ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООЦІНКИ СУДДІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, виокремлено об’єкт та предмет дослідження, визначено мету, сформульовано завдання, розкрито методологічні засади та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію роботи.

У першому розділі „Методологічні аспекти дослідження професійної самооцінки” висвітлено основні теоретичні напрямки дослідження проблеми професійної самооцінки особистості.

Відповідно до суб’єктно-діяльнісного підходу (Є.О.Клімов, 1996) особистість у результаті включення у процес діяльності набуває специфічних якостей організації, саморегуляції і контролю узгодження з об’єктивними і суб’єктивними умовами власної активності та професійної діяльності. Зокрема, специфічною якістю виступає професійна самооцінка особистості, яка у процесі власного особистісного та професійного розвитку виступає однією з рушійних сил становлення професіонала (А.О.Реан, 1999; А.К.Маркова, 1996).

Дослідження професійної самооцінки особистості проводились серед таких категорій професіоналів, як державні службовці, для яких встановлено, що професійна самооцінка виступає одним із значущих факторів розвитку мотивації досягнення (О.В.Козієвська, 1998); та вчителі, для яких визначені структурні компоненти професійної самооцінки, що узгоджуються з сучасними теоретичними уявленнями про структуру педагогічної діяльності (О.В.Кувшинов, 2000; М.О.Ларіонова, 2001). Також, у дослідженнях розкриті психологічні особливості та відмінності у ціннісних орієнтаціях осіб з високою і низькою професійною самооцінкою, що досягли високих життєвих та професійних успіхів (О.В.Садкова, 2003); розкрито диференційований вплив соціальних та індивідних факторів на професійну самооцінку студентів (Д.Д.Ширапова, 2005); розроблена модель формування загальної та професійної самооцінки студентів (С.Б.Міронова, 2003) та інші.

Результати наведених досліджень виступають засновком для побудови теоретичної схеми вивчення професійної самооцінки (рис.1). Відправною точкою схеми виступає актуалізована потреба у професійній самооцінці. Серед детермінант останньої, саме ця потреба відіграє роль фонової.

Дослідження вказують, що професійна самооцінка може залежати від впливу різноманітних детермінант, серед яких – власні досягнення, досягнення інших, властивості особистості, особистий досвід, стаж та зміст діяльності, здатність до професії, власні потреби, досягнення батьків (М.О.Ларіонова, 2001; О.В.Садкова, 2003 та інші). Відповідно, означені детермінанти як своєрідне детермінаційне поле підпадають під категорію форми по відношенню до професійної самооцінки. Сама професійна самооцінка підпадає під категорію змісту та у процесі розвитку може спричинити зміну форми, в межах якої розвивається, таким чином здобувши статусу форми.