ПСИХОЛОГІЧНІ СПОСОБИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА КОРЕКЦІЇ ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ КРИЗИ ОСОБИСТОСТІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано теоретичну і практичну актуальність досліджуваної проблеми, вибір теми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано завдання, методологічні основи і методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення роботи.

Перший розділ «Попередження і корекція екзистенціальної кризи особистості: проблеми і перспективи дослідження» містить аналітичний огляд стану дослідження проблеми попередження і корекції екзистенціальної кризи особистості в сучасній психології.

Сучасні дослідники відзначають, що у зв'язку із збільшенням впливу агресивних чинників (як зовнішніх, так і внутрішніх) на людину, спостерігається підвищення уваги у бік вивчення, поглиблення і застосування методів психологічної допомоги населенню, спрямованих на подолання із стресами, психоемоційною напругою, розвитком внутрішньоособистісних і міжособистісних відносин (Ф.Є.Василюк, І.В.Єршова-Бабенко, В.В.Козлов, Ю.О.Кисельов, І.Ялом та ін.).

В даний час в системі психологічної допомоги населенню існує багато класифікацій способів і методів психокорекції, психологічного консультування, серед яких найбільшого поширення набули психоаналітичний, біхевіоральний, екзистенціально-гуманістичний, клієнт-центрований, когнітивний, арттерапевтичний напрями та ін. Проте, не дивлячись на велику різноманітність представлених напрямів, сучасна ситуація вимагає від фахівців системного і комплексного підходів, інтеграції кращих сторін різних напрямків з метою пошуку єдиного початку і перевірки на практиці їх роботи (С.Л.Братченко, Дж.Бюджентал, Р.Кочюнас, Р.Мей, І.Ялом, та ін.). Найповнішим і інтегральним підходом в попередженні і корекції екзистенціальної кризи особистості є екзістенціально-гуманістичний підхід та арттерапевтична техніка, зокрема малюнок, в межах якої виникає можливість достатньо безболісної особистісної інтеграції (Т.Ю.Колошина, О.І.Копитін, Дж.Келлог, М.Мілнер, К.Г.Юнг) через та завдяки тим символам, які народжує сама людина.

Категорія «криза» знайшла своє відображення в наукових працях як вітчизняних (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Анциферова, Ф.Є.Василюк, П.П.Горностай, Т.С.Кириленко, В.В.Козлов, І.П.Маноха, Т.М.Титаренко та ін.), так і зарубіжних (Дж.Бюджентал, Р.Мей, Е.Еріксон, Г.Олпорт, В.Франкл, К.Ясперс, І.Ялом та ін.) дослідників. Багатозначність такого поняття як «криза» розглядається дослідниками по-різному: разом з поняттям «екзистенціальна криза» (Р.Мей, М.Хайдеггер, І.Ялом та ін.) використовується поняття «духовна криза» (Л.В.Шутова, О.В.Лящук), «психодуховна криза» (Р.Асаджиолі, В.В.Козлов), «трансперсональна духовна криза» (С.Гроф, К.Гроф).

Таким чином, наведені змістовні характеристики екзистенціальної кризи в контексті застосування арт-терапії створюють умови для реалізації в дослідженні системно-структурного і екзистенціально-гуманістичного підходів, які передбачають цілісне і глибинне вивчення людини та її життєвої ситуації.

Другий розділ «Організація і методи дослідження» присвячений характеристиці вибірки досліджуваних, опису структури і процедури дослідження, підбору, обґрунтуванню і опису емпіричних методів, які були використані в роботі, а також опису психокорекційної роботи з суб’єктами, які переживають екзистенціальну кризу.

Дослідження було проведене в три етапи. Перший, підготовчий етап, включав аналіз наукової літератури, орієнтованої на дослідження екзистенціальної кризи особистості, копінг-стратегій, механізмів психологічного захисту, системи цінностей, що дозволило обґрунтувати мету, завдання дослідження для подальшої розробки методичного апарату, уточнення об'єкта і предмета дослідження та визначити адекватний предмету дослідження комплекс психодіагностичних методик.

Завданням другого, пілотажного етапу дослідження, в якому взяли участь 100 осіб, було вивчення психологічних особливостей проживання особистістю екзистенціальної кризи, зміна системи цінностей і смисложиттєвих орієнтирів, системи психологічного захисту, копінг-стратегій, візуальних і вербальних символів.

На третьому етапі дослідження, з урахуванням учасників підготовчого етапу, прийняли участь 250 осіб у віці від 25 до 35 років – студенти, аспіранти, викладачи Одеського національного медичного університету, а також батьки центру розвитку «Пелікан». Структура вибірки характеризується розподілом респондентів за статтю. З вищезазначеної вибірки були визначені досліджувані (102 особи), що переживають кризу у різних часових проміжках - минуле, сьогодення, майбутнє. Виявлено, що відсоток жінок (81%), які переживають екзистенціальну кризу, в представленій віковій групі від 25 до 35 років вище, ніж чоловіків (21%).

