ПРОВАДЖЕННЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ПРО КОНТРАБАНДУ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Краткое содержание

Актуальність теми дослідження. В Указі Президента України «Про стратегію національної безпеки України» (2007р.) акцентується увага на існуванні в країні складного стану економічної безпеки, що виникла внаслідок дії низки чинників та загроз, зумовлених недосконалістю механізмів захисту внутрішнього ринку від несумлінної конкуренції з боку імпортної продукції, поширенням напівлегальних методів ухилення від оподаткування, криміналізацією економічних відносин, наявністю в державі організованих злочинних угруповань, які претендують на контроль над діяльністю суб’єктів господарювання. Зазначені обставини потребують пошуку адекватних правових засобів реагування, спрямованих на боротьбу з контрабандою – злочином, що має підвищену суспільну небезпеку і створює загрозу національним інтересам і національній безпеці України.

Боротьба з контрабандою є одним з пріоритетних напрямків діяльності держави, оскільки цей злочин завдає збитків економіці держави, її культурній спадщині, стимулює вчинення інших тяжких злочинів. Для протидії цьому негативному явищу в Україні застосовуються різноманітні заходи, зокрема, вдосконалюється система управління діяльністю митної служби, відбувається розбудова й модернізація об’єктів митної системи. Статистичні дані щодо незаконного переміщення товарів, історичних і культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових, наркотичних, психотропних, інших речовин, останнім часом зростають. У зв’язку з цим дослідження проблем, пов’язаних із судовим розглядом справ про контрабанду за статтями 201 і 305 Кримінального кодексу України (далі КК України), є досить актуальним.

Питання кримінальної відповідальності за контрабанду порушували у своїх наукових роботах багато науковців, зокрема, В.О.Владимиров, В.М.Володько, Д.Д. Давітадзе, М.П.Карпушин, М.В.Качев, В.М. Колдаєв, Ю.І.Ляпунов, П.С.Матишевський, О.І. Перепелиця, В.Я. Тацій, Б.І.Тишкевич, В.В. Сташис, Ю.І.Сучков, але спірним залишаються ті з них, що стосуються об’єктивної й суб’єктивної сторони цього злочину, що ускладнює структурування предмета доказування у справах цієї категорії.

Проблемам доказування, предмету доказування та його структурі в теорії кримінального процесу приділяли увагу такі науковці, як: В.Д. Арсентьєв М.І. Бажанов, Л.О. Богословська, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевой, В.П. Гмирко, В.С. Зеленецький, Л.Д. Кокорєв, В.Є. Коновалова, С.В. Курильов, О.Р. Михайленко, Т.Г. Морщакова, В.Т. Нор, Г.М. Омельяненко, І.Л. Петрухін, І.Д. Перлов, М.С. Строгович, М.І. Сірий, С.М. Стахівський, Г.І. Чангулі, В.М. Шевчук та багато інших. Проте в науковій юридичній літературі недостатньо вивченими залишаються питання, присвячені саме особливостям предмета й процесу доказування, а також судового розгляду в справах про контрабанду, що, звичайно, негативно позначається на якості досудового й судового слідства у цій категорії справ.

Зазначені обставини обумовлюють вибір теми дисертаційного дослідження й визначають її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого згідно з пріоритетними напрямками фундаментальних досліджень відповідно до комплексної цільової програми Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого «Проблеми вдосконалення організації та діяльності суду і правоохоронних органів» (номер державної реєстрації 0106и002293). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 2 від 22.10.1999 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в комплексному науковому опрацюванні кримінально-процесуальної специфіки структури предмета та процесу доказування, особливостей провадження в кримінальних справах про контрабанду в суді першої інстанції.

Для досягнення поставленої мети в роботі сформульовано наступні завдання:

-      визначити стан наукової розробки предмета та процесу доказування і судового розгляду кримінальних справ про контрабанду в суді першої інстанції;

-      уточнити понятійний апарат, необхідний для даного дослідження;

-      на підставі узагальнення судової та прокурорської практики виявити особливості доказування, а також судового розгляду кримінальних справ зазначеної категорії;

-      за результатами проведеного дослідження розробити наукові рекомендації та пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства.

Об’єктом дисертаційного дослідження є законодавство, що регулює правовідносини в досудовому й судовому провадженні в кримінальних справах про контрабанду, а також практика діяльності органів дізнання, досудового слідства й суду по розслідуванню й розгляду справ даної категорії.

Предметом дисертаційного дослідження виступають, з одного боку, склади злочинів, передбачені статтями 201 і 305 КК України, а з другого – процесуальні аспекти доказування і судового розгляду в кримінальних справах зазначеної категорії.

Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів дисертанткою було застосовано широке коло загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Усі вони зумовлені поставленими в роботі метою та завданнями. Методологічне підґрунтя дисертації становлять загальнонаукові методи й діалектичний метод пізнання правових явищ і процесів. Метод системного і структурного аналізу дозволив дослідити елементи загального предмета доказування та його співвідношення з обставинами, що підлягають доказуванню в кримінальних справах про контрабанду; формально-логічний метод сприяв вирішенню проблем, що виникають під час провадження в кримінальних справах цієї категорії, завдяки якому були сформульовані висновки і пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства; порівняльно-правовий метод застосовувався в процесі вивчення та порівняльному аналізі кримінально-процесуального законодавства України та інших країн з метою використання позитивного світового досвіду; за допомогою статистичного методу було отримано інформацію про діяльність суду, прокуратури, слідчих у кримінальних справах про контрабанду; емпіричний метод використовувався для аналізу та узагальнення судової та прокурорської практики в кримінальних справах досліджуваної категорії, а також практики, опублікованої в юридичній періодиці. Зазначені методи наукового дослідження використовувалися у взаємозв’язку та взаємозалежності, що забезпечило необхідну повноту, всебічність та об’єктивність отриманих наукових результатів.

Нормативну основу дослідження становлять Конституція України, міжнародно-правові акти, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України (далі-КПК України), Митний кодекс України (далі-МК України), інші законодавчі акти, що регламентують питання переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України, постанови Пленуму Верховного Суду України, відомчі нормативно-правові акти, зокрема, накази Генерального прокурора України й Голови Державної митної служби України.

Емпіричну базу дисертації склали дані, одержані внаслідок вивчення матеріалів 500 кримінальних справ про контрабанду, результати узагальнення опублікованої практики Верховного Суду України та країн СНД, Європейського Суду з прав людини стосовно проблем, що існують у практиці провадження в кримінальних справах цієї категорії.