ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі аргументовано актуальність наукового дослідження, визначено мету та завдання, об’єкт та предмет, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження зайнятості населення в прикордонному адміністративному районі» з’ясовано зміст соціально-економічної категорії «зайнятість населення» та підходи до вивчення її особливостей у прикордонному адміністративному районі; розкрито роль соціальної політики держави у формуванні зайнятості населення, а також фактори формування особливостей зайнятості населення у прикордонному адміністративному районі.

На тлі узагальнення теоретико-методологічних засад дослідження зайнятості сформовано основні положення, які є базовими у дисертаційній роботі. Зокрема, зазначено, що зайнятість населення – це діяльність працездатного населення щодо створення національного доходу; економічний потенціал суспільства, який, з одного боку, відображає рівень та якість життя населення загалом, з іншого − добробут окремих громадян; ступінь задоволення потреби населення в праці, в робочих місцях, у самореалізації відповідно до структури людських потреб за пірамідою Маслоу.

Групу кваліфікаційних ознак, які характеризують зайняту особу, утворюють такі критерії: статус зайнятості, вид занять, стать, вік, місце проживання, рівень освіти. За місцем проживання зайняте населення традиційно поділяють на сільське та міське. Однак, на нашу думку, варто виокремлювати також географічну специфіку адміністративного району: прикордонного, а також столичного, приморського, центрального чи периферійного (рис. 1).

Сегментацію зайнятості населення можна здійснювати і за системою відносин, які складаються у площині “найманий працівник ― працедавець”. Це і умови праці, і форма власності підприємства, правове регулювання режимів та тривалості праці, характер організації робочих місць та робочого часу і, врешті, двоїстий характер ринку праці. Перелік критеріїв сегментації ринку праці можна також доповнити показниками стабільності зайнятості (штатні працівники і зайняті за короткостроковими договорами, без гарантій збереження робочих місць), статусу діяльності (первинна та вторинна зайнятість), форми правового регулювання (регламентована і нерегламентована зайнятість).