РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ ГРУП (ТАКТИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ)

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Особливістю даної роботи є дослідження важливих проблем розслідування злочинів, що вчиняються організованими групами, розгляд тактико-психологічних основ у розслідуванні зазначеної категорії злочинів. Недостатня розробка даних питань у наукових джерелах і сучасні потреби практики правоохоронних органів обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Актуальність теми дослідження. Перехід України до ринкової економіки пов’язаний з реорганізацією економічного механізму, розвитком підприємництва, соціально-економічними змінами. Разом з цим, позитивні процеси у суспільстві супроводжуються загостренням криміногенної обстановки, зростом злочинності, проникненням її у різні сфери суспільних відносин, виникненням її організованих форм.

Особливу небезпеку становлять злочини, що вчиняються організованими злочинними групами (ОЗГ). Незважаючи на певне зменшення цієї категорії злочинів ситуація залишається складною. Так, підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю у 2000 році було виявлено 10351 злочин, у 2001 році – 8169, у 2002 році – 6467. Тільки у 2002 році було виявлено 722 організованих групи і злочинних організацій. Причому 531 група загальнокримінальної спрямованості, 191 – економічної спрямованості, 29 – з корумпованими зв’язками, 21 – з міжнародними. Згідно аналізу роботи судів загальної юрисдикції в 2001 році за даними судової статистики за злочини вчинені організованими групами було засуджено 953 особи. Необхідно зазначити, що удосконалюється механізм та способи вчинення злочинів, використовуються найбільш завуальовані форми злочинної діяльності, поліпшується технічна озброєність злочинців, виникають нові види злочинів. Організована злочинність винаходить нові форми протидії виявленню та розслідуванню їх злочинної діяльності. Тому на сьогодні існує нагальна потреба у вивченні психологічних механізмів існування організованих злочинних угруповань, розробці тактичних засад боротьби з цим негативним явищем.

Проблеми розслідування злочинів організованих злочинних груп у певній мірі досліджувалися в криміналістичній науці. Разом з тим на сьогодні залишаються нерозробленими тактико-психологічні основи розслідування таких злочинів. У криміналістиці необхідно виходити з соціально-психологічної характеристики організованої злочинної діяльності з метою надання пропозицій щодо тактики виявлення та розслідування злочинів ОЗГ, розробки рекомендацій та прийомів проведення окремих слідчих дій.

Значний внесок у дослідження теоретичних питань боротьби з організованою злочинністю зробили вчені-криміналісти України та інших держав: Т. В. Авер’янова, Ю. П. Аленін, О. Я. Баєв, В. П. Бахін, Р. С. Бєлкін, В. М. Биков, В. Г. Гончаренко, М. С. Гурєв, А. В. Дулов, В. О. Коновалова, В. С. Кузьмічов, В. І. Куліков, В. Г. Лукашевич, Г. А. Матусовський, В. С. Овчинський, В. В. Тищенко, В. Ю. Шепітько, М. П. Яблоков та ін. Однак, роботи цих та інших авторів присвячені окремим проблемам боротьби зі злочинністю. В криміналістичній теорії відсутні достатні розробки стосовно тактики розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами.

Вибір теми дисертаційного дослідження обумовлений необхідністю визначення соціально-психологічної характеристики організованої злочинної діяльності та проведенням на цій підставі її криміналістичного аналізу і пропонуванням тактичних рекомендацій та прийомів найбільш доцільних при розслідуванні даної категорії злочинів. Зазначені обставини дозволяють віднести їх до числа актуальних.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведене згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр., затвердженої Указом Президента України № 837/96 від 17 вересня 1996 р., а також Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 р.