Розділ 1 “Теоретичні основи управління банківськими інвестиціями” присвячено аналізу взаємозв’язку грошово-кредитної та інвестиційної політики держави, визначенню ролі банків в їх реалізації, з’ясуванню сутності, форм і методів банківських інвестицій у реальний сектор економіки, а також розкриттю теоретичних аспектів ринкового механізму управлінського впливу на діяльність банків у сфері інвестицій.
Стратегія інноваційно-інвестиційного розвитку повинна бути направлена на розширення ролі кредиту як надійного джерела активізації інвестиційних процесів. Диверсифікуючи фінансування інвестиційних витрат за рахунок кредиту, який може бути забезпечений як раніше створеними суспільними багатствами, в т.ч. і природними ресурсами, так і створеними в майбутньому (готовою продукцією), буде вирішено проблему обмеженості інвестиційних ресурсів.
Реалізуючи одну із стратегічних цілей грошово-кредитної політики, а саме забезпечення економічного зростання, одним із головних факторів, які визначають стабільний економічний ріст, є інвестиції.
У роботі розкрито зв’язок між грошово-кредитною та інвестиційною політиками: з одного боку, грошово-кредитна політика спрямована на забезпечення стабільності грошової одиниці та фінансування інноваційних заходів на основі кредитів, а, з іншого – інвестиційна політика, забезпечуючи стабілізацію відтворювальних процесів і зростання виробництва, сприятиме стабільності грошової одиниці та забезпечуватиме зростання ресурсного забезпечення економіки. Грошово-кредитна та інвестиційна політики реалізують основні цілі економічної політики держави, забезпечуючи єдність відтворювального процесу. Так, грошово-кредитна політика акцентує увагу на процесах перерозподілу суспільних благ, регулюванні грошового обігу у готівковій та безготівковій формах, емісії платіжних коштів, достатніх для здійснення кругообороту капіталів і забезпечення стабільності грошової одиниці. Інвестиційна політика направлена на формування інвестиційного клімату, спрямованого на посилення інвестиційної активності всіх суб’єктів ринку. Тому її ефективність залежить від вміння використовувати економічні інструменти та важелі, які б стимулювали інвестиційну діяльність та забезпечували формування сприятливого інвестиційного клімату.
У роботі визначено роль банків в інвестиційному процесі, зокрема місце суб’єкта в економічному процесі визначається його функціями, а роль – ступенем їх виконання та ефективністю його діяльності. Виходячи з цього, інвестиційна діяльність банків включає вкладення в реальний сектор економіки на основі інвестицій в цінні папери або кредитування інвестиційних заходів; мобілізацію ресурсів банків на фондовому ринку та спрямування їх на інвестування; обслуговування руху коштів інвесторів.
Важливим напрямом банківської діяльності, що стимулює економічне зростання, є інвестиційне кредитування. Визначальною рисою інвестиційного кредитування є те, що йому притаманний авансований характер, що, з одного боку, зумовлює отримання в майбутньому прибутку від реалізації проекту на мікрорівні і росту національного доходу на макроекономічному рівні та забезпечує цільове використання банківських ресурсів, що направлені на відтворення індивідуального та суспільного капіталу в розширених масштабах – з іншого.
Найбільш проблемними аспектами взаємодії вітчизняних банків з підприємствами реального сектору в сучасних умовах є: депозитна діяльність (внаслідок обмеженості джерел і складності способів формування дешевих кредитних ресурсів) і кредитно-інвестиційна діяльність (у зв’язку з високою ймовірністю кредитного, валютного і процентного ризиків).
Виділення цих проблем на мікроекономічному рівні зводиться до пошуку підприємством банку, здатного задовольнити інвестиційні потреби за прийнятними процентними ставками з урахуванням рентабельності інвестиційних проектів. При виборі оптимального варіанту слід враховувати цілі, які ставлять і кредитор, і боржник, зокрема: оптимальність процентних ставок за інвестиційними кредитами, можливість цільового кредитування, обсяги кредитного забезпечення, строки кредитування тощо. Необхідність зростання обсягів інвестиційного кредитування реального сектору економіки обумовлює розробку та впровадження ринкового механізму управління ним, в основі якого лежать стимулювання попиту та пропозиції на інвестиційні кредитні ресурси.
Основна мета процесу управління інвестиціями банків у виробничі підприємства, що забезпечують ріст ВВП, полягає у збільшенні їх обсягу та підвищенні ефективності використання шляхом впливу визначеними методами та інструментами на попит та пропозицію на ці інвестиції. Реалізація зазначеної мети здійснюється через механізм управління банківськими інвестиціями, який уособлює сукупність методів, інструментів і важелів впливу на забезпечення інвестиційними ресурсами розширеного відтворення діяльності суб’єктів господарювання.
Основним чинником управлінського впливу на інтенсифікацію банківських інвестицій у виробничий сектор економіки залишається розробка та впровадження системи управління ризиками. Адже, враховуючи те, що на сьогодні ще незавершена структурна перебудова економіки, велика питома вага збиткових та непрацюючих підприємств створює додаткові передумови до зростання банківських ризиків і зокрема, пов’язаних із довгостроковими вкладеннями капіталу. Тому, у зв’язку із ростом ризиковості банківських операцій, банки почали розробляти власні системи управління ризиками, які включають процедури ідентифікації, оцінки, прогнозування, обробки та регулювання ризиками, враховуючи при цьому основну мету – збільшення ймовірності успішної реалізації інвестиційного проекту через зниження ступеню ризику до прийнятного для банку рівня. Управління ж ризиковістю банківських інвестицій на макроекономічному рівні повинно зводитися до наглядових функцій і регуляторного впливу на банк через встановлення рівня обов’язкових нормативів, зокрема: достатності капіталу, ліквідності, нормативів кредитування.
У другому розділі “Механізм банківської інвестиційної діяльності в реальному секторі економіки” здійснено аналіз інвестиційної ситуації на макроекономічному рівні, ідентифікацію проблем формування інвестиційного ресурсного потенціалу банків та оцінку сучасного стану розвитку банківського інвестиційного кредитування.
Ринкове управління банківською інвестиційною діяльністю передбачає управлінський вплив як на попит, так і на пропозицію інвестиційних ресурсів. Це зумовлює необхідність проведення аналізу основних індикаторів макроекономічного середовища, адже воно створює можливість інвестування, тобто створює попит на реальні інвестиційні ресурси.
Аналіз макроекономічного середовища передбачає вирішення трьох груп завдань: по-перше, на основі тенденцій основних макроекономічних показників доцільно оцінити рівень і напрями розвитку інвестиційної ситуації в економіці держави; по-друге, необхідно оцінити потребу в інвестиційних ресурсах для реального сектору економіки; по-третє, потрібно окреслити напрямки можливого залучення реальних інвестиційних ресурсів, тенденції розвитку інвестиційного ринку та системи, що забезпечує умови його функціонування, тобто ефективність прийняття управлінських рішень.