Після збору емпіричних даних була зроблена обробка та аналіз отриманих результатів.

Третій розділ «Екзистенціально-аналітичний тренінг як психологічний спосіб попередження і корекції екзистенціальної кризи особистості» містить опис результатів емпіричного дослідження: про взаємозв'язок шести чинників, які визначають зміст екзистенціальної кризи; про значущі змінні, що визначають відмінності між кризовими групами; про взаємозв'язок візуальних та вербальних символів з ціннісно-смисловою сферою особистості, системою психологічних захистів, копінг-стратегій та локусом контролю, а також визначення найбільш ефективного способу попередження і корекції екзистенціальної кризи особистості – екзистенціально-аналітичного тренінгу.

Використання статистичної процедури факторного аналізу дозволило виявити смислові конструкти, що визначають зміст екзистенціальної кризи, куди увійшли шість чинників:

I чинник (17, 928% дисперсій) – з загальною назвою «Криза у минулому» або криза з регресивними тенденціями, тобто наявність переживання кризи у минулому і сьогоденні, але зменшення переживання кризи в майбутньому;

II чинник (18,618% дисперсій) – «Криза в майбутньому» або криза з прогресивними тенденціями, тобто наявність переживання кризи в сьогоденні і майбутньому і відсутність кризи у минулому;

III чинник (15, 07% дисперсій) – «Смисложиттєві орієнтири»;

IV чинник (11,846% дисперсій) – «Ціннісні орієнтації» – виражає зв'язок з нормативними цінностями та ідеалами;

V чинник (11,596% дисперсій) – «Криза в сьогоденні» або криза пікова, що може указувати на переживання емоційного шоку і розчарування життям.

VI чинник (8,72% дисперсій) – «Захисна поведінка», виражає взаємозв'язок із стратегіями поведінки і захисними механізмами психіки.

На підставі отриманих даних виділилися п'ять груп досліджуваних, що переживають екзистенціальну кризу в різних часових проміжках:

-       У першу групу (І) увійшли досліджувані, що переживають екзистенціальну кризу, але прагнуть позбутися цього почуття «втечею» в роботу і повсякденні турботи, т. з. стагнаційна криза - 43 особи (42,2%).

-       Друга група (ІІ) представлена досліджуваними, які відчувають кризу в даний час - 19 осіб (18,7%).

-       У третю групу (ІІІ) увійшли особи, які відчувають кризу з прогресивними тенденціями - 13 осіб (12,8%).

-       У четверту групу (ІV) увійшли особи, які відчувають кризу з регресивними тенденціями - 16 осіб (15,7%).

-       У п'яту групу (V) увійшли особи, які періодично входять в кризу, тобто низинна криза - 11 осіб (10,6%).

 Встановлено, що значущими змінними, які визначають відмінності між кризовими групами стали:

- криза в минулому, криза у сьогоденні, криза в майбутньому, невдачі в минулому, невдачі у сьогоденні, невдачі в майбутньому, самотність у минулому, страждання у минулому, страждання в майбутньому, реактивне утворення та досягнення індивідуальні (p<0,01);

- гріх в майбутньому та безпека індивідуальна (p<0,01); самотність у сьогоденні, самотність в майбутньому, мета, локус Я, проекція, конформність індивідуальна, стимуляція індивідуальна, безпека нормативна (p<0,01);

- духовна криза, гріх у сьогоденні, відповідальність у сьогоденні, смерть в майбутньому, безглуздя в минулому, безглуздя в майбутньому, самоконтроль, регресія, заміщення, інтелектуалізація, інтернальність в області невдач, інтернальність в області міжособистісних відносин, конформність нормативна, доброта нормативна, досягнення нормативні (p<0,05).

При цьому актуальним змістом для групи «криза» стають переживання кризи у сьогоденні (p<0,01) зі включенням у неї переживань духовного змісту (p<0,05), з відчуттям самотності (p<0,01) та прийняттям відповідальності (p<0,05) за власне життя, розуміння власного місця у світі, можливості знайти рішення екзистенціальних проблем, що підтверджується високими показниками за шкалою інтернальності (внутрішній локус контролю) в області невдач та в області міжособистісних відношень. Основною захисною поведінкою стає самоконтроль (p<0,05), що свідчить про присутність активної життєвої позиції, здібності конструктивно розв’язувати більшість утруднень та проблем. Захисними механізмами на даному етапі проживання кризи стають реактивне утворення (p<0,01) та регресія (p<0,05). Основними ціннісними орієнтаціями особистості в даний кризовий період стають звернення до власних цінностей, таких як традиція (p<0,01) та індивідуальні досягнення (p<0,01), а також нормативна безпека (p<0,01).

