективного застосування існуючого законодавства з охорони прав неповнолітніх. Проте в умовах наявності значних прогалин в кримінальному законодавстві України і його невідповідності в ряді випадків Конвенції про права дитини можливості підвищення ефективності захисту прав неповнолітніх дуже обмежені і тому зараз потрібно внести відповідні корективи до Кримінального кодексу України, які дійсно дозволять захищати права неповнолітніх більш ефективно. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає науковому напрямку досліджень Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова “Дослідження проблем гуманітарних наук”, затвердженим планом науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету (Протокол №5 засідання Вченої ради університету від 25.12.1994 р.), пов’язана з програмами науково-дослідної роботи кафедри правознавства Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, зокрема, з темою “Проблеми розвитку кримінального права в Україні”, і охоплюється навчальними програмами та планами.
|