РОЗРОБКА ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАХОДІВ ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВЦЯ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

Краткое содержание

Матеріали та методи досліджень. Вивчення епідеміологічних особливостей правця проводили серед дорослого цивільного населення України за період 1972 - 2008 рр. Багаторічну динаміку захворюваності на правець вивчали шляхом аналізу офіційних щорічних звітів Центральної СЕС МОЗ України про стан інфекційної захворюваності та профілактичні заходи (форма № 85 – інфекція річна; форма № 87 – СЕС річна) за 1972 - 2008 рр.; епікризів історій хвороб осіб, що перехворіли на правець (55). Крім даних про захворюваність, аналізували карти епідеміологічного обстеження осередку інфекційного захворювання (форма № 257 – У; № 355/О; № 357 – О; № 357/У; № 025 – у), реєстраційні картки випадку захворювання на правець (додаток № 1 до Інструкції зі специфічної профілактики правця Наказу МОЗ України № 198 від 05.08.1999р.), екстрені повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайні реакції на щеплення (форма № 58), акти дотримання санітарного законодавства з приводу розслідування випадків захворювання на правець (додаток № 2 до інструкції про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства); таблиці результатів серологічних досліджень сироваток крові на напруженість імунітету до правця серед різних за віком контингентів населення Київської області за 2004 - 2008 роки (2476 осіб), таблиці результатів серологічних досліджень сироваток крові на напруженість імунітету до правця серед різних вікових груп по областях України за 2003 - 2007 рр. (101193 особи).

Заходи профілактики правця в межах окремого травматологічного пункту вивчались за даними журналів обліку травмованих та обліку щеплень пацієнтів, що зверталися до травмпункту Першої міської лікарні (м. Полтава) з приводу отримання медичної допомоги та за необхідності проведення щеплення проти правця.

Обстеження військовослужбовців Збройних Сил проводилося за допомогою медико - соціологічного опитування військовослужбовців з числа молодого поповнення та проведенням експертної оцінки медичних вкладишів супровідних документів до карток амбулаторних хворих (ф. 025 – Ю; ф. 025 – 1/у; ф. 025 – 1/О) за період 1999 – 2001 рр. та зведених таблиць аналізу профілактичних заходів органами МОЗ України на допризовному етапі, складених за даними журналу реєстрації молодого поповнення в період з 2003 по 2008 рр. Проаналізовані матеріали за названий період містили дані на 8665 військовослужбовців весняних та осінніх призовів, що прибували на строкову військову службу до 169 навчального центру «Десна». Крім того, у 412 військовослужбовців, що призвані на строкову військову службу в період з 1999 по 2001 рр., визначені рівні протиправцевого та протидифтерійного імунітету в РПГА. Рівень протиправцевого імунітету визначався за допомогою еритроцитарного правцевого антигенного рідкого діагностикуму виробництва АООТ “БІОМЕД” ім. І.І. Мечникова (Москва, Росія). Відповідно до загальноприйнятих стандартів, організм людини вважався незахищеним при наявності антитіл у титрах менше 1:20 (менше 0,01 МО/мл); частково захищеним – від 1:20 до 1:40 (0,01 – 0,1 МО/мл); захищеним – від 1:40 до 1:80 (0,1 – 1,0 МО/мл); мав тривалий захист – при наявності антитіл більше 1:80 (більше 1,0 МО/мл). Підбір контингенту військовослужбовців для серологічного обстеження здійснювався в чіткій відповідності до поставленої мети та завдань дослідження.

Епідеміологічний метод передбачав вивчення багаторічної та сезонної динаміки правця серед населення України загалом та в розрізі областей з урахуванням територіальних особливостей грунтів, а також вікових, статевих, професійних характеристик постраждалих за 1972 - 2008 рр.

Групування областей за адміністративно - територіальним принципом відповідальності проводили у відповідності до пункту 5.4 “Положення про організацію та здійснення медичного забезпечення Збройних Сил України за територіальним принципом”, в якому наводиться перелік областей, що входять до території відповідальності шести регіональних санітарно - епідеміологічних установ МО України:

1.     10-й санітарно - епідеміологічний загін (м. Київ) – області: Київська, Чернігівська.

2.     27-й санітарно - епідеміологічний загін (м. Одеса) – області: Одеська, Херсонська, Миколаївська, Кіровоградська, Дніпропетровська, Запорізька.

3.     28-й санітарно - епідеміологічний загін (м. Львів) – області: Волинська, Львівська, Закарпатська, Івано - Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Рівненська.

4.     740-й санітарно - епідеміологічний загін (м. Вінниця) – області: Вінницька, Житомирська, Черкаська, Хмельницька.

5.     108-й санітарно - епідеміологічний загін (м. Харків) – області: Харківська, Полтавська, Сумська, Донецька, Луганська.

6. 1030-й санітарно - епідеміологічний загін (м. Севастополь) – АР Крим.

Таке групування областей за адміністративно - територіальним принципом відповідальності санітарно - епідеміологічних установ державної санітарно - епідеміологічної служби МО України дозволяло нам виявляти орієнтири відносно підвищеного ризику зараження особового складу в особливий період, отримувати інформацію щодо обсягу імунізації призовників з певних регіонів України тощо. Зазначений підхід надавав нам можливість співставляти і порівнювати окремі результати досліджень навколишніх факторів впливу на цивільне населення як сукупності, в якій мали місце випадки маніфестних форм правця. Військовослужбовці розглядалися нами в даній сукупності як окрема популяція, на яку впливали фактори навколишнього середовища відповідного регіону.

Отримані в ході дослідження показники статистично оброблялись з метою встановлення їх достовірності та вірогідності за загальноприйнятими методами визначення середньої похибки відсоткового відношення (% + m), коефіцієнту вірогідності (t), показників наочності (П_н), середньогеометричних титрів антитіл. Математична обробка показників здійснювалась за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Exсel 2000.