Актуальним змістом для групи «криза з прогресивними тенденціями» стають кризові переживання, спрямовані у майбутнє (p<0,01), відчуття гріха у сьогоденні (p<0,05), який переходить у майбутнє (p<0,01), що посилюється відчуттям самотності в майбутньому (p<0,01), безглуздя в майбутньому (p<0,05) та актуалізації страха смерті в майбутньому (p<0,05). Існує позитивний зв’язок між вищеназваними показниками та показником «ціль в житті» (p<0,01). Основними захисними механізмами стали: проекція (p<0,01), заміщення (p<0,05) та інтелектуалізація (p<0,05). При цьому спостерігається позитивний зв’язок з названими вище захисними механізмами та високим показником інтернальності в області невдач (p<0,05). Основними ціннісними орієнтаціями в даний кризовий період стають нормативні ідеали, такі як доброта (p<0,05), досягнення (p<0,05) та індивідуальна стимуляція  (p<0,01).

Актуальним змістом для групи «криза з регресивними тенденціями» стає переживання кризи у сьогоденні (p<0,01), яке супроводжується відчуттям невдачі у сьогоденні (p<0,01), самотності (p<0,01), гріха (p<0,05) та відповідальності (p<0,05), при цьому спостерігається позитивний зв’язок з високими показниками за шкалою «локус Я» (p<0,01). Основними захисними механізмами стали проекція (p<0,01), інтелектуалізація (p<0,05) та реактивне утворення (p<0,01). При цьому спостерігається позитивний зв’язок з названими вище захисними механізмами та високим показником інтернальності в области невдач (p<0,05). Основними ціннісними орієнтаціями в даний кризовий період стають, з одного боку, нормативні ідеали, такі як конформність (p<0,05) та доброта (p<0,05), з іншого боку, індивідуальні приоритети – конформність (p<0,01), традиції (p<0,01) та досягнення (p<0,01).

Актуальним змістом для групи «низинна криза» стають переживання кризи в минулому (p<0,01) та майбутньому (p<0,01) з включенням у нього переживань духовного змісту (p<0,05), де відчуття невдачі в минулому (p<0,01) призводить до відчуття невдачі у сьогоденні (p<0,01) та майбутньому (p<0,01) з прийняттям відповідальності в минулому (p<0,01); відчуття самотності в минулому (p<0,01) призводить до страждання в минулому (p<0,01), а потім відчуття самотності передається у майбутнє (p<0,01), що призводить до страждань у майбутньому (p<0,01). Актуальним стає переживання безглуздя в минулому (p<0,05) та гріха у сьогоденні (p<0,05). Основними захисними механізмами стають регресія (p<0,05), проекція (p<0,01), заміщення (p<0,05) та інтелектуалізація (p<0,05), з якими існує позитивний зв’язок за шкалою інтернальності в області невдач (p<0,05)  та інтернальності в області міжособистісного спілкування (p<0,05). Основними цінностями в даний кризовий період стають, с одного боку, нормативні ідеали, такі як конформність (p<0,05), доброта (p<0,05), досягнення (p<0,05) та безпека (p<0,01), з іншого боку, індивідуальні приоритети – стимуляція (p<0,01), досягнення (p<0,01) та безпека (p<0,01).

Актуальним змістом для групи «стагнація» стає переживання кризи в минулому (p<0,01), забарвленого невдачами в минулому (p<0,01), стражданнями в минулому (p<0,01), безглуздям в минулому (p<0,05), відповідальністю в минулому (p<0,01), яка переходить у сьогодення (p<0,05). При цьому спостерігається позитивний зв’язок з високими показниками за шкалами «ціль в житті» (p<0,01) та «локус Я» (p<0,01). Основними захисними механізмами стають зрілі захисти: регресія (p<0,05) та реактиве утворення (p<0,01), з якими існує позитивний зв’язок за шкалою інтернальності в області невдач (p<0,05) та інтернальності в області міжособистісного спілкування (p<0,05). В даній групі були виділені наступні ціннісні приоритети: стимуляція (p<0,01), досягнення (p<0,01) та безпека (p<0,01).

В результаті процедури дискримінантного аналізу були виділені значущі змінні, на підставі яких можна створювати прогноз щодо віднесення людини до однієї з кризових груп, куди увійшли наступні шкали: криза в минулому, криза у сьогоденні, незадоволеність у сьогоденні, гріх в майбутньому, регресія, проекція, реактивне утворення, нормативна доброта, індивідуальний гедонізм, індивідуальна безпека .

Великого значення набуває оцінка ступеня близькості конкретного стану до того чи іншого класу, що важливо для оцінки рівня психоемоційного стану осіб, які знаходяться в зонах переходу з однієї групи в іншу.