ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ, ПОВ’ЯЗАНЕ З МІЖНАРОДНИМИ ВІДНОСИНАМИ, ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З початку 90-х років ХХ століття Україна активізувала діяльність щодо укладення чи ратифікації міжнародних договорів у сфері міжнародного співробітництва у кримінальних справах. Сьогодні є підстави констатувати, що чинне кримінально-процесуальне законодавство України  фактично відстає від рівня міжнародно-правової бази України у цій сфері. Воно залишилось майже незмінним ще з радянських часів. В той же час загальновідомо, що ефективність виконання міжнародних зобов’язань залежить від наявності дієвого механізму реалізації норм міжнародних договорів. Це зумовлює необхідність якісно нового підходу до побудови національного законодавства, що, звичайно ж, передбачає первинне глибоке наукове осмислення процесуальних проблем міжнародного співробітництва у кримінальних справах.

Останні декілька років йде активний процес підготовки нового Кримінально-процесуального кодексу України, який має врегулювати також особливості провадження у справах, розслідування чи судовий розгляд яких неможливі без плідної співпраці двох і більше держав. Попри це комплексне монографічне дослідження цих проблем у вітчизняній науці кримінального процесу не здійснювалось, хоч окремі аспекти цієї проблематики вивчались ще науковцями дореволюційної Росії.

Необхідно відзначити важливість для зазначеної сфери наукових праць таких вчених-юристів дореволюційної Росії як Ф. Мартенса, І. Фойницького, Н. Таганцева, Є. Сімсона, Е. Шостака. В радянський період окремі питання міжнародного співробітництва у сфері кримінального судочинства розглядали О. Бастрикін, Л. Галенська, Р. Валєєв, В. Зімін, В. Звірбуль, І. Карпець, Е. Ляхов, С. Мокринський, Н. Шаргородський, В. Панов, І. Павлова, Б. Реутт та інші. Вагомий вклад внесли також російські науковці пострадянського періоду. Зокрема, проблеми міждержавної взаємодії у кримінальних справах досліджувались П. Бірюковим, В. Волженкіною, О. Волеводзом, М. Мілінчук, Н. Маришевою, Є. Мельниковою, Р. Каламкаряном, І. Лукашуком, Н. Наумовим, В. Овчинським, С. Єркеновим, Н. Костенком та іншими.

В Україні процесуальні особливості міжнародного співробітництва у кримінальних справах досліджували Ю. Аленін, Ю. Грошевий, М. Михеєнко, В. Маляренко, О. Михайленко, П. Біленчук, О. Виноградова, М. Дьоміна, А. Кофанов, М. Пашковський, С. Кравчук, О. Гогусь, А. Мацко, В. Тертишник, А. Сизоненко, С. Лихова, М. Свистуленко, Т. Гавриш, М. Смирнов та інші.

Втім в Україні наукові дослідження у цієї сфері процесуальних відносин носять вибірковий характер. Так, за межами наукових інтересів, фактично, опинились питання перейняття кримінального переслідування, виконання іноземних судових рішень у кримінальних справах. Крім того норми проекту КПК України, зокрема Розділу ХІІ “Провадження у кримінальних справах, пов’язане з міжнародними відносинами”, потребують детального наукового аналізу під кутом зору їх відповідності міжнародно-правовим стандартам, що закріплені у міжнародних договорах України про правову допомогу. Все наведене безперечно вказує на актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу та криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка за темою “Проблеми захисту прав та законних інтересів особи у кримінальному процесі в умовах його реформування”, затвердженої наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № Н-239 від 16.04.2003 року (номер державної реєстрації 0103U005941).