ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ ОРГАНІВ СУДОВОЇ ВЛАДИ НА ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зростання контрольних повноважень суду закладено у Конституції України, (зокрема, ст. 29, 30, 31, 55), що увібрала в себе всі найважливіші міжнародні стандарти у сфері захисту прав людини і громадянина та віддала безумовний пріоритет захисту прав особи. У зв’язку з цим, особливого значення набуває роль суду у сфері захисту прав юридичних та фізичних осіб в області кримінального судочинства і, зокрема, при провадженні досудового розслідування, тому що така діяльність пов’язана з втручанням в особисте життя громадян, обмеженням їх прав і свобод та застосуванням примусу.

Законом України “Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України” від 21.06.01, суттєво розширені повноваження суду щодо здійснення контролю на досудових стадіях кримінального судочинства та дещо змінені наглядові функції прокуратури. Такий перерозподіл повноважень між судом та прокуратурою був зумовлений тим, що суд, на відміну від прокурора або начальника слідчого відділу, не здійснює постійного нагляду, не втручається в процесуальну діяльність органів досудового розслідування і дізнання і не несе відповідальність за результати їх діяльності. Отже, незалежний судовий контроль є найефективнішим механізмом забезпечення прав учасників процесу. Його діяльність в стадії досудового розслідування можлива при зверненні зацікавлених суб’єктів кримінального судочинства за дозволом на проведення певних слідчих дій або застосування кримінально-процесуального примусу чи за скаргою на дії або бездіяльність слідчих органів. Але розгляд та вирішення цих питань, що виникають за участю суду в стадії порушення кримінальної справи, дізнання та досудового слідства, є досить важливими, оскільки в практичній діяльності як з боку органів дізнання й слідчого, так і з боку прокурора ще, на жаль, допускаються помилки, які призводять до порушення прав громадян. Проте, чинне законодавство у даній сфері має певні прогалини, що негативно відбивається на практиці кримінального процесу й потребує перегляду.

Вивчення стану наукової розробки цієї проблематики свідчить про те, що через нетривалий час існування інституту судового контролю вона ще недостатньо досліджувалася спеціалістами у галузі кримінально-процесуального права. Розглядались лише окремі аспекти контрольних функцій суду на досудових стадіях розслідування. Опрацюванню деяких із зазначених проблем в різні часи приділяли увагу такі науковці, як С. Абрамян, О. Білоусов, В. Бойко, О. Врублевський, В. Галузо, Ю. Грошевий, О. Дубинський, В. Зеленський, А. Ляш, О. Капліна, О. Кобліков, З. Коврига, В. Корнуков, Н. Колоколов, О. Кононенко, Ю. Кореневський, Т. Козирев, В. Маляренко, Є. Мірошниченко, М. Михеєнко, В. Нор, М. Погорецький, В. Півненко, П. Пилипчук, І. Петрухін, М. Сірий, С. Стахівський, М. Строгович, А. Туманянц, Г. Чангулі, М. Шумило.

Правова реформа, що проводиться в Україні, спрямована на зміцнення самостійності і незалежності судової влади. Проте наявність певних невизначеностей у КПК України змушує суд нерідко діяти за аналогією чи самостійно тлумачити певні норми. Всі ці та інші питання потребують серйозних теоретичних досліджень та переосмислень.

Згідно з Конституцією України та міжнародними актами, що стали частиною національного законодавства, в Україні повинна підвищуватись роль суду в охороні життєвих цінностей і благ особи, яка залучається до сфери кримінального судочинства. Тому, процесуальний контроль органів судової влади при провадженні досудового розслідування, стає однією з найголовніших процесуальних гарантій не тільки прав і свобод громадян, а й правосуддя у кримінальних справах в цілому. Крім того, такий контроль покликаний своєчасно усувати порушення законності та створювати правові умови виконання завдань кримінального судочинства.

Але в науці відсутнє комплексне дослідження інституту судового контролю за дізнанням та досудовим слідством. Це стосується цілого ряду питань, зокрема, предмета судового контролю, кола суб’єктів, які мають право на оскарження дій органів досудового розслідування, їх правового статусу, а також обсягу та меж судового контролю в стадії досудового розслідування. Саме на усунення цих прогалин і спрямована дана наукова робота.

Викладені вище обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження і свідчать про її актуальність